Розділ «6.3. Особливості розвитку економічної думки України в останній третині XIX ст. - на початку ХХ ст.»

- Разом із тим теоретичні вподобання різних учених розмежовувались, усе більшої популярності набували ідеї протекціонізму. Спадщина професіональних українських політекономів того часу свідчить, що серед них залишається все менше беззастережних прихильників загальнофілософської концепції класиків щодо "природного права" людини та відповідно індивідуалістичного "економічного егоїзму". Натомність усе більшої популярності набувають, з одного боку, ідеї Джона-Стюарта Мілля, а з іншого - концепції засновників німецької школи Фрідріха Ліста, Бруно Гільдебранта та ін.

- Посиленню уваги українських політекономів до соціального та історичного аспектів у трактуванні економічних явищ та законів значною мірою сприяв вплив економічної теорії марксизму. Особливо це виявилось у творчості таких відданих прихильників марксизму, якими в Україні були, зокрема, перший його глибокий коментатор та популяризатор, професор Київського університету Микола Іванович Зібер та професор Харківського університету Микола Миколайович Коссовський. Щодо М. Зібера, він поділяє марксистську точку зору на історичну обумовленість економічних законів та минущий характер капіталізму, заміну його планомірною діяльністю, що повинна прийти "на зміну хаотичному та безтямному веденню господарства егоїстичним шляхом".

- Основними працями М. І. Зібера вважаються:

"Основи політичної економії" (1873);

- "Життя та праці Д. Рікардо" (1874);

- "Девід Рікардо й Карл Маркс в їхніх суспільно-економічних дослідженнях" (1885).

- Щоб краще уявити мотиви, які визначали ставлення тих чи інших українських економістів до марксизму, а також до інших новітніх на той час шкіл, зокрема австрійської, етичної та соціально-політичної, потрібно взяти до уваги не тільки їхню відданість або критичне ставлення до уявлень класичної школи, але й той складний процес теоретичної переорієнтації, який на Заході по суті вже завершився і який продовжувала бурхливо переживати політична економія в Україні та Росії.

- Економічна література того часу відбиває всю складність теоретичних переживань української політичної думки. Від того, яким теоріям класичної школи та її відгалужень віддавав перевагу той чи інший економіст, як правило, залежало і його ставлення до новітніх на той час шкіл - нової німецької, австрійської та ін., а також марксизму. При цьому марксизм відігравав роль інтенсивного каталізатора в цьому складному процесі вибору й визначення шляхів подальшого розвитку політико-економічного знання в Україні.

- Характерною рисою розвитку політико-економічної думки в Україні в останній третині XIX ст. стає все більш відчутний відхід від канонів трудової теорії цінності класиків і разом із тим поглиблення критичного аналізу розвитку цієї теорії марксизмом. Негативну позицію стосовно трудової теорії цінності зайняв професор М. Бунге - фундатор всесвітньо відомої Київської психологічної школи. Уже в 50-60-х рр. XIX ст. він глибоко аналізує й критично переосмислює теорії представників пізніших відгалужень класичної школи - Ж.-Б. Сея, Н. В. Сеніора, Г. Ч. Кері та інших.

- У 1860-1870-х роках він уводить у свій курс та підручник "Основи політичної економії" (1870) засади психологічної школи, а пізніше викладає її основні концепції порівняно з іншими напрямами політекономічного знання у фундаментальній праці "Нарис політико-економічної літератури" (1895).

- Він визначив економіку як науку, завдання якої полягають у дослідженні явищ, законів та чим вони підпорядковані. Бунге вказував на велике значення правильного визначення її предмету. Учений уважав, що складність такого визначення пояснюється позицією ліберальної економічної школи та соціалістів. Критикував соціалістів, тому що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у новій організації праці.

- Згодом М. Бунге розробив теорію цінностей на засадах психологічної школи, визнав цінність корисністю. Відкидав протекціонізм, тому що він позбавляє виробників:

- саморозвитку;

- технічного процесу;

- стимулів суперництва.

- Ідеї М. Бунге розвивав і його учень, професор того ж університету Дмитро Іванович Піхно, видавши такі відомі на той час праці, як "Закон попиту й пропозиції. До теорії цінності" (1886), "Базис політичної економії" (1890) та ін.

Економіко-математичні дослідження Є. Слуцького

- Формування неокласичних поглядів в економічній думці України пов'язане й з ім'ям ученого зі світовим визнанням Є. Слуцького (1880-1948 рр.). Він відомий представник математичного напряму економічних досліджень.

- Народився й тривалий час проживав в Україні, закінчив Київський університет, навчався в Німеччині, до 1928 р. працював професором Київського університету й Київського комерційного інституту. Ще навчаючись в університеті, Є. Слуцький написав працю "Теорія граничної корисності" (неопубліковану), яка була удостоєна університетської золотої медалі. Дослідники історії економічної думки вважають Слуцького фундатором маржиналістської математичної теорії споживання.

- Якісно новий етап у розвитку теорії попиту, визначення принципово нових підходів до проблеми взаємозв'язку ціни, попиту та функції корисності зроблено Є. Слуцьким у 1915 р. в статті "До теорії балансу бюджету споживача" (опублікованій в одному з італійських часописів, знайдену й оцінену через 20 років відомими теоретиками Р. Алленом і Дж. Хіксом).