B.C. Юркевич також вважав, що одним з елементарних виявів пізнавальної потреби є потреба у враженнях, у надходженні нової інформації. Він виокремив три особливості пізнавальної потреби: активність; потреба у самому процесі розумової діяльності; потреба у задоволенні від розумової праці (позитивні емоції).
Рівні пізнавальної потреби такі: потреба у враженнях; допитливість; цілеспрямована пізнавальна діяльність.
Є різні форми вираження пізнавальної потреби: потреба в дослідженні, одержанні нового знання, засвоєнні готових відомостей.
Розглянемо критерії пізнавальної потреби, виокремлені В.Г. Леонтьєвим:
• 1. Людина повинна активно прагнути до знання, до пізнавальної діяльності.
• 2. Людина має переживати стан активного пошуку, очікування інформації.
• 3. Очікувана інформація, об'єкт пізнання викликають у свідомості людини питання, що формуються у вигляді пізнавальних завдань, проблемних ситуацій.
• 4. Людина виконує цілеспрямовану пізнавальну діяльність і характеризується підвищеним інтелектуальним напруженням, вона не потребує спонукання до діяльності зовнішніми стимулами (вимогами вчителя, батьків).
Відповідно до перших двох критеріїв, як одну з ознак наявності пізнавальної потреби, нами було взято пізнавальну активність. Вона виявляється у спрямованості та стійкості пізнавальних інтересів, прагненні до ефективного використання знань і способів діяльності, мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальних цілей (Т.І. Шамова). Пізнавальна активність формується у процесі пізнання. Необхідно організувати пізнавальний процес так, щоб студент позитивно до нього ставився, був активним його учасником. Якщо для того, хто навчається, характерна пізнавальна активність, то він відчуває потребу вирішувати пізнавальні завдання і застосовувати набуті знання на практиці.
Ставлення до навчальної діяльності має емоційну, потребнісну, мотиваційну основу. Виховання позитивного ставлення до навчання повинне здійснюватися шляхом формування потреби в пізнанні, в інформації.
П.П. Симоновим було розроблено "інформаційну теорію емоцій". Розглянемо її основні положення. Емоція - відображення мозком людини якоїсь потреби та імовірності її задоволення в певний момент. Низька ймовірність задоволення потреби сприяє виникненню негативних емоцій, яким суб'єкт буде намагатися запобігти чи послабити їх. При зростанні ймовірності задоволення потреби виникають позитивні емоції, які суб'єкт буде прагнути підсилити, діючи активно. Зважаючи на положення цієї теорії, емоції оцінюють значення подій зовнішнього світу для суб'єкта. Оцінка значущості важлива, оскільки значення має тільки те, що сприяє чи перешкоджає задоволенню потреби. Саме тому ми ще раз переконалися в необхідності Виховання у студентів емоційно-позитивного ставлення до навчання, виховання інтелектуальних почуттів.
Незважаючи на достатню вивченість проблеми пізнавального інтересу, однозначного підходу до його визначення у психолого-педагогічній науці немає, що говорить як про його надзвичайну важливість, так і про труднощі розуміння.
"Інтерес, - зазначав С.Л. Рубінштейн, - це тенденція особистості, що полягає в спрямованості чи зосередженості її помислів на певному предметі. Інтерес завжди приймає характер двосторонніх відносин. Якщо мене цікавить якийсь предмет, це значить, що він для мене цікавий".
Беручи за основу визначення інтересу С.Л. Рубінштейна, аналізуючи визначення інших психологів, базуючись на власному досвіді з вивчення пізнавальних інтересів Г.І. Щук і на подає узагальнене визначення інтересу. Інтерес нею розглядається і як вибіркова спрямованість психічних процесів людини на об'єкти, явища навколишнього світу, і як потреба особистості займатися якоюсь конкретною діяльністю для отримання задоволення від виконаного. Вона зазначає, що інтерес є також могутнім збудником активності особистості, під впливом якого всі психічні процеси відбуваються дуже інтенсивно й напружено, а діяльність стає захоплюючою і продуктивною. На думку Г.І. Щукіної, інтерес може спостерігатися у вигляді вибіркового ставлення до навколишніх явищ.
Для A.M. Прохорова інтерес (від лат. interest - має значення, важливо) - це ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, привабливого. Зміст і характер інтересу пов'язані як зі структурою, динамікою мотивів і потреб людини, так і з характером форм та засобів освоєння дійсності, якими вона володіє", У словнику С.І. Ожегова подається таке визначення інтересу: "Інтерес - увага, викликана чимось значним, привабливим". Конкретніше інтерес саме в навчанні визначається в педагогічному словнику за редакцією І.А. Каїрова: "Інтерес - активне пізнавальне ставлення студента до навчання". У психологічному словнику за редакцією В.П. Зінченка і Б.Г. Мещерякова інтерес визначається як "мотив і мотиваційний стан, що спонукає до пізнавальної діяльності. Емоційний і вольовий моменти інтересу виявляються специфічно, як інтелектуальна емоція та зусилля, пов'язані з подоланням інтелектуальних труднощів. Інтерес займає проміжне положення в ускладненому ряду потребнісних ставлень людини до світу: він виникає на основі пізнавального бажання тієї чи іншої сфери діяльності й у процесі свого розвитку може перерости у стійку особистісну потребу в активному, діяльнісному ставленні до свого предмета".
Ще на початку XIX ст. поняття "інтересу" почали глибоко вивчати в психолого-педагогічній науці. Інтересу приписувалася почуттєва природа, тобто почуття вважалося основним елементом інтересу. У психології інтерес розглядався як джерело психічного життя людини. У педагогіці йому відводили майже головну роль, оскільки сприймали його як засіб, за допомогою якого можливе зосередження уваги на досліджуваних предметах, а також збільшення приємності процесу навчання для студента. У педагогіці одним з основних значень інтересу є його властивість бути засобом для досягнення педагогічних цілей, а також стимулом для освітньої діяльності студентів.
Так, психологами інтерес визначається як вибіркова спрямованість уваги людини (Б.М. Теплов, О.В. Запорожець, Н.Ф. Добринін, Т. Рибо); прояв розумової та емоційної активності (С.Л. Рубінштейн); активатор різноманітних почуттів (Д. Фрейєр); особливий сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, що підвищує активність свідомості і діяльність людини (М.Ф. Бєляєв, Л.А. Гордон); активне пізнавальне (В.Н. Мясищев, В.Г. Іванов), емоційно-пізнавальне ставлення людини до світу (Н.Г. Морозова, Г.І. Щукіна, А.П. Архипов, Н.Д. Левітов); структура, що складається з потреб (Ш. Блюхер).
Пізнавальний інтерес - найважливіший складник загального феномену інтересу. Предметом пізнавального інтересу є пізнання навколишнього світу не тільки з метою біологічного і соціального орієнтування в дійсності, а й у самому істотному ставленні людини до світу - у прагненні розуміти його різноманіття, відображати у свідомості сутнісні сторони, причинно-наслідкові зв'язки, закономірності, суперечності.
Пізнавальний інтерес визначається як потреба людини у знанні для орієнтації в дійсності (Л.І. Божович), вибіркове, активне, позитивне ставлення людини до процесу пізнання (Б.Г. Ананьєв), специфічне ставлення особистості до об'єкта, викликане усвідомленням його життєвої значущості й емоційної привабливості (В.І. Ковальов).
Пізнавальний інтерес - це особлива вибіркова спрямованість особистості на процес пізнання; її вибірковий характер виражений у певній предметній галузі знань, яку людина прагне осягнути, щоб зрозуміти й оволодіти її цінностями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми формування мотивації учіння і праці у студентів професійних закладів освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
