Розділ. 11. Ринок капіталу

Виходячи на первинний фондовий ринок, фірма може випустити і реалізувати свої цінні папери, змусивши тим самим "працювати" гроші своїх інвесторів. На вторинному фондовому ринку фірма, купуючи цінні папери інших фірм, формує свій резервний капітал. Вона може продати частину свого резервного капіталу (придбаних чужих цінних паперів) і отримати потрібні їй кошти.

Ринкова ціна, або курс, цінних паперів визначається за такою класичною формулою:

Одначе, зауважимо, що відношення дивідендного чи процентного доходу до процентної ставки визначає лише орієнтовний (розрахунковий) для інвестора рівень ринкової ціни цінного паперу, адже фактичну ціну встановлює сам ринок, тобто реальне співвідношення попиту та пропозиції тих чи інших цінних паперів (конкретного емітента) у певний момент. Тому на ринку курси цінних паперів, як правило, відхиляються від їх номінальної вартості (позначеної на них). Курс звичайних акцій взагалі не залежить від їхнього номіналу.

Основні фактори, що впливають на курс цінних паперів:

- господарський стан та перспективи емітента;

- гарантованість виплати та розмір дивідендів (процентів);

- процентна ставка на банківські вклади (що вищий рівень доходу по банківським вкладам, то менший попит на цінні папери, і навпаки);

- ступінь ажіотажу (спекулятивної гарячки), роздмуханого рекламою, навколо тих чи інших цінних паперів.

Курс акцій є дуже чутливим індикатором попиту і пропозиції на товарних ринках, коливань (циклічності) ділової активності в країні, зміни політичних, соціальних та інших факторів.

У зв'язку з тим, що ринкові цінні папери є формою інвестування капіталу, а їхня ціна зазнає постійних коливань, розрізняють два види капіталу:

• реальний капітал як вартість діючих підприємств, що виробляють товари й послуги;

• паперовий (фінансовий) капітал як ринкова вартість цінних паперів. Капітал, втілений у цінних паперах, здатен значно відриватися від реальної вартості своїх підприємств-емітентів, не відображаючи їхнього дійсного стану. Так, економіка США за обсягами виробництва продукції протягом 1990-х рр. зросла в 1,5 рази, а сукупна ринкова вартість її цінних паперів підскочила майже у 4 рази. Зрештою, настає момент, коли ажіотажно роздута "булька" паперового капіталу неминуче лусне, і тоді багато інвесторів зазнає краху. Трагічність цього лиха нерідко посилюється тим, що інвестор-невдаха придбав ті цінні папери за кошти, позичені під зростаючі відсотки. Але така тяжка розплата за ілюзії не для всіх стає уроком — можливість швидко розбагатіти, не докладаючи для цього особливих зусиль, і далі спокушає людей.

Різкі коливання курсу цінних паперів позначаються і на долі підприємств-емітентів. Так, зростання в ціні акцій і облігацій корпорації дає їй можливість отримувати емісійний дохід (різницю між ринковою і номінальною ціною), підвищує її кредитний рейтинг (стає можливим одержувати пільгові кредити і на довший строк), приваблює більше покупців до її товарів, підвищує репутацію (імідж) власників і керівників підприємства тощо. Значне падіння курсу цінних паперів корпорації, навпаки, відлякує наявних і потенційних інвесторів, кредиторів, підриває репутацію її керівництва.

Вторинний ринок цінних паперів функціонує у вигляді:

• організованого, або біржового, ринку;

• неорганізованого, або позабіржового ("вуличного"), ринку.

11.4. Фондова біржа та її роль в економіці

Коли сьогодні мова заходить про ринок цінних паперів, то, звичайно, в уяві постає насамперед його центральна ланка — фондова біржа.

Фондова біржа — це офіційно організований, регулярно діючий фондовий ринок (вторинний ринок цінних паперів).

Термін "біржа" походить від латинського слова "bursa" — гаманець. Якщо вірити історикам, то один із перших прообразів сучасних бірж появився у середні віки в нідерландському місті Брюге (тепер — це Бельгія) і розташовувався там біля оселі знаменитого міняйли, герб якого зображував три гаманці. З того часу виникло багато різних бірж, але найпопулярніша серед них сьогодні — фондова.