Розділ. 11. Ринок капіталу

— сезонність виробництва у багатьох галузях економіки (сільське господарство, рибальство, цукроваріння тощо);

— необхідність разових великих коштів для започаткування власного бізнесу, реконструкції, розширення виробництва, впровадження інновацій, здійснення інфраструктурних проектів, покриття дефіциту державного бюджету, придбання житла, автомобіля тощо;

— оптимальне поєднання власних і залучених коштів слугує способом мінімізації витрат та збільшення прибутковості бізнесу.

Основні джерела позичкових коштів в сучасній економіці:

1) тимчасово вільні кошти підприємств, отримувані в результаті регулярних відрахувань від вартості основного й оборотного капіталів, які після реалізації товарів і послуг накопичуються задля придбання у визначені терміни обладнання, приміщень, транспорту та їх ремонтів; для закупівлі сировини, матеріалів, пального, електроенергії; для оплати праці;

2) частина прибутку підприємств, організацій, установ, яка в очікуванні свого використання накопичується протягом певного часу до необхідних розмірів;

3) заощадження населення, які призначені для майбутніх витрат і акумулюються на рахунках комерційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів тощо;

4) грошові доходи держави та місцевих (територіальних) громад, отримувані через податки і збори та різні види комерційної діяльності, які з моменту їх надходження і до використання стають тимчасово вільними коштами.

Значення кредиту в сучасній економіці важко переоцінити. Суть та роль кредиту в ринковій економіці стисло передається через його функції. Основні функції кредиту:

- мобілізує тимчасово вільні кошти для найрізноманітніших потреб суспільства;

- ефективно (через жорсткі умови позики) перерозподіляє грошові кошти у найбільш прибуткові чи пріоритетні сфери і галузі економіки;

- сприяє скороченню витрат обігу шляхом заміни готівкових грошей в обігу кредитними грошима — банкнотами (свого часу вони витіснили з обігу металеві гроші), векселями, чеками, кредитними картками. Завдяки поширенню безготівкових розрахунків значно прискорюються обмін товарів та оборот капіталу, зростають прибутки підприємців;

- прискорює процеси концентрації і централізації капіталу. Активно слугує знаряддям конкурентної боротьби, сприяє поглинанням і злиттям фірм, появі великих корпорацій;

- використовується державою (через центральний банк) як інструмент регулювання ділової (підприємницької) активності в країні.

Таким чином, своїми функціями кредит розв'язує суперечності ринкової економіки, які виникають між необхідністю вільного перетоку капіталу з одних галузей в інші, з одного боку, та його закріпленістю у вигляді фізичного (реального) капіталу у певних галузях і підприємствах, з другого. Через гнучкий кредитний механізм тимчасово вільні грошові кошті, що завжди є у підприємств, населення і держави, акумулюються і спрямовуються у ті точки економіки, котрі якраз потребують додаткових коштів. Ось так завдяки кредиту всі мають змогу подолати обмеженість власного капіталу і здійснити омріяні плани, а вся економіка виграє прискоренням реалізації товарів і нарощуванням обсягів виробництва.

Розуміння природи капіталу взагалі та джерел утворення позичкового капіталу підводить нас до чіткого обґрунтування принципів, на яких ґрунтуються кредитні відносини.

Основні принципи кредитування (їх часто називають умовами):

1) повернення;

2) строковість;

3) матеріальна забезпеченість;