Розділ. 11. Ринок капіталу

• ступінь ліквідності (якість) застави (що менш ліквідна застава, то дорожча позика).

• грошово-кредитна політика Центрального банку (той відповідними інструментами регулює загальний рівень процентних ставок в країн).

Існують об'єктивні економічні межі коливань ставки позичкового процента. Вона не може бути надто малою, щоб не підірвати економічну стійкість і прибутковість кредитної установи (банку), і не може бути надто великою, щоб не зашкодити інтересу позичальника, адже процент для нього є елементом витрат (собівартості продукції, послуг).

Підприємець, приймаючи рішення щодо доцільності отримання позики, намагається порівняти величину очікуваного прибутку від використання позики з витратами на її отримання. Якщо очікуваний прибуток виявиться більшим, аніж плата за кредит (процент), то є сенс брати гроші в борг.

Складність проблеми прийняття інвестиційних рішень зумовлена тією обставиною, що вартість грошей з часом змінюється. У звичайній ситуації, коли ви кладете гроші в банк з умовою зняття нарахованих вам процентів, проценти обчислюються за простою формулою:

де Бд — сума, що вноситься на банківський депозит; БІ — майбутня вартість грошей (очікуваний дохід: вклад плюс процент на нього); г - ставка процента.

Якщо ж за угодою сторін нараховані проценти щоразу не знімаються, а додаються до суми вкладу, то нарахування процентів здійснюється за формулою складних процентів:

де ґ — термін вкладу (кількість років).

Наприклад, якщо ви кладете в банк 1000 грн. під 10% річних, то в кінці року можете розраховувати на дохід у сумі 1100 грн. [1000 X (1 + 0,10)]. Коли ж ви згоджуєтеся на капіталізацію процентів (збільшення вкладу за рахунок процентів), то через два роки вартість вашого вкладу вже становитиме 1210 грн. [1000 X (1 + 0,10)2 ], через три роки — 1331 грн. [1000 X (1 + 0,10)3].

Якщо формулу складних процентів дещо змінити, то матимемо можливість відповісти на обернене питання: яку саме суму необхідно вкласти сьогодні в банк чи будь-який інший проект задля того, щоб через певний час одержати бажаний за величиною дохід? Для оцінки поточної вартості майбутнього доходу використовують формулу дисконтування:

Дисконтування (від англ. discount — знижка, розрахунок у бік зниження вартості) — це процедура, що дає змогу визначити сьогоднішню цінність майбутнього доходу за існуючої норми позичкового процента.

Наприклад, ви вирішили за п'ять років придбати новий автомобіль Volkswagen, який коштує 160 тис. грн. Питання в тому, яку суму грошей потрібно покласти на депозит, щоб за сьогоднішньої процентної ставки 15% ваша мрія збулася. За формулою дисконтування така сума становить близько 80 тис. грн. [160 тис. грн. / (1 + 0,15)5 ].

Як бачимо, процентна ставка слугує для нас тим чудовим інструментом, який дозволяє оцінити майбутній дохід (чи якусь коштовну річ) залежно від наявного і навпаки — оцінити вартість наявної речі (доходу) через майбутню. Вимірюючи час з математичною точністю, вона ніби повчає нас: "Час — це гроші". Завдяки їй у вигляді кредиту забезпечується еквівалентний обмін певної цінності з інтервалом у часі.

Дуже важливо усвідомити для себе, що процентна ставка є універсальним критерієм ефективності вкладень капіталу у будь-яку справу. Це пояснюється тим, що саме ця ставка вказує нам завжди і скрізь мінімальний рівень віддачі капіталу. Це свого роду поріг, нижня межа визначення прибутковості підприємницького проекту (рішення). Якщо розрахунок показує, що очікуваний прибуток від інвестиції є меншим за суму позичкового процента, то замість такого варіанту інвестування ліпше гроші просто покласти в банк і не мати зайвого клопоту.

11.2. Форми кредиту

Ринок капіталу сьогодні функціонує у різноманітних формах, які, звісно, виникли не відразу, а закріпилися поступово, в ході тривалої еволюції економіки. Форми кредиту вирізняються за двома основними критеріями: 1) за тим, хто кредитує; 2) за тим, кого кредитують.

За першим критерієм виділяються дві класичні форми кредиту: комерційний та банківський. Утім, їх найдавнішим попередником був лихварський кредит. Лихварський кредит уже за своєю назвою говорить про те, що тоді за значного дефіциту пропозиції позичкового капіталу кредит надавався просто таки на кабальних умовах, тобто процент стягувався з лихвою (великим надлишком). Відтак і кредиторів у народі прозвали лихварями. Лихварями виступали, як правило, приватні особи (купці, крамарі) та невеликі міняльні контори. Основними користувачами їхніх кредитних послуг, вочевидь, були боржники, які потрапили в критичну ситуацію (наприклад, по сплаті податків, виплаті різних боргів). І ця обставина також зумовлювала високу ціну тодішнього кредиту. Найбільший недолік лихварського кредиту — визискуючи позичальників, він істотно обмежував можливості розвитку виробництва товарів.

Комерційний кредит — це кредит, що надається зазвичай у товарній формі, тобто як продаж товарів і послуг у борг, з відстрочкою платежу.

Комерційний кредит надають підприємці (фірми) безпосередньо один одному. Головною метою його є не отримання позичкового процента, а прискорення процесу реалізації товарів і прибутку, що міститься у вартості товарів. Проценти за користування комерційним кредитом включаються в ціну товару та суму векселя. Ці проценти, звичайно, не можна зрівняти з процентами по лихварському кредиту, але вони, як правило, нижчі і за проценти по банківському кредиту, що випливає із головної мети такого кредитування.

Інструментом комерційного кредиту слугує товарний вексель, який оплачується через банк. Погашення цього кредиту здійснюється такими способами: