Розділ. 11. Ринок капіталу

Факторинг (від англ. factor — посередник) представляє собою особливий вид кредитування, за якого постачальник товарів продає боргові претензії у вигляді "дебіторських рахунків" банку чи іншому комісіонеру зі знижкою (як правило, значною). Комісіонер, придбавши чужі борги, знаходить можливості для їх повного стягнення з покупців товарів згідно з укладеними ними раніше контрактами (зокрема і через суд). Форфейтинг (від франц. forfai — цілком, усією сумою) є тим різновидом факторингу, за якого експортер відразу продає комісіонеру борги своїх покупців, оформлені комерційними векселями, оплата яких наступить через декілька років. Комісія форфейтора складає зазвичай 1-1,5%. Така операція захищає експортера від валютних ризиків. Тож, ці особливі форми кредиту вигідні підприємцям тим, що забезпечують швидке надходження коштів від реалізації товарів і послуг, а отже, і безперебійність їх виробництва.

11.3. Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

Важливою складовою ринку капіталів виступає ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів, або фондовий ринок (від франц. fonds — гроші, цінності; фонди) — це один із видів ринку капіталів, на якому торгують цінними паперами.

Ринкові цінні папери — це документи, що засвідчують майнові права їхніх власників та дають їм право на одержання певного доходу.

Цінний папір є цінним тому, що: по-перше, він виражає певні права, які переходять до даної особи у момент придбання цього паперу (документа); по-друге, він є неподільним, тобто цілком передає закріплені у ньому права; по-третє, реалізація власником своїх прав можлива лише при його пред'явленні. Виходячи з цих ознак, до цінних паперів не відносяться грошові знаки, лотерейні білети, заповіти, страхові поліси тощо.

Розглянемо найбільш поширені види ділових цінних паперів.

Облігація — це боргове зобов'язання корпорації або держави, за яким позичальник гарантує своєму кредитору: 1) виплату позичкового процента та 2) повернення суми позики в обумовлений термін шляхом викупу облігації за номіналом. Процент за облігаціями виплачується компанією незалежно від її фінансового стану і до виплати дивідендів (акціонерам як власникам компанії, згідно із нормами законодавства, дивіденди якщо й виплачуються, то лише в останню чергу).

Акція — це титул власності, або володіння часткою капіталу в акціонерній корпорації, що дає права на: отримання дивідендів, участь в управлінні (право "голосу") та одержання частини активів у разі її ліквідації. Кошти, вкладені в придбання акцій, акціонер може повернути лише продавши свої акції (на біржі або іншим акціонерам тієї ж корпорації залежно від правового статусу корпорації — публічна чи приватна). На отримання дивідендів найбільше сподіваються зазвичай дрібні (міноритарні) акціонери. Великі (мажоритарні) акціонери, як правило, воліють приймати безпосередню (пряму) участь в управлінні корпорацією як бізнесовим проектом. їхня мета стає досяжною за умови придбання в середньому не менше 10-ти відсоткового пакету голосуючих акцій. У цьому смислі акції є інструментом не тільки власності, а й влади. За приданням акцій часто криється і чисто спекулятивний мотив — вловивши момент найбільшого підвищення їхньої ціни, перепродати їх.

Вексель — це боргове зобов'язання платника, що видав цей вексель, сплатити у визначений термін зазначену суму боргу власникові векселя. Простою мовою кажучи, це — розписка.

Векселі бувають простими, переказними та фінансовими. Простий вексель виписує боржник, переказний вексель — кредитор, а фінансовий вексель виписується задля продажу товару за готівку. У господарській практиці більшість векселів є комерційними (товарними), тобто слугують інструментом комерційного кредиту. Надійність векселя підсилює аваль (від франц. aval ) — поручительство, зроблене третьою особою (зазвичай банком) у вигляді гарантійного запису. Погасити вексель можна завчасно в банку під певний процент — цю операцію називають обліком векселів.

Чек — це документ, яким розраховуються за товари й послуги власники банківських рахунків. Практикуються іменні чеки, ордерні (із перевідним підписом) та на пред'явника.

Депозитний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів на банківський рахунок (депозит).

Ощадний сертифікат — це облігація, що свідчить про депонування грошових коштів в ощадному банку (за цими сертифікатами можна одержати вклади у будь-якому комерційному банку за наявності кореспондентського рахунку). Буває іменним або на пред'явника.

Крім уже названих, на ринок цінних паперів виходять також державні цінні папери. їх випускають: уряд, державні фінансово-кредитні установи, місцеві органи влади. Основними державними цінними паперами є облігації державної (муніципальної) позики, які бувають короткострокові (до року), середньострокові (до 10 років) та довгострокові (понад 10 років).

Усім цінним паперам властиві три основні властивості:

1) ліквідність — ступінь легкості продажу, тобто перетворення у гроші;

2) дохідність — співвідношення отримуваного за цінним папером доходу із витратами на його придбання;

3) ризик — можливість втрати коштів, вкладених у придбання цінних паперів. Кожен вид цінного паперу виступає певним інструментом фондового ринку, тобто слугує для певних цілей. Найбільш активно обертаються на ринку акції та облігації. Основні функції ринку цінних паперів:

- мобілізує фінансові кошти та забезпечує економіку капіталом;

- ефективно перерозподіляє капітали між підприємствами, галузями, регіонами та країнами;