Розділ. 11. Ринок капіталу

- перерозподіляє права власності на реальний капітал (сприяє переходу підприємств в руки ефективних власників);

- встановлює ринкову, або реальну, вартість підприємств (фірм);

- допомагає державі покривати дефіцит державного бюджету, вирівнювати надходження податкових платежів протягом року;

- розширює простір економічної свободи для людини, відкриваючи перед нею нові можливості вибору варіантів вкладення заощаджень, збільшення доходів.

Звичайно, вести мову про ефективність перерозподільчих функцій фондового ринку можна лише за умови відсутності протидіючих факторів, наприклад, жорсткого оподаткування, відвертого тиску влади на підприємців, продажного судочинства тощо.

Основні учасники ринку цінних паперів:

1) емітенти (економічні суб'єкти, котрі випускають і продають цінні папери, — фірми, банки, держава);

2) інвестори (фірми, банки, держава, приватні особи, які купують цінні папери);

3) інвестиційні інститути (установи, що організують та обслуговують ринок цінних паперів, найбільш помітними серед яких є: фондові біржі, інвестиційні компанії та фонди, інвестиційні консультанти).

В залежності від цільової функції розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції — це великі інвестиції, що здійснюються з метою отримати контроль над підприємством, стати його основним власником. Портфельні інвестиції — це інвестиції з метою придбання лише цінних паперів, які ймовірно принесуть доходи (проценти, дивіденди чи курсову різницю від перепродажу). Прямими інвесторами зазвичай стають у разі прямого внеску в капітал підприємства або придбання на ринку пакету його акцій в обсязі понад 10%.

Головним інвестиційним інститутом на ринку цінних паперів виступає фондова біржа. Фондова біржа — це установа, яка професійно займається купівлею-продажем цінних паперів, тобто представляє організований ринок цінних паперів. До котирування на біржі допускаються акції та облігації лише тих фірм, які відповідають певним вимогам і пройшли процедуру лістингу (ці поняття уже розглядалися у підрозділі 8.2).

Інвестиційні компанії організовують на замовлення емітентів сам випуск і продаж цінних паперів. На відміну від них, інвестиційні фонди допомагають інвесторам (особливо дрібним) вигідно розмістити їхні вільні кошти. Механізм дії інвестиційного фонду: випускаючи і реалізуючи на широкий загал власні акції, фонд далі вкладає виручені кошти в цінні папери інших компаній і з одержаних доходів виплачує дивіденди своїм акціонерам. Інвестиційні консультанти зайняті наданням рекомендацій з питань емісії та обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів для інвесторів є найбільш ризикованим з усіх ринків. Купуючи ті чи інші цінні папери, інвестори переслідують такі основні цілі: а) збільшити свій дохід (збагатитися); б) вкладення має бути надійним (безпечним); в) воно має бути і ліквідним, тобто давати шанс вкладнику швидко і без втрат продати раніше придбані цінні папери. Але різні види цінних паперів і до того ж різних емітентів мають різний ступінь доходності, надійності і ліквідності. Тому найпопулярнішим способом мінімізації інвестиційних ризиків є диверсифікація вкладень, тобто вкладення наявних коштів у цінні папери не однієї якоїсь, хай навіть добре відомої, компанії, а різних компаній.

У зв'язку з цим, перед крупними інвесторами, такими, наприклад, як інвестиційні фонди, постає нова проблема — формування оптимального портфеля цінних паперів, тобто придбання не просто різних цінних паперів, а такої їх комбінації, за якої б досягався мінімальний ризик і максимальний прибуток. У цьому разі вони намагаються дотримуватися мудрого англійського прислів'я і не класти всі яйця в одну корзину (себто не ризикувати усім одразу).

Оптимізація структури вкладень обачливими інвесторами здійснюється за принципом інвестиційної (фінансової) піраміди. Справа в тому, що дохідність і надійність цінних паперів змінюються, як правило, у взаємно протилежних напрямках:

Рис. 11.1. Фінансова піраміда (оптимальності інвестицій)

що вища очікувана дохідність, то менша надійність (більший ризик) вкладення. Фінансова піраміда наочно показує, як варто розумно розподілити вкладення (придбання цінних паперів): у кілька нерівних (зменшуваних до вершини) шарів з різним поєднанням ступенів дохідності та надійності (рис. 11.1).

Так, у разі інвестування капіталу в цінні папери раціональним рішенням є придбання відносно найбільше тих із паперів, які мають найвищий рейтинг надійності та ліквідності, а також достатньо високу дохідність (шар 1). Далі прийнятним стає варіант купівлі цінних паперів з більш високою дохідністю, особливо в довгочасній перспективі, але з трохи меншим ступенем надійності (шар 2). Після цього прийнятними стають варіанти з тими цінними паперами, що мають високий ступінь ризику, але можуть (у разі успіху) принести найбільший прибуток (шар 3). Ось такий виважений підхід до інвестування в акції і облігації, як показує багата світова практика, забезпечує потрібний баланс між інвестиційним ризиком та прибутками. Щодо рейтингових оцінок якості тих чи інших цінних паперів, то, зазначимо, їх виставляють зазвичай спеціальні аналітичні фірми, збираючи необхідну для цього інформацію про емітентів.

У структурі ринку цінних паперів виділяються первинний і вторинний ринки. Первинний ринок цінних паперів — це ринок, на якому емітент продає свої акції чи облігації у перші руки (першим покупцям). Оскільки акції є свідоцтвами на право власності на компанію, постільки найпершими їхніми покупцями, звичайно, стають засновники компанії. У разі перетворення приватної компанії у публічну (відкриту) і розширення кола співвласників, акції дістаються не тільки інсайдерам, а й аутсайдерам. Інсайдери (від англ. inside — внутрі) — це власники контрольного пакету акцій та працівники компанії. Аутсайдери (від англ. outside — з боку) — це акціонери зі сторонніх осіб. Інсайдерам акції продаються часто за номінальною вартістю. З усіх названих вище цінних паперів виключно на первинному ринку обертаються векселі, чеки, депозитні та ощадні сертифікати.

Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, на якому здійснюється вільний перепродаж раніше розміщених цінних паперів. Це — спекулятивний, за визначенням, ринок. На ньому цінні папери купуються і продаються за ринковою ціною.