Вища освіта в Україні, як і в інших розвинених країнах, вважається однією з найважливіших цінностей людства. Вона має багатовікову історію, національні традиції та високий авторитет у світі. В Україні розвинена багатофункціональна система вищої освіти, яка має гнучку ступеневу структуру освітньо-кваліфікаційних рівнів та узгоджується із структурами освіти більшості розвинених країн світу, визнана Радою Європи, Європейською Комісією ЮНЕСКО та багатьма іншими впливовими міжнародними організаціями. Розвиток національної системи вищої освіти базується на новому рівні законодавства та сучасних можливостях методології, що забезпечує новий якісний рівень підготовки фахівців, розширення академічної й професійної мобільності випускників, демократизацію принципів навчання й виховання молоді, входження України у світове співтовариство.
Вища школа в Україні насамперед зорієнтована на задоволення освітніх потреб особистості, відновлення національних освітніх традицій і примноження досвіду, відтворення інтелектуального духовного потенціалу нації, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, становлення державності та демократії в суспільстві, забезпечення ринку праці висококваліфікованими фахівцями. Основною метою подальшого розвитку вищої освіти є переростання кількісних показників у якісні, яке базується на певних засадах.
По-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта має виховувати справжнього громадянина України, для якого важливою є потреба у фундаментальних знаннях та підвищенні загальноосвітнього і професійного рівнів.
По-друге, розвиток вищої освіти має підпорядковуватися законам ринкової економіки. Вищій школі не лише потрібно орієнтуватися на ринкові спеціальності, а й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, встановити творчі, ділові зв'язки із замовниками фахівця.
По-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати в контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т. ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складники, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти, забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.
Реформування вищої освіти передбачає перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти право особистості на здобуття певних освітнього та кваліфікаційного рівнів за бажаним напрямом відповідно до своїх здібностей; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за освітніми і кваліфікаційними рівнями, типом навчальних закладів, формами і термінами навчання та джерелами фінансування задовольняла б інтереси особистості і потреби кожної людини й держави в цілому; підвищення освітнього і культурного рівнів суспільства; піднесення вищої освіти України до рівня розвинених країн світу та її інтеграцію в міжнародне науково-освітнє співтовариство1.
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Вона здійснюється у вищих закладах освіти відповідних рівнів акредитації: І і II (училища, технікуми, коледжі й інші прирівняні до них заклади освіти) та III і IV (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них заклади освіти).
Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65. Згідно з цим положенням підготовка кваліфікованих робітників, а також молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступенева освіта) відповідно до освітньо-професійних програм2. Зазначені освітньо-професійні програми затверджуються Міністерством освіти і науки України.
Вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і фахової підготовки встановлюються державними стандартами освіти, які є основою оцінювання освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів громадян незалежно від форм одержання освіти. Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше, ніж один раз на 10 років. Контроль за рівнем освітньої і фахової підготовки, яку здобуває особа у процесі засвоєння змісту навчання, та визначення його відповідності встановленим у змісті освіти вимогам здійснюються в установленому порядку.
Зміст освіти - це зумовлені цілями і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури. Зміст освіти встановлюється в освітньо-кваліфікаційних характеристиках та інших актах органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства.
Зміст навчання - це науково обґрунтований методичний і дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти й кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Зміст навчання визначається освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів, структурно-логічною схемою підготовки, програмами навчальних дисциплін, іншими нормативними документами і навчальною та навчально-методичною літературою.
Нормативна частина змісту навчання - це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.
Вибіркова частина змісту навчання - це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих робітниках та у фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.
Нормативний термін навчання - це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для очної форми навчання.
Термін викладання нормативної й вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для заочної та інших форм навчання визначається навчальним закладом і може перевищувати нормативний термін не більше ніж на 20 %.
Навчальні заклади самостійно