Критика демонстрації

Теорія і методика професійної освіти

У цьому разі доводять, що в міркуваннях дослідника немає логічного зв'язку між аргументами і тезою. Якщо теза не випливає з аргументів, вона вважається, по-перше, необґрунтованою, а по-друге, потребує нової аргументації.

Кожне наукове дослідження має неповторну специфіку - логіку, яка наділена загальними особливостями, охоплена універсальною послідовністю процесів (явищ). Логіка наукових досліджень була започаткована французьким філософом, математиком Р. Декартом. Як правило, наукове дослідження здійснюють за такою логічною схемою:

• вибір теми або проблеми дослідження (науковий напрям, наукова проблема, тема);

• уточнення проблеми і складання програми дослідження (методики дослідження, обґрунтування теми, актуальність дослідження, мета дослідження, завдання дослідження, гіпотеза);

• систематичне накопичення матеріалів (експеримент);

• зведення результатів дослідження (таблиці, графіки, математичні формули, рівняння тощо);

• теоретичний аналіз результатів дослідження;

• літературне оформлення результатів дослідження;

• упровадження результатів дослідження у практику;

• оцінювання значущості результатів дослідження.

Отже, безперервність наукової діяльності є загальновизнаною умовою її результативності. Високого наукового рівня досліджень важко досягти на непідготовленому ґрунті. Під час підготовки й оформлення досліджень необхідно дотримуватися правил подання його результатів згідно з вимогами до наукових праць, ураховуючи всі офіційно-нормативні документи Міністерства освіти і науки України та Вищої атестаційної комісії України.

У науковому тексті використовуються поняття і судження. Зауважимо, що саме ці смислові одиниці мають відповідати вимогам визначеності. Текст наукової праці відрізняється від будь-якого іншого передусім своєю логічністю. Під час написання наукової роботи автори найчастіше допускають помилки, описуючи хід дослідження, які зводяться до порушення вимог того чи іншого логічного закону, а саме: тотожності, протиріччя, виключення третього, достатньої підстави. Тому виникає необхідність розглянути ці закони.

Закон тотожності потребує, щоб у повідомленні всі поняття і судження мали однозначний характер, виключали багатозначність і невизначеність. Це не просто, оскільки в тексті треба досягти єдності змісту і словесної форми. Відомо, що зовнішньо однакові словесні конструкції можуть мати різний зміст і, навпаки, одну й ту саму думку можна висловити по-різному. Перше явище називають омонімією (робить можливим неправомірне ототожнення об'єктивно різного), друге - синонімією (помилкове розрізнення тотожного). Ототожнення різноманітних понять зумовлює одну з найхарактерніших логічних помилок у науковому тексті - підміну понять. Сутність цієї помилки полягає в тому, що замість одного поняття і під його впливом використовують інші поняття. Така підміна може бути як несвідомою, так і навмисною. Відміна понять означає підміну предмета опису.

Закон протиріччя - це якісна визначеність речей і явищ, відносна стійкість їх властивостей. Відображаючи цей бік дійсності, закон протиріччя вимагає, щоб у процесі розмови не використовували суперечливі твердження. Згідно з цим законом не можуть бути одночасно істинними два висновки, один з яких щось стверджує, а другий заперечує те саме.

Для наукового дослідження закон протиріччя має велике значення. Його свідоме використання допомагає виявити й усунути суперечності в поясненні фактів і явищ, виробити критичне ставлення до будь-яких неточностей та непослідовностей в отриманій інформації. Цей заков найчастіше використовують у доказах, якщо встановлено, що одне із суперечливих суджень істинне. Звідси випливає, що друге судження помилкове. Виявлення суперечності є вагомим аргументом проти будь-яких необґрунтованих тверджень.

Закон виключення третього в науковій діяльності стверджує, що з двох суперечливих суджень одне помилкове, а друге - істинне. Третього варіанта не може бути. Цей закон не діє щодо протилежних суджень, якщо кожне з них не просто заперечує інше, а повідомляє додаткову інформацію. Для наукової діяльності важливість цього закону полягає в тому, що, по-перше, він вимагає додержання послідовності у викладенні наукових фактів і не припускає суперечностей, по-друге, потребує від дослідника чітких, певних відповідей, зазначає неможливість пошуку чогось середнього між ствердженням і запереченням того самого. Формування важливої вимоги від наукового працівника полягає у тому, що не можна відходити від визнання одного з двох суперечливих суджень і шукати щось трете між ними. Якщо одне з них визнано істинним, то друге є помилковим, а третього твердження немає.

Сутність закону достатньої підстави полягає у вимогах доказовості наукових висновків, обґрунтованості суджень. Згідно з цим законом судження, що використовуються в науковій роботі, перш ніж бути прийнятими за істину, мають бути обґрунтованими, тобто необхідно мати достатні підстави, які підтверджують істинність і правомірність висловлювання.

Значна частина наукової інформації має характер вихідних суджень, тобто суджень, які не отримано через безпосереднє сприйняття будь-яких фрагментів дійсності, а одержано з інших суджень, які нібито вилучено з їх змісту. Логічним засобом одержання таких вивідних знань і є умовивід (розумова операція, за допомогою якої з деякої кількості заданих суджень виводиться інше судження, певним чином пов'язане з вихідним). Усі умовиводи класифікують на індуктивні (використання загальних наукових положень під час дослідження конкретних явищ) і дедуктивні (сукупність пізнавальних операцій від часткових положень до загальних). Узагальнюючи накопичений емпіричний матеріал, індукція готує підґрунтя для висунення передбачень про причину досліджуваних явищ. А дедукція, теоретично обґрунтовуючи отримані індуктивним шляхом висновки, змінює їх гіпотетичний характер і перетворює на достовірне знання.

Отже, дотримання логічних законів і правил забезпечує високий професійний рівень й ефективність впровадження наукового дослідження.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критика демонстрації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах

  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації
  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних