Контроль має бути цілеспрямованим, об'єктивним, всебічним, регулярним, індивідуальним.
Цілеспрямованість передбачає чітке визначення мети кожної перевірки. Постановка мети визначає всю подальшу роботу з обґрунтування використовуваних форм, методів і засобів контролю. Цілі контролю потребують відповіді на такі запитання: що має перевірятися; кого потрібно опитувати; які висновки можна буде зробити на підставі результатів перевірки; який очікується ефект проведення перевірки? У ході конкретизації цілей контролю необхідно зважати на цілі виховання, розвиток і навчання студентів, що реалізуються на цьому етапі навчання.
Об'єктивність контролю попереджає випадки суб'єктивних і помилкових суджень, що спотворюють реальну успішність студентів і знижують виховне значення контролю. Об'єктивність контролю залежить від багатьох факторів, серед яких вирізняють такі: чітке виокремлення загальних і конкретних цілей навчання, обґрунтованість виділення й добору об'єктів та змісту контролю, забезпеченість методами обробки, аналізу й оцінювання результатів контролю, організованість проведення контролю. Від вирішення цих питань багато в чому залежить об'єктивність і якість контролю.
Всебічність контролю розуміють як охоплення великого за змістом матеріалу, що перевіряється.
Регулярність передбачає систематичний контроль, що поєднується із самим навчальним процесом.
Індивідуальність контролю потребує оцінки знань, умінь, навичок кожного студента.
Залежно від того, хто здійснює контроль за результатами діяльності студентів, вирізняють такі три типи контролю: зовнішній (здійснюється викладачем, перевіряється діяльність студента), взаємний (здійснюється студентом, перевіряється діяльність товариша), самоконтроль (здійснюється студентом, перевіряється власна діяльність).
Компоненти контролю
Процес контролю викладачем знань і умінь студентів включає такі компоненти:
• 1) уточнення цілей вивчення конкретної частини навчального матеріалу і встановлення конкретного змісту контролю;
• 2) різні способи вираження результатів контролю - оцінки;
• 3) вибір видів, форм, способів і засобів контролю, що відповідають поставленим цілям.
Зміст контролю. Встановлення змісту контролю залежить від цілей вивчення певної частини навчального матеріалу. Є різні підходи до розробки засобів контролю знань й умінь студентів залежно від цілей та змісту кожної частини матеріалу.
Перший підхід пов'язаний із визначенням якостей, що повинні бути сформованими внаслідок навчання: повнота, глибина, узагальненість, усвідомленість знань і умінь. Другий - із визначенням рівнів засвоєння знань і відповідних їм видів діяльності. Визначають такі рівні засвоєння матеріалу: дізнавання, запам'ятовування, відтворення.
Оцінка. Є різні способи оцінювання залежно від того, з чим порівнюються дії студента під час оцінювання. Якщо порівнюються дії, студента з аналогічними його діями у минулому, то це особистісний спосіб оцінювання. Якщо порівняння відбувається з встановленою нормою (зразком) виконання дій, то маємо нормативний спосіб. У випадку застосування порівняльного способу дії студента порівнюються з аналогічними діями інших студентів.
У поточній навчальній роботі викладач, зазвичай, використовує особистісний спосіб оцінювання; у процесі підведення підсумків вивчення теми, результатів семестру тощо - нормативний. Оцінка визначається знаннями й уміннями студента, які він виявив у процесі контролю. Одним із показників, за яким викладач має можливість оцінити знання, уміння, є похибки, допущені студентами під час роботи із засобами запропонованого контролю. Похибки поділяють на помилки й недоліки. Помилка - це похибка, яка свідчить про те, що студент не опанував ті знання й уміння (пов'язані з контрольованим розділом, темою), які визначені програмою з предмета. Недоліком вважають похибку, яка свідчить або про недостатньо повне засвоєння основних знань й умінь, або на відсутність знань, що за програмою не є основними.
Наведений поділ похибок на помилки і недоліки умовний. Розмитість межі між помилкою й недоліком може бути однією з причин необ'єктивної оцінки знань та вмінь студента.
Для того, щоб оцінка виконувала навчальну, розвивальну і виховну функції, до неї висувається низка вимог.
По-перше, індивідуальний характер оцінки. Це зумовлено тим, що вона фіксує успішність окремого студента, тобто виражає результати суто індивідуальних процесів і є їх мірою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи і типи контролю“ на сторінці 1. Приємного читання.
