Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

Теорія і методика професійної освіти

Виникнення концепції проблемного навчання знаменує новий етап у розвитку дидактики. Ця концепція виросла не просто так. Ідея проблемності навчання має глибокі історичні й науково-теоретичні корені. Окремі елементи проблемності були представлені в дидактичних системах минулого, ще до виникнення терміна "проблемне навчання".

Історичні витоки проблемного навчання з'явилися в античні часи. Так, Сократ використовував у процесі навчання евристичну бесіду. "Хрещений батько" дидактики як науки Я.А. Коменський виступав проти традиційного навчання, яке змушує дитину "мислити чужим розумом..." У "Розробках уроків для Еміля" Ж.Ж. Руссо зазначав: "Нехай він досягає знання не через вас, а через самого себе, нехай він не заучує науку, а вигадує її сам".1.Г. Песталоцці також підкреслював необхідність самостійного мислення студентів. А. Дістервег зазначав, що поганий вчитель підносить істину, а хороший - навчає її знаходити. К.Д. Ушинський також вважав найкращим сократівський метод навчання, тобто не нав'язування студентам своїх думок, а підведення їх до розв'язання проблеми за допомогою запитань.

У XX ст. теорію проблемного навчання досліджували Дж. Гілфорд, Дж. Дьюї, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов та ін. Дж. Дьюї вбачав головну проблему традиційного навчання в тому, що в його межах логіка навчального предмета задає траєкторію формування розуму дитини "від і до"; усе зводиться до простого заучування "рутинної формули викладання", що порушує "власний тонкий рух" дитячої думки8.

Видатні педагоги минулого не залишили нам принципів розробки системи проблемного навчання, опису якісних особливостей навчальних проблем. Але багато з них підкреслювали таку думку: "Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути надані або повідомлені. Усякий, хто бажає до них прилучитися, має досягнути їх власною діяльністю... Те, що людина не придбала шляхом своєї самостійності - не її" (А. Дістерверг).

Справжньою психологічною основою системи проблемного навчання стала теорія мислення, як продуктивного процесу, висунута С.Л. Рубінштейном і розвинута його учнями й послідовниками (A.B. Брушлінським, A.M. Матюшкіним та ін.), а також такими українськими вченими, як A.M. Алексюк, С.П. Бондар, В.Ф. Паламарчук та ін.

На думку психологів, мислення зазвичай розпочинається з проблем, питань, із подиву чи непорозуміння, із суперечностей. Цією ситуацією визначається залучення особистості до розумового процесу. Там, де немає проблемної ситуації, суперечностей - немає й мислення в точному значенні слова. За визначенням С.Л. Рубінштейна, мислення - це пошук і відкриття принципово, істотно нового. Традиційне і проблемне навчання відрізняються одне від одного за схемами їх побудови. Схема традиційного, інформативного навчання: повідомлення "готових" знань викладачем та їх засвоєння студентами шляхом запам'ятовування, копіювання способів дій, тренування яких відбувається у стереотипних ситуаціях. Схема проблемного навчання має принципово інакший вигляд: постановка викладачем навчального проблемного завдання, яке викликає у студентів зацікавленість, усвідомлюється ними і спонукає до розв'язання навчальної проблеми (у процесі цього студенти здобувають нові знання); застосування знань у ході виконання нестандартних практичних завдань. Суттєвою відмінністю такого типу навчання від традиційного є зближення навчання з психологією мислення людини, тому він найбільше відповідає завданням розвитку самостійності мислення студентів.

Проблемне навчання - це не просто один із засобів активізації розумової діяльності студентів, а інтеграція різних прийомів, методів, принципів навчання, спрямованих на розвиток умінь мислити, вчитися, адекватно оцінювати себе й обставини. Воно потребує від викладача системних дій, які викликають розумову пошукову діяльність студентів. Проблемне навчання - це система методів, побудована з урахуванням логіки мисленнєвого процесу та закономірностей пошукової діяльності, тому воно забезпечує розвиток розумових здібностей студентів, активізує пізнавальний інтерес.

Основними категоріями проблемного навчання є проблема, проблемне завдання, проблемна ситуація.

Проблема (від гр. утруднення, завдання) - це об'єктивна суперечність; суперечлива ситуація, що постає у вигляді протилежних позицій у поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її розвивання; в широкому розумінні - складна теоретична або практична суперечність, що потребує вивчення, дослідження.

Проблемою в навчанні є така ситуація виконання практичного або теоретичного завдання, в якій раніше засвоєних знань виявляється недостатньо і з'являється потреба в нових знаннях, способах дії. Вона сама по собі не містить вказівки на умови, що обмежують рішення або засіб його віднайдення.

