Розділ «Частина третя. Національна економіка та роль держави»

Обидва поняття ефективності тісно взаємопов'язані: що краще використовуються економічні ресурси, то повніше задовольняються потреби суспільства; а що краще живеться людям у цій країні, то більше уваги вони приділяють роботі, підвищенню своєї професійної майстерності, підтриманню власної фізичної форми. Утім, на практиці зустрічаються такі виняткові ситуації, коли зростання макроекономічної ефективності не призводить до відповідного підвищення добробуту населення. Таке трапляється тоді, коли увесь приріст національного продукту спрямовується на виробничі та інші цілі, наприклад, на подолання наслідків великих стихійних лих (подібних до наслідків аварії на ЧАЕС), на ведення великомасштабних військових дій тощо.

Макроекономічна ефективність має багато проявів, оскільки національне господарство є вельми складним за своєю структурою комплексом. Ця ефективність визначається системою різних показників, зокрема: продуктивності суспільної праці, капіталовіддачі і капіталомісткості ВВП, матеріаловіддачі і матеріаломісткості ВВП.

Продуктивність праці в країні показує обсяг ВВП, виробленого одним працюючим або за одну годину. Вона розраховується так:

Визначником кількості праці тут є середньорічна кількість зайнятих в національному господарстві або кількість відпрацьованих за рік людино-годин.

Капіталовіддача в країні показує обсяг ВВП в розрахунку на одиницю основного виробничого капіталу у даному році.

Капіталомісткість, навпаки, показує, скільки основного капіталу витрачає країна на виробництво одиниці ВВП.

Матеріаловіддача показує, який обсяг ВВП виробила країна в даному році на одиницю витрачених матеріалів (сировини, матеріалів, палива, енергії).

Матеріаломісткість, навпаки, показує, скільки матеріалів витрачає національна економіка на одиницю ВВП.

Оглядаючи наведені вище показники, можна зрозуміти, що економічна ефективність національного виробництва зростатиме у разі, якщо зростатимуть показники продуктивності праці, капітало- і матеріаловіддачі, а відповідно показники капітало- і матеріаломісткості зменшуватимуться.

Тепер перейдемо до соціальної (або соціально-економічної) ефективності національного виробництва. І тут відразу маємо звернути увагу на те, що головні статистичні результативні показники економіки країни — ВВП і національний дохід, м'яко кажучи, не зовсім адекватно відображають зміни у добробуті суспільства. У цьому відношенні їхня недосконалість якраз найбільш очевидна.

Основні вади статистичного обрахунку ВВП (і національного доходу):

- через неповноту статистичних даних ВВП не відображає весь фізичний обсяг виробництва, зокрема, не враховує операції, що здійснюються поза офіційним (публічним) ринком (операції в тіньовому секторі; роботи, що виконуються у домашніх господарствах і на підприємствах для їхніх внутрішніх потреб), а також бартерні операції;

- не враховує якісні характеристики товарів і послуг;

- не враховує те, наскільки справедливим (рівномірним) є розподіл благ у країні;

- не враховує екологічні наслідки господарської діяльності та необхідність спрямування частини ВВП на відшкодування екологічних збитків;

- не враховує негативні для здоров'я людини наслідки НТП (монотонність роботи, нервово-психологічні навантаження, шуми, випромінювання, електромагнітні поля тощо);

- не враховує найважливіші з усіх інвестиції — в освіту, наукові дослідження;

- не враховує тривалість вільного часу людей, або дозвілля, з яким пов'язані можливості особистісного розвитку людини.

Ось чому цими показниками слід користуватися досить обережно, особливо при порівнянні різних країн, які зазвичай вирізняються рівнями економічного розвитку, частками натурального господарства, тіньової економіки, структурою розподілу доходів тощо. Якщо ВВП потребує корекції навіть як показник розвитку економіки, то тим більше зауважень виникає щодо його достовірності як показника соціальної ефективності економіки.

Так, у 2010 р. (за даними Міжнародного валютного фонду) в Україні середньодушовий ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможності, становив 6665 дол. США. За цим показником ми тоді посідали 100-е місце серед 182 країн світу. Утім, реальна соціально-економічна ситуація в Україні виглядає ще гіршою, якщо врахувати разючу нерівність у розподілі сукупних доходів серед населення (між дуже багатими і дуже бідними сім'ями).