Розділ «Частина третя. Національна економіка та роль держави»

- розвитком статистики як науки;

- впливом теорії Кейнса, яка підвела теоретичну основу під системи рахівництва у західних країнах.

З тих пір СНР кілька разів удосконалювалася. Творцями її нинішнього варіанту стали видатні економісти С. Кузнець і Р. Стоун. Таку стандартизовану систему обліку вже використовує більшість країн світу. Поступово пристосувалася до неї й Україна.

Система національних рахунків ґрунтується на таких основних принципах:

1) продуктивною вважається будь-яка економічна діяльність, яка приносить дохід її суб'єкту. Отож, при обрахунку результативних макроекономічних показників враховується внесок усіх економічних суб'єктів, зайнятих у виробництві як матеріальних благ, так і нематеріальних благ, на комерційній і некомерційній основі (наприклад, послуги адміністративних органів, музеїв, бібліотек);

2) обраховується лише вартість кінцевої (готової) продукції і виключається при цьому вартість проміжного споживання, аби усунути так званий повторний рахунок;

3) у її методологію закладено як вихідний той принцип класичної економічної школи, що належить Ж.-Б. Сею, згідно з яким пропозиція створює відповідний їй попит, тобто вартість національного продукту (виражена через витрати факторів виробництва) дорівнює грошовим доходам, одержаним усіма учасниками його створення (власниками факторів виробництва). Цей принцип виражається такою рівністю:

13.3. Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

Основним результативним показником функціонування національної економіки, згідно з останнім (переробленим) варіантом СНР 1993 р., слугує валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи рік).

Під кінцевими товарами й послугами розуміється готова продукція, яка покидає процес виробництва як така, що придатна для задоволення потреб кінцевих споживачів. Вона представлена споживчими товарами й послугами, а також інвестиційними товарами (такими, що купуються виробниками як засоби праці, тобто будинками, спорудами, машинами, обладнанням тощо).

Проміжний продукт — це товари й послуги, які не покидають виробничий процес, а лише переходять від одних виробників (підприємств) до інших.

Проміжний продукт, якщо його не виключати із вартості національного продукту, "накручує" повторний рахунок, штучно збільшуючи обсяг національного продукту.

У систему національного рахівництва закладено три рівнозначних методи обчислення ВВП:

1) за виробництвом (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільчий метод).

Виробничий метод розрахунку ВВП — це обчислення обсягу національного продукту за сумую доданих вартостей усіх суб'єктів господарювання, розташованих на території держави, незалежно від їх національності.

Цей метод ґрунтується на тому факті, що вартість кожного товару складається з двох основних компонентів: 1) вартості спожитих предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії), або просто перенесеної вартості, та 2) доданої вартості.

Вартість (ціна) товару = Перенесена вартість + Додана вартість.