Розділ «Частина третя. Національна економіка та роль держави»

13.5. Тіньова економіка

У наш час реальністю практично кожної національної економіки є та обставина, що певну частку у ній займає так званий тіньовий сектор.

Тіньова економіка — це економічна діяльність, суб'єкти якої уникають офіційного обліку та сплати податків.

За характером діяльності та джерелами доходів зазвичай розрізняють три види тіньової економіки:

1) неформальна економіка — узаконена (дозволена) економічна діяльність, суб'єкти якої уникають офіційного обліку та мотивують свої дії ситуативною необхідністю фізичного виживання. Це найбільший сегмент тіньової економіки, представлений різноманітними видами дрібного виробництва товарів і послуг (наприклад, музичні чи фотографічні послуги на весільних урочистостях, попутне підвезення пасажирів чи вантажів, репетиторство, виконання ремонтних і будівельних робіт за домовленістю із приватними особами, реалізація продукції з присадибних ділянок на стихійному ринку). До цієї діяльності сьогодні додається і та, яка зумовлена новітніми інформаційно-технологічними досягненнями і ще не підпадає під дію чинного законодавства, яку надто складно оцінити для оподаткування через її віртуальний характер (наприклад, так званий домашній офіс, себто можна заробляти на комп'ютері, не виходячи з власної оселі);

2) прихована економіка — легальна економічна діяльність, суб'єктами якої, як правило, є підприємці, котрі заради отримання надприбутків вдаються до різних організаційних і фінансових маніпуляцій (наприклад, штучне дроблення великого бізнесу з розрахунком на отримання податкових преференцій, встановлених державою для малого бізнесу; використання бартерних угод для наживи, неофіційні розрахунки з найманими працівниками, аби "нагріти" державу (так звані конверти). Таку економіку ще називають "сірою" економікою, оскільки у ній витрати ще легальні, а доходи нелегальні.

3) кримінальна економіка — протиправна (злочинна) діяльність у вигляді фінансових афер, крадіжок, контрабанди, хабарництва, наркобізнесу, сутенерства, рекету, торгівлі людьми тощо. Таку економіку називають "чорною" економікою, позаяк у ній нелегальні як доходи, так і витрати.

Як бачимо, тіньова економіка — це складне соціально-економічне явище, представлене сукупністю неконтрольованих і нерегульованих як протиправних, так і законних, але переважно аморальних видів економічної діяльності, суб'єкти яких отримують надприбуток шляхом приховування доходів та ухилення від сплати податків.

Головні причини переходу економіки у "тінь":

- недосконалість законодавства, передовсім податкового. Ідеться, зокрема, про надмірний податковий тиск (завищені податкові ставки та/або завелику кількість податків), заплутані (непрозорі) механізми адміністрування (нарахування) податків, несправедливе надання податкових пільг наближеним до влади бізнесменам тощо;

- корупція у системі державного управління. Корупція — це асоціальне явище, суть якого полягає в комерціалізації державними посадовими особами їхніх функціональних обов'язків;

- суто людські вади (жадібність, правове невігластво тощо).

Якщо усі ці причини узагальнити, то ми прийдемо до того висновку, що таємниця повсюдного існування тіньової економіки криється у відносно низькій ціні товарів і послуг, які вона пропонує. У цьому якраз полягає її конкурентна перевага перед легальною економікою. Адже що нижча ціна пропозиції, то більший попит. І тут уже спрацьовує егоїстична природа людини, яка постійно шукає вигоди для себе. Наприклад, давши хабар чиновнику, споживач отримує фальшиве посвідчення, яке дає право на пільгу в отриманні життєвих благ. Підприємець же, який сховався у "тінь" і відкуповується хабаром чиновнику, отримує вигоду у зниженні виробничих витрат. Отож, тіньовий бізнес працює за своїм принципом: витрати перекласти на суспільство, а дохід привласнювати самому.

Оцінити розміри тіньової економіки доволі проблематично, адже суб'єкти такої діяльності свідомо уникають державного контролю і сплати податків. Тому задля цього доводиться користуватися методами, що дають змогу хоча б наближено обрахувати тіньову частину національної економіки. Зауважимо також, що масштаби тіньової економіки оцінюються у відсотках до офіційного ВВП.

Основні методи оцінювання масштабів тіньової економіки:

- евристичні — оцінки експертів, опитування населення, вибіркові обстеження;

- статистичні — аналіз розбіжностей між статистичними даними, виявлення неврахованої величини ВВП;

- структурні — міжгалузеві співставлення, наприклад, виявлення розходження між виробленою та оплаченою електроенергією;

- спеціальні — наприклад, фінансовий метод дозволяє провести аналіз фінансової діяльності підприємств, монетарний — дослідити у структурі грошової маси частку готівки поза банками.

З означених вище причин тінезації економічної діяльності стає зрозумілим, що обсяги тіньової економіки найменші у демократично розвинених країнах, у яких дійсно є правова держава та громадянське суспільство. І навпаки, у тих країнах, де ще не склалися демократичні правові традиції, де процвітає корупція, там тінезація господарського життя стала фактором різкого зниження ефективності економіки та держави. Так, у розвинених країнах обсяг тіньової економіки не перевищує 10-15% від ВВП. Зокрема, у Швеції в 2003 р. її частка оцінювалася у 10,8%. Критичним рівнем тінезації економіки, за якого держава втрачає контроль над економікою, вважається 30-35%.