Розділ «Частина третя. Національна економіка та роль держави»

Дуже поширеним і глибоко вкоріненим це явище є у більшості постсоціалістичних країн. В Україні у 1990-рр., коли країна вимушено переживала період дикого (хижацького) перерозподілу національного багатства та формування приватного капіталу як основи ринкової економіки, тінезація економічної сфери сягала за 60% ВВП. На сьогодні її рівень хоча і скоротився, а проте, вона усе ще залишається одним із чинників загроз національним інтересам країни, її національній безпеці. Яскравим свідченням тому є ганебний для України як європейської держави рейтинг щодо корумпованості. За даними міжнародної організації "Transparency International)), яка регулярно відслідковує рівні корумпованості країн світу, у 2009 р. Україна опустилася на 146 місце серед 180 країн. У цій табелі про ранги наша країна сусідить із Камеруном, Кенією, Зімбабве, Сьєра-Леоне. Причому, за попередні п'ять років Україна скотилася донизу одразу на 50 сходинок.

Негативні наслідки поширення тіньової економіки:

- несплата податків спричиняє фінансові труднощі для держави, змушує її або скорочувати фінансування важливих соціальних, інвестиційних та інших програм, або через запозичення нарощувати борг, який фактично стає додатковим тягарем для платників податків;

- зумовлює макроекономічні диспропорції та структурні перекоси;

- спотворення конкурентного середовища, створення штучних переваг для окремих суб'єктів господарювання підриває основи ринкової економіки;

- збагачення за рахунок несплати податків і зборів призводить до спотворення трудової та дійсно підприємницької мотивації;

- акумульовані тіньовим бізнесом кошти стають джерелом злочинної діяльності, корупції, фальсифікації політичної демократії, тероризму тощо.

Серйозні наслідки тіньової економіки зумовлюють необхідність відповідного реагування, передусім, з боку держави, вжиття нею заходів виведення економіки з "тіні" (детінезації економіки). Як показує практика, цю проблему не можна розв'язати одноразовими актами або кампаніями репресивного характеру. Безумовно, проти зловмисників, тобто тих, хто свідомо порушує чинні закони, зокрема в економічній сфері, мають вживатися каральні заходи. Проте пріоритетним напрямом діяльності держави у процесі детінезації економіки має бути легалізація фінансових, людських та організаційних ресурсів тіньової економіки з метою їх використання у реальному секторі економіки.

Поняття "легалізація тіньової економіки" має двоякий зміст:

1) легалізація "брудних грошей" як відмивання протизаконно одержаних доходів передбачає кримінально-правове переслідування. У жорсткій боротьбі проти такої легалізації наразі згуртувався увесь високоцивілізований світ. З боку спеціалізованих міжнародних інституцій до керівництва української держави часто висуваються претензії щодо неналежної протидії відмиванню брудних грошей;

2) легалізація тіньових доходів (некримінального походження) є вимушено-необхідним заходом детінезації економіки, який передбачає надання гарантій та стимулів для легального використання таких доходів.

Таким чином, економічна теорія і практика вкотре переконують у тому, що для детінезації економічної сфери життєдіяльності суспільства принципово важливим є створення такого інституційного середовища, суть якого зводиться до чіткої і повної визначеності та гарантованості прав власності. Адже це та вісь, навколо якої обертається уся економіка та суспільство в цілому. Ось чому задля забезпечення стабільного економічного порядку та прогресивного розвитку суспільства держава повинна не стільки боротися з тінню, що рівнозначно боротьбі лише з наслідками своєї неефективної політики, скільки "увімкнути світло", аби тіньова господарська діяльність стала невигідною, або занадто ризикованою. Цей висновок особливо актуальний для України.