Особливості професійної освіти в різних країнах

Теорія і методика професійної освіти

У сучасному світі динаміка виробництва, швидке його оновлення, поява нових видів трудової діяльності роблять важливими такі якості працівників, як професійна мобільність, уміння швидко перенавчатися і здобувати нові знання, психічна і фізична стійкість.

Шкільні реформи 70-80-х років XX ст. свідчать про повільне, але неухильне зближення загальної і професійної освіти в середній школі, що змінює її традиційну характеристику як академічного закритого навчального закладу. На першому її ступені (обов'язковий цикл) загальноосвітні предмети і запроваджені нові курси - "Технологія" (Велика Британія, Франція), "Працезнавство" (Німеччина), "Економіка", "Бізнес" (США) - знайомлять учнів з науковими засадами сучасного виробництва, його організацією, управлінням, кредитно-банківською системою, принципами приватного підприємництва і дрібного бізнесу, вимогами до робочої сили. Уроки праці (2-5 год на тиждень) спрямовані на формування у школярів культури праці (вміння планувати роботу, економно витрачати матеріали, правильно користуватися інструментами, стежити за якістю виробу та ін.).

У старших класах трудова підготовка має допрофесійний характер. У США та Японії вона здійснюється у спеціальних професійних відділеннях єдиної школи, де навчається близько ЗО % учнів. Вони отримують підготовку в галузі промисловості, сільського господарства, торгівлі, управління, домоведення, охорони здоров'я та ін. У ліцеях Франції, гімназіях Німеччини з'явилися технічні і практичні відділення, виникають нові типи середніх шкіл - технічні і професійні ліцеї та колежі, поширення набуло "кооперативне" навчання, коли підліток півдня чи півтижня навчається у школі, а другу половину працює на виробництві чи у професійному центрі (за В.П. Кравцем).

Кожна країна в Європі має свої шляхи організації профтехосвіти після обов'язкової школи, але виокремлюються три принципові моделі, кожна з яких має свій національний варіант. Діє система учнівства, заснована на роботі, що проводиться наймачем; система, заснована на освіті в коледжі, що дає як загальну, так і професійну освіту, яка об'єднує освіту і навчання в одному навчальному закладі обов'язкового характеру, і система дубльованої освіти. У Німеччині функціонує перший варіант, у Франції та Італії - моделі другого варіанта, у Швеції - кращий приклад останнього.

У Німеччині запроваджено найскладнішу структуру освіти. Диференціація учнів та їх професійна спрямованість закладені в трьох типах середніх шкіл, в яких діти навчаються після початкової школи. Професійну підготовку проходять здебільшого випускники народної школи (9 років навчання) і частково реальної (10 років). Ще одним типом середньої школи є гімназія (13 років навчання). У Німеччині управління системою професійної підготовки учнів децентралізоване. Центральне відомство несе відповідальність за управління школами, а повноваження делегують землям, які управляють школами. Для структури управління освітою характерне поєднання федералізму на національному рівні з централізацією на рівні земель.

Швеція має систему дубльованої освіти у старших класах школи, організованої на регіональній основі, і поєднує професійний та академічний напрями. Після завершення обов'язкової шкільної освіти у так званій загальноосвітній школі абсолютна більшість учнів переходить до найближчої гімназії, де можна вибрати для вивчення курси більше ніж із 20 практичних і теоретичних предметів. Здебільшого учні вибирають 2 чи 3 напрями і навчаються 2 або 3 роки у професійних школах, тоді як третина надає перевагу академічному курсу, який триває 3-4 роки. Уряд встановлює квоти на робочі місця.

У Великій Британії найбільш масовим типом шкіл є середня сучасна школа (Modern school). Формування зацікавленості до навчання в цих школах відбувається шляхом в організації в них професійних чи допрофесійних курсів, проходження яких дає учням можливість після закінчення школи потрапити в систему фабрично-заводського учнівства чи отримати більш кваліфіковану роботу. З цією метою до навчальних планів старших класів деяких шкіл включають додаткові предмети: основи техніки чи сільського господарства, комерційну справу, стенографію, машинопис тощо. Оскільки випускники середніх сучасних шкіл у майбутньому мають стати новими працівниками суспільного виробництва, важливе місце в діяльності цих шкіл займає професійна орієнтація. її організовує адміністрація школи, систематично інформуючи старшокласників про кон'юнктуру на ринку праці, надає допомогу у виборі конкретної професії, підтримує постійний зв'язок зі спеціальним бюро з працевлаштування молоді.

У Франції єдиним типом середньої загальноосвітньої школи є коледж (10 років навчання). Перед останніми 2 роками навчання проводиться поділ на класичну і передпрофесійну підготовку. Випускники відділення передпрофесійної підготовки мають можливість продовжувати навчання у професійних навчальних закладах. Цей шлях до здобуття професії і є найбільш популярним серед учнів з незначним достатком.

