Провідний фактор регуляції активності особистості, її поведінки і діяльності, яким є мотивація, викликає значний інтерес у педагогів і батьків. Ефективна соціально-педагогічна взаємодія з дитиною, підлітком, юнаком неможлива без урахування особливостей її мотивації.
Основу мотивації становлять усвідомлювані чи неусвідомлювані психічні фактори, що спонукають індивіда до вчинення певних дій та визначають його спрямованість і цілі1.
На думку P.C. Нємова, до поняття "мотивація" включається уявлення про енергетичні першоджерела поведінки. її також можна розглядати як сукупність факторів, що впливають на поведінку людини. Серед мотиваційних факторів, які належать до внутрішніх, спонукальних сил поведінки, важливе значення мають потреби й мотиви.
Психологія, педагогіка, соціологія по-різному розглядають поняття "потреба"8. Потреба - це:
• 1) стан індивіда, що створюється відчутною потребою в об'єктах, необхідних для його здійснення та розвитку, і який є джерелом його активності (О. В. Петровський);
• 2) нестаток чогось об'єктивно необхідного для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства (A.M. Прохорів);
• 3) форма зв'язку живих організмів із зовнішнім світом, джерело їх активності (В.П. Зінченко);
• 4) внутрішнє спонукання активності (Е.І. Лапін);
• 5) джерело активності особистості. Процес задоволення потреб у людини є цілеспрямованою діяльністю. Потреби розглядають як такі стани особистості, за допомогою яких здійснюється регулювання поведінки людини, визначається спрямованість мислення, почуттів, волі людини (В.В. Давидов).
Спільним у поглядах авторів наведених визначень поняття "потреба" є те, що вони розглядають її як внутрішнє джерело активності особистості. Відповідно до класифікації К. Обуховського, двома з п'яти є пізнавальна потреба та потреба емоційного контакту (спілкування). Ш.Н. Чхартишвілі назвав потреби у спілкуванні й у пізнанні соціогенними, акцентуючи на їх взаємозв'язку, наголошуючи на їх належності до вищих рівнів потреб. Такі потреби властиві не кожній людині, вони формуються тільки внаслідок спеціальної роботи. Ми поділяємо думку С.Б. Каверіна про те, що при нерозвиненості потреб вищих рівнів домінантне місце починають займати потреби нижчих рівнів.
А. Маслоу свою теорію потреб зобразив у вигляді наочної пірамідальної моделі. У вершині піраміди він розмістив потребу в знанні, розглядаючи її як вищу потребу. Ю.В. Шаров визначив потребу в інформації як початковий етап розвитку духовних (у тому числі пізнавальних) потреб.
Розглянемо поняття "інформація". Згідно з визначенням С.І. Ожегова, інформація - "це відомості про навколишній світ і процеси, що протікають у ньому та сприймаються людиною". На нашу думку, це найбільш спрощене розуміння розглянутого поняття. Більш повне визначення терміна "інформація" подане М.М. Моїсеєвим, який розуміє її як "суму відомостей, отриману певним суб'єктом про навколишній світ, про самого себе, про іншого суб'єкта чи явище, відомостей, за допомогою яких він може точніше прогнозувати результати своїх дій і обирати способи використання своїх можливостей для забезпечення власних інтересів і для досягнення поставлених цілей".
Чи перейде кількість одержуваної інформації в якість, залежить від самого суб'єкта, від його здатностей сприйняти й обробити її, оскільки ці процеси не тотожні. Людина XXI ст. живе в бурхливому потоці нової різноманітної інформації. Не можна не погодитися з думкою М.М. Моїсеєва, що надмірна її кількість може бути причиною втрати цілісного уявлення про навколишній світ і, відповідно, призводити до помилкових рішень. Людський мозок, виявляється, не здатний переробити всю інформацію, яку сприймає людина. Для того, щоб вона стала посильною, її необхідно впорядкувати, систематизувати. Важливою проблемою стає формування й розвиток потреби людини в одержанні інформації, використанні її в життєвих цілях та інтересах. Тоді цілком розкриється її значення, цінність, зміст. "Інформація - не просто якийсь зовнішній сигнал..., а і внутрішня оцінка цього сигналу, зумовлена активністю свідомості".
Якщо в людини немає потреби в одержанні інформації, тобто внутрішня оцінка зовнішнього сигналу негативна чи байдужа, то в неї немає і пізнавальної потреби, як вищої форми розвитку першої.
У юнацькому віці спілкування є провідним видом діяльності. Одна з функцій спілкування - передача інформації. Як зазначав Я.Л. Коломийський, потреба у спілкуванні на високому рівні її розвитку стає специфічною формою потреби в новій інформації. Бажання одержати чи передати інформацію стає одним з головних мотивів міжособистісного спілкування, кожний з молодих людей є джерелом різноманітної, цікавої для іншого інформації. Це ще раз підтверджує необхідність формування інформаційної потреби в дітей.
В. А. Вединяпіна вважає, що інформаційна потреба - це джерело "активності людини як суб'єкта у взаємодії з навколишнім світом". Дослідниця виокремлює два основних рівні інформаційної потреби: 1) потреба всього живого в інформації для орієнтовно-пристосувальної поведінки і боротьби за існування; 2) усвідомлена людиною необхідність інформації для здійснення творчої перетворювальної діяльності.
Очевидно, що перший рівень інформаційної потреби - нижчий, а другий - вищий. В.А. Вединяпіна також зазначає, що чим вищий рівень знань людини, тим вищий рівень інформаційної потреби для неї характерний. Це пояснюється тим, що будь-яке наявне знання може підсилювати цю потребу.
Рівні розвитку пізнавальної потреби та їх прояв у розумовій діяльності досліджувала Є.Є. Васюкова. У своїй роботі вона розглянула критерії рівнів розвитку потреби, її ознаки виявлення, тенденції розвитку. Незважаючи на те, що пізнавальна потреба є більш високим рівнем розвитку інформаційної, вони дуже схожі і взаємозалежні. У зв'язку з цим, ми за аналогією визначили рівні розвитку інформаційної потреби. Інформаційна потреба буває ситуативна (нижчий рівень) і стійка (вищий рівень). На нашу думку, стійка інформаційна потреба є кроком до формування пізнавальної. Інформаційна потреба належить до мотиваційно-вольової сфери людини і може впливати на пізнавальну потребу.
Розвиток інформаційної потреби сприяє формуванню пізнавальної потреби та її подальшому розвитку. Інтелектуальні почуття при пізнавальній потребі переживаються як почуття цікавості, допитливості, пошуку нового (В.Г. Леонтьєв). Негативні почуття виникають від затримки задоволення пізнавальної потреби. Пізнавальна потреба може бути продуктом завершеної інтелектуальної діяльності і спонукати до нової, можливо навіть складнішої діяльності (O.K. Тихомиров). В ідеалі пізнавальна потреба є потребою в пізнанні навколишнього світу, свого місця в ньому, змісту і призначення свого існування. Пізнавальна потреба бере свій початок від потреби в інформації як прагнення до нового, раніше невідомого (П.П. Симонов).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.
