Інтерес до професійної мобільності спеціалістів викликаний радикальними змінами навколишньої дійсності: переходом до демократичної і правової держави та ринкової економіки, необхідністю наближення її до світових тенденцій економічного і суспільного розвитку.
Категорія "мобільність" виражає ту тенденцію в діяльності людей, у їхньому прагненні досягти задоволення своїх зростаючих матеріальних та духовних потреб, яка ще донедавна уявлялась такою природною, але спричинила відторгнення людини від результатів своєї праці, природи, соціуму, культури і, врешті-решт, від майбутнього, а тепер виразилась у прагненні досягти гармонії з усім навколишнім світом та самим собою як частиною цього світу.
Для України особливе значення має забезпечення професійної мобільності робочої сили, що є передумовою ефективної реструктуризації національної економіки, а також гармонізація інтелектуальних рівнів різних груп населення, що важливо для досягнення соціальної справедливості, а отже, - стабільності суспільства. Довгострокові засади реалізації цих потреб забезпечує саме якісна і доступна освіта, потужна й розгалужена мережа освітніх закладів, у яких здійснюється безперервне, багаторівневе та багатопрофільне навчання громадян.
У сучасному динамічному світі нові сфери діяльності виникають дуже часто, а технічний прогрес майже повністю змінює уявлення про умови праці в уже наявних галузях. Як наслідок, навіть протягом життя одного покоління можуть відбуватися серйозні структурні перебудови економіки, тому необхідно бути готовим до того, що здобутої освіти буде недостатньо і впродовж життя потрібно буде постійно підвищувати рівень своєї освіти або зовсім змінювати сферу діяльності. Ті країни, в яких професійна мобільність робітничої сили висока, можуть швидко розвиватися, не зазнаючи тривалих економічних катаклізмів, тоді як у більш інертних країнах можливі серйозні затримки та відставання розвитку у разі недостатньої мобільності трудових ресурсів.
Значущість професійної мобільності (за Н.В. Василенком) зумовлена декількома причинами, які можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні причини визначаються змінами в середовищі життєдіяльності людини, які можуть мати глобальний та індивідуальний характер. Глобальні зміни відображаються насамперед на реформуванні структури зайнятості, пов'язаної зі структурними зрушеннями в економіці, а саме: перетворенні галузевої структури господарства, зміні співвідношень правових форм підприємств, а також на вкрай складних змінах у свідомості українських громадян, що стосуються перетворення ставлення до необхідності та можливості зміни професійного статусу і фаху стільки разів на життя, скільки буде потрібно. Ці зовнішні глобальні причини доповнюються зовнішніми індивідуальними, які у свою чергу можуть бути викликані необхідністю зміни фаху, робочого місця, статусу в організації внаслідок зміни місця проживання, погіршення стану здоров'я тощо.
На думку Н.В. Василенка, внутрішні причини зумовлені індивідуальними особливостями, пов'язаними зі спрямуванням особистості. Вони можуть бути визначені мотивацією успіху, яка викликає спрямованість особистості на вдосконалення професійних навичок, саморозвиток, кар'єрне зростання, а також пізнім професійним самовизначенням, що передбачає набуття фаху, який значно відрізняється за профілем від здобутої раніше освіти.
На думку Ю.С. Гуровз та Т.Я. Сильвестрової, професійна мобільність - це професійний вибір молоді залежно від фаху батьків і родичів, оплати їх праці, умов праці, соціального престижу в трудовому колективі, посади, яку вони займають, отримання матеріальних благ. Вони вважають, що професійна мобільність пов'язана з відтворенням соціально-професійної структури суспільства, відображенням потреб суспільства в тій чи іншій професії, кваліфікації, вибором найбільш значущого соціально-професійного положення в суспільстві.
Існує підхід до розгляду професійної мобільності, за яким вона є формою соціальної мобільності. Професійна мобільність розглядається як зміна трудової позиції або ролі робітника, зумовлена зміною місця роботи чи професії. У понятті професійної мобільності розрізняють об'єктивний, суб'єктивний та характерологічний аспекти. Об'єктивний аспект охоплює науково-технічні й соціально-економічні передумови, а також сам процес зміни професії. На відміну від радянських часів, коли головним фактором, що стимулював професійну мобільність, були науково-технічні досягнення, які прискорювали процес виникнення нових професій і потребували перекваліфікації робітників, сьогодні більш значущими стали фактори розвитку ринкових відносин. Суб'єктивний аспект - це процес зміни інтересів робітника та акт прийняття рішення про зміну місця роботи або професії. Характерологічний аспект передбачає, що важливою є схильність людини до зміни предметної діяльності.
З характерологічного погляду професійна мобільність розглядається як більш-менш усталена властивість особистості, як підготовленість або схильність до зміни виду професійної діяльності.
Л.І. Рибникова, ґрунтуючись на дослідженнях Л.М. Лесохіної, розглядає поняття соціально-професійної мобільності з двох позицій:
• 1. Зміна позицій, зумовлена зовнішніми умовами, а саме: відсутністю робочих місць, низькою заробітною платою, побутовою невпорядкованістю тощо. Тобто соціальна мобільність зумовлена необхідністю адаптуватися до реальних життєвих ситуацій.
• 2. Соціально-професійну мобільність можна розглядати як внутрішнє самовдосконалення особистості, що базується на стабільних цінностях і потребі в цьому самовдосконаленні. Підставою для цієї соціальної мобільності є грамотність, освіченість та професійна компетентність. У результаті особистість, що має внутрішню свободу, здатна швидко реагувати на зміни в соціумі.
У сучасній культурі суспільства, що трансформується, зміна фаху - легітимізоване в суспільній свідомості явище, що класифікується як нормальна реакція поведінки індивіда на зміни умов внутрішнього чи зовнішнього світу, вимушена форма адаптації до несприятливого соціального середовища. Сучасність інколи проголошує обов'язкову зміну фаху. Майже кожна людина сьогодні має щось змінити, щоб досягти певного рівня існування, який відповідає уявленню про достатній рівень життя. Виникає ситуація, коли порушення соціальних приписів є "нормальною", тобто психологічно й соціально очікуваною реакцією, детермінованою соціальними умовами. "Відхиленою" поведінкою вважається дотримання старого способу життя та професійної стратегії, які втратили свою актуальність і позбавили індивіда можливості жити гідно.
Професійна мобільність передбачає готовність фахівця за необхідності опанувати нову для себе професію. Вона зумовлена тим, що спеціалісти володіють додатковими професіями, мають певний ступінь їх засвоєння, хорошу базову підготовку (як умову швидкого освоєння нової професії), мотивацію, налаштовану на зміну трудової діяльності. Причини, що стримують міжпрофесійний рух фахівців, полягають у небажанні їх покинути професію, на засвоєння якої було витрачено багато сил і часу, можливому довготривалому періоді професійної адаптації (що може викликати зниження кваліфікації та заробітної плати), невеликому наборі професій, для яких є вакантні робочі місця на підприємстві (широкий вибір вакансій на зовнішньому ринку праці сприяє горизонтальній професійній мобільності). Професійна мобільність безпосередньо пов'язана з плинністю робочої сили.
Для професійної мобільності найбільш значущим є виокремлення типів особистості, потенційно схильних до мобільної або стабільної поведінки, та типів, що по-різному оцінюють порівняльну значущість тих чи інших робочих місць. Проблема мобільності в економіці пов'язана з розглядом професійної мобільності як елементу ринкової організації праці, а саме: відтворення трудових ресурсів, зміни професійного і кваліфікаційного статусу робітників як виробників та споживачів матеріальних благ.
На сучасному етапі в економічній літературі висвітлено два підходи до розуміння мобільності: 1) здатність і готовність робочої сили змінювати місце, регіон, сферу діяльності; 2) процес руху робочої сили.
М.І. Долішній та С.М. Злупко поєднують обидва підходи у своєму визначенні мобільності. Вони вважають, що в ринкових умовах економічна мобільність охоплює як певну якісну характеристику трудового потенціалу, його здатність і готовність до зміни праці, швидкої адаптації в динамічних виробничих умовах і кон'юнктурі у сфері зайнятості, так і рух зайнятих у суспільному виробництві, внаслідок чого змінюється їх структура1. Проте це визначення мобільності не дає повної картини та не відповідає на запитання щодо професійних якостей особистості.
Професійна мобільність пов'язана зі змістом поняття професії тобто сукупності набутих шкільних і позашкільних навичок, якими володіє одна особа і які об'єднані загальною назвою. Така мобільність зумовлена функціональними змінами змісту праці, якісними змінами робочої сили, зникненням низки старих і появою нових професій. Працівники окремих професій утворюють відносно стійкі професійні групи. Перехід особистості з однієї професійної групи в іншу означає зміну її професії (спеціальності), а рух робочої сили в цьому разі має характер професійної мобільності. До змісту поняття "професійна мобільність" також належать: вибір професії, підвищення кваліфікації, визначення умовної зміни місця роботи або професії, плинність кадрів і ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Професійна мобільність викладача професійної школи“ на сторінці 1. Приємного читання.