Шкільні реформи Франції за останні десятиріччя мають економічну мету задовольнити потреби виробництва в робочій силі різних категорій і кваліфікацій. У зв'язку з цим багато пунктів нової реформи пов'язані з наміром зорієнтувати значну частину учнів загальноосвітніх шкіл на шлях професійно-технічної освіти. Цю мету втілюють професійні ліцеї, що замінили колишні коледжі технічної освіти. Відповідно до закону про фабрично-заводське учнівство (1971) реформа шкільної освіти Франції передбачає можливість виходу з системи загальноосвітньої школи після V класу для деяких учнів і навчання їх ремеслу в центрах учнівства, термін якого, як правило, становить 2 роки. Загальнотеоретична підготовка тут зводиться до мінімуму знань, професійна -- до набуття виробничих навичок з вузької спеціальності. Договір про учнівство стає трудовим договором, і учні отримують заробітну плату від 5 до 15 % мінімальної зарплати. Зважаючи на це, молоді люди з малозабезпечених сімей надають перевагу договору про учнівство над навчанням у професійному навчальному закладі, що потребує великих витрат на навчання.

Б.В. Вульфсон зауважує, що сьогодні значні зміни відбуваються в організації професійно-технічної освіти молоді. Не так давно вона здійснювалася в більшості країн поза системою середньої освіти. Контингенти професійно-технічних училищ комплектувалися в основному з випускників шкіл системи початкової освіти, а також здебільшого слабовстигаючими учнями середніх шкіл. Професійно-технічна освіта вважалася низькосортною, не давала повноцінних знань ні загальноосвітнього, ні технологічного характеру, а-отже, серйозно обмежувала перспективу подальшого професійного зростання випускників цих навчальних закладів й ускладнювала для них можливість "вертикальної" соціальної мобільності.

Здійснення певних заходів, спрямованих на підвищення престижу професійно-технічної освіти й ефективність навчальної підготовки в таких закладах, стали важливим аспектом реформ системи освіти. З цією метою професійно-технічні навчальні заклади включаються в систему середньої освіти. Певною мірою змінюється реальний статус цих закладів освіти. Зміст навчання збагачується за рахунок розширення обсягу і підвищення рівня загальноосвітніх знань. Випускники цих навчальних закладів (професійних ліцеїв у Франції, міських технологічних коледжів у Великій Британії та ін.) отримують право вступати до спеціалізованих вищих шкіл.

У загальноосвітніх середніх школах також вводять особливі курси професійної спрямованості або навіть створюються спеціальні професійні відділення. У деяких країнах продовжує функціонувати система виробничого навчання, за якою підлітки більшу частину часу проводять на підприємствах. Найміцніші позиції така система до цього часу зберігає в Німеччині, де в підготовці кваліфікованих робітників провідну роль відіграють не стаціонарні навчальні заклади, а різні курси і навчальні потоки, що організовуються при виробництвах.

У розвинутих країнах виокремлюють два види орієнтації учнів. Перший - навчальна орієнтація, необхідність якої зумовлена глибокою диференціацією навчання в середній школі (гуманітарні, природничо-наукові, технологічні напрями навчання). Другий - професійна орієнтація, тобто підготовка до усвідомленого вибору певного типу спеціалізованого навчання, а потім і практичної діяльності, з урахуванням сьогоднішньої і прогнозованої на майбутнє кон'юнктури на ринку праці. В ефективності цього виду організаційної роботи зацікавлені не лише учні та їхні сім'ї, а й підприємці, що постійно мають потребу в молодих робітниках певних професій і кваліфікацій (за Б.Л. Вульфсоном).

Зауважимо, що в багатьох промислово розвинутих країнах постійно змінюється не тільки частка кваліфікованих робітників, а й зміст самого поняття "кваліфікований робітник". На підприємствах із сучасним обладнанням висока кваліфікація робочого передбачає володіння значним колом загальнокультурних та професійно-технічних знань. На деяких підприємствах США та Західної Європи навіть стали відмовлятися від термінів "робітник" і "службовець", а кожного учасника виробництва називають новим терміном - технологічно орієнтований співробітник. Такі працівники повинні мати елементарні уявлення про принципи технології свого виробництва, про електротехніку, хімічні процеси та ін.

Міжнародний досвід, як зазначає Б.Л. Вульфсон, свідчить, що на науково-технічний прогрес впливає не кількість робітників, а якість їхньої професійної підготовки й загальноосвітніх знань2.

У США професійна орієнтація здійснюється переважно у процесі позакласних занять і заходів. її форми різноманітні, наприклад конференція з ознайомлення з професіями, яка щороку проводиться у школах. Цьому передує ретельна підготовка: учні вивчають довідкову літературу; проводяться екскурсії на різні підприємства й установи для ознайомлення з їх роботою тощо. На самій конференції перед учнями виступають спеціалісти різних професій, бізнесмени, громадські діячі.

У Великій Британії значну роль в організації професійної орієнтації відіграють структури, що діють у національному масштабі. Серед них Б.Л. Вульфсон виокремлює державну службу з працевлаштування молоді. її співробітники консультують школярів та їхніх батьків, а також дорослих, які мають намір навчатися за різними програмами. Створений у Кембриджі приватний Центр з досліджень професійних схильностей учнів організовує дослідну роботу в галузі професійної орієнтації і видає відповідну літературу.

У Франції функціонує Центр інформації та орієнтації, до компетенції якого входить і професійна, і навчальна орієнтація. Його діяльність координується Національним бюро інформації з питань освіти і професій, що поширює інформацію про напрями навчання на всіх етапах освіти, перспективи працевлаштування випускників, динаміку зайнятості на ринку праці. Бюро підтримує постійні контакти з іншими установами, що займаються схожою проблематикою, з-поміж них - Центр вивчення кваліфікацій, Національна асоціація професійної підготовки дорослих, Національна агенція зайнятості. Професійна орієнтація офіційно оголошена найважливішим завданням французької середньої школи.

Інтенсивна міграція робочої сили та розвиток транснаціональних індустріальних комплексів у Західній Європі зробили очевидною необхідність уніфікації професійної підготовки робітників, тим більше, що системи професійно-технічної освіти в різних європейських країнах завжди значно різнилися. Це вироблення певних стандартів оволодіння професійними знаннями і навичками в європейському масштабі. Для реалізації зазначеного завдання в межах координаційних органів Європейського Співтовариства було створено спеціальну комісію з професійного навчання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості професійної освіти в різних країнах“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

  • Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику

  • Організаційно-педагогічні засади ступеневої освіти в Україні

  • Неперервна освіта як світова тенденція

  • Цільова комплексна програма "Вчитель" та шляхи її реалізації в сучасних умовах

  • Розділ 2. Загальні засади професійної освіти

  • Мета, завдання і принципи професійної освіти

  • Педагогічний процес у професійній школі

  • Політехнічні основи професійно-технічної освіти

  • Структура закладів професійної освіти

  • Взаємозв'язок професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки в закладах професійно-технічної освіти як педагогічна проблема

  • Формування професійної компетентності й особистості майбутнього фахівця у професійних навчально-виховних закладах

  • Виховний процес у закладах професійної освіти

  • Особливості професійної освіти в різних країнах
  • Розділ 3. Дидактика професійної освіти

  • Реалізація діяльнісного підходу в навчанні

  • Блочно-модульний підхід до навчання у професійній школі

  • Нові інформаційні технології у вивченні загальнотехнічних і спеціальних предметів. Методика використання комп'ютерів на уроках

  • Базовий та варіативний компоненти у змісті професійної освіти

  • Методи теоретичного професійного навчання та рекомендації щодо їх застосування

  • Словесні методи навчання

  • Наочні методи навчання

  • Індуктивні та дедуктивні методи навчання

  • Репродуктивні та проблемно-пошукові методи навчання

  • Методи стимулювання навчальної діяльності

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Методика підготовки та проведення інтегрованих теоретичних і практичних занять

  • Сучасні тенденції розвитку практичних занять

  • Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти

  • Форми організації навчального процесу у професійному навчальному закладі

  • Семінарське заняття

  • Консультація

  • Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

  • Рольова гра "Прес-конференція"

  • Ділова гра "Цех"

  • Виробниче навчання, його зв'язок з теоретичними заняттями. Навчання в майстернях навчальних закладів і на виробництві

  • Форми організації виробничого навчання

  • Урок виробничого навчання в умовах полігона

  • Дидактичні проблеми організації та змісту практики студентів

  • Особливості дистанційного навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Принципи і типи контролю

  • Форми контролю

  • Організація і методика виконання письмової екзаменаційної (курсової, дипломної, магістерської) роботи: загальна характеристика

  • Послідовність виконання письмових екзаменаційної, курсової, дипломної робіт

  • Робота над текстом екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Підготовка до захисту та захист письмової екзаменаційної (курсової, дипломної) роботи

  • Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження

  • Розділ 4. Особистість викладача в системі професійної освіти

  • Професійна компетентність, професіоналізм

  • Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння)

  • Педагогічне наставництво студентської групи у вищій професійній школі

  • Педагогічна взаємодія викладача із сім'ями учнів і студентів

  • Функції професійної діяльності тьютора в системі дистанційної освіти

  • Професійна мобільність викладача професійної школи

  • Професійна усталеність викладача професійної школи

  • Мотиваційний компонент

  • Особистісний компонент

  • Професійно-педагогічний компонент

  • Розділ 5. Специфіка науково-педагогічного дослідження у професійній школі

  • Застосування логічних законів і правил у педагогіці

  • Критика демонстрації

  • Методи дослідження та їх застосування у педагогічній діяльності

  • Методи теоретичних досліджень

  • Методи математичної і статистичної обробки педагогічних досліджень

  • Організація і проведення педагогічних досліджень

  • Аналіз та інтерпретація одержаних даних