Проблема із зазначенням параметрів та умов вирішення може бути пред'явлена суб'єкту навчання. Проблемне навчання використовує суперечності як рушійну силу навчального пізнання й розвитку студентів, тому що розумовий пошук починається не з важкого запитання, а з проблеми, суперечності між відомим і невідомим. Усвідомлення несумісності, невідповідності, непоясненності, як психологічний факт, стає сигналом про недостатність знань, стимулюючи їх поповнення. За допомогою відповідних розумових операцій, розмірковувань, що ґрунтуються на раніше здобутих знаннях, студент може самостійно отримати результат, подолати суперечності, вирішити проблему.

Проблема зазвичай виражається у формі запитання або завдання. Проблемне запитання, завдання, що виникло чи поставлене перед суб'єктом, потребує відповіді, яка заздалегідь невідома і має бути знайдена шляхом творчого пошуку, для здійснення якого у студента є певні придатні вихідні засоби. У разі інформаційного запитання, на відміну від проблемного, достатньо звернутися до джерела інформації, яке містить однозначну відповідь. У проблемному запитанні завжди є прихована суперечливість, усвідомлення - перший крок до вирішення проблеми. Важливе значення має наявність у студентів такого рівня знань, розумових умінь, який був би достатнім, щоб розпочати пошук невідомого результату або способу виконання завдання. Проблемне завдання є одиницею змісту проблемного навчання, а сам цей зміст - системою проблемних завдань. Отже, проблемне запитання, завдання - це словесне або символьне формулювання проблеми в матеріальній формі (у звуках або знаках). Воно може перетворитись у проблемну ситуацію для студента тільки після його сприйняття й усвідомлення, якщо ж студент не сприйме проблему, вона втратить значення навчальної.

Проблемна ситуація розглядається в науці як пізнавальне ускладнення для суб'єкта, подолати яке можна тільки шляхом розумового пошуку. Ознаками проблемної ситуації є наявність проблеми, певна готовність суб'єкта до пошуку рішень, можливість кількох шляхів розв'язання. Проблемна ситуація, з погляду психології, є проблемою, прийнятою суб'єктом для розв'язання наявними у нього засобами (знаннями, уміннями, досвідом пошуку). Тому будь-яка проблемна ситуація містить проблему, але не кожна проблема стає проблемною ситуацією.

Якісну психологічну специфіку проблемної ситуації описує A.B. Брушлінський1. На його думку, "це доволі неясне враження або переживання", яке сигналізує, "щось не так", "щось не те". Т.В. Кудрявцев розуміє проблемну ситуацію як складний психічний стан, котрий стосується як пізнавальної, так і мотиваційно-емоційної сфери особистості. Проблемна ситуація відображує суб'єктивну невизначеність цілей, умов, способів діяльності і виявляється в пізнавальному ускладненні людини1. Отже, проблемна ситуація - це суб'єктивне сприйняття проблеми як значущої і доступної, тобто студент розуміє, бажає й може вирішити проблему.

Науковці (A.B. Брушлівський, В.Т. Кудрявцев та ін.) розрізняють два типи проблемних ситуацій - первинні та вторинні. Первинна проблемна ситуація з'являється тоді, коли студент, наштовхуючись на суперечність, ще не усвідомлює її, хоча й відчуває при цьому здивування, нерозуміння, пізнавальний дискомфорт. Вторинна проблемна ситуація має місце там, де проблема усвідомлена та чітко сформульована, тобто суб'єкт бачить, у чому полягає суперечність, і готовий вирішувати проблему. У деяких випадках створення проблемних ситуацій можливе без запитань викладача. Запитання виникають у студентів під впливом побаченого експерименту, реальної події, художнього твору тощо.

Створення ланцюга проблемних ситуацій (в якому простіші ланки зумовлюють складніші) та керування діяльністю студентів щодо самостійного вирішення навчальних проблем становить сутність проблемного навчання.

Різні дидактичні системи в історії педагогіки завжди були пов'язані з відповідними психологічними теоріями. В одній із найбільш детально розроблених вітчизняних педагогічних систем - системі К.Д. Ушинського зазначається: "Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх аспектах, то вона повинна передусім пізнати її також у всіх відношеннях".

Психологічною наукою встановлено, що знання викладача стають знаннями студентів не безпосередньо у процесі їх передачі, а лише внаслідок власної розумової діяльності студентів. Досвід продуктивної діяльності засвоюється лише у процесі такої діяльності, щоб навчитися вирішувати проблеми, потрібно систематично брати участь у їх вирішенні.

Функція мислення у процесі навчання полягає в тому, що воно "відкриває" звання і способи діяльності, які потрібно засвоїти. Основною формою, у якій відбувається це "відкриття", є вирішення навчальних проблем. Якщо цього немає, то відбувається у кращому разі тільки запам'ятовування. З причини невідповідності методів навчання психологічним закономірностям мислення самостійність мислення не розвивається, спостерігається псевдорозвиток, який виявляється в заучуванні повідомлених знань та алгоритмів діяльності. Але навчання не тотожне запам'ятовуванню або, як зазначав давньогрецький мудрець Геракліт, "багато знань розуму не навчає".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання
  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних