Розділ «3.5. Особливості культури Західної Європи»

Коли Рафаель писав "Мадонну Конестабіле", йому було близько сімнадцяти років. Тому в ній важко знайти характерні межі творчості геніального майстра. Немає в ній ще ні класичної краси його мадонн зрілого періоду, ні їхньої величавості. Але в "Мадонні Конестабіле" є інші якості, які роблять її не менш чудовою, ніж інші творіння майстра.

Основна особливість картини - пронизливе відчуття лірики, що розстилається за її спиною. Природа грає роль акомпанементу образу мадонни, яка змальована зовсім молодою дівчиною. У природі панує весна. Світлою зеленню покриті невисокі горби, на деревах лише починає розпускатися листя. Основна межа мадонни - задумлива ясність, довкола неї - такий же настрій.

Картина задумана спеціально для невеликого формату. Її навіть важко собі уявити великого розміру. За своїм камерним характером вона нагадує книжкову мініатюру. Вибравши формою для свого твору коло, Рафаель відповідно будує свою композицію. Вона вся витримана в м'яких округлих лініях: плече мадонни, схилена голова, друге плече. Її фігура знаходиться чітко в центрі. Тільце немовляти розташоване під тим же нахилом, що й голова його матері. Це вже спроба розробки геометричної побудови композиції.

Мадонна з немовлям (Мадонна Конестабіле) (1500-1502)

Світ "Сікстинської мадонни" надзвичайно складний, хоча, на перший погляд, у картині ніщо не провіщає біди. Проте глядача переслідує відчуття тривоги, що насувається. Співає солодкоголосий хор ангелів, що заповнили піднебесся та славлять Марію. Не відриває захопленого погляду від Богоматері уклінний Сикст, покірливо опустила очі свята Варвара. Здається, ніщо не загрожує спокою Марії та її сина. Але біжать-біжать тривожні тіні по складках одягу та драпірувань. Клубочаться хмари під ногами Мадонни, саме сяйво, що оточує її й немовля, обіцяє бурю.

Сікстинська мадонна 1515-1519 рр.

Усі погляди дійових осіб картини спрямованні в різні боки, і лише Марія з божественним немовлям дивляться на нас. Рафаель змалював на своєму полотні дивне бачення й зробив, здавалося б, неможливе. Уся картина сповнена внутрішнього руху, осяяна трепетним світлом, таємниче свічення неначе випромінює саме полотно. Світло то ледь видніється, то сяє, то майже виблискує. Цей передгрозовий стан відбивається на обличчі немовляти Христа, його лице повне тривоги. Він немов бачить зірниці грози, що насувається. У його недитячих суворих очах видно відблиск далеких бід, бо "не світ приніс Я вам, але меч...". Він припав до материнських грудей, але неспокійно вдивляється у світ.

Тіціан Вечелліо (1477-1576) - видатний художник венеціанського Відродження. Він створював твори на міфологічні та християнські сюжети. Працював у жанрі портрету, його колористичне дарування виняткове, композиційна винахідливість невичерпна. Мав щасливе довголіття, що дозволило йому залишити після себе багатющу творчу спадщину, що зробила величезний вплив на нащадків. Слава до Тіціана прийшла рано. Уже в 1516 р. він стає першим живописцем республіки, з 1520-х років - найславетнішим художником Венеції. Успіх не полишав його до кінця днів. Близько 1520 р. герцог Феррарський замовив у нього цикл картин, у яких Тіціан показував себе прихильником античності, що зумів відчути й утілити дух язичництва ("Вакханалія", "Свято Венери", "Вакх і Аріанда", "Даная").

"Даная" (1553-1554). Даная не тужить у вежі, її ложе виникає безпосередньо на тлі пейзажу. Притримуючи рукою край запони, красуня піднімає погляд до неба, де серед хмар нечітко виникає голова Зевса. Стара служниця, що сидить у ногах Данаї й намагається спіймати у фартух золото, уведена художником як контрастна до головної героїні фігура.

"Даная"

Ми бачимо вражаючу універсальну обдарованість майстрів Ренесансу. Вони часто працювали в галузі архітектури, скульптури, живопису, поєднували захоплення літературою, поезією й філософією з вивченням точних наук.

Бути творчо багатою, або "ренесансною", особистістю стало згодом обов'язковим, а мистецтво - загальною духовною потребою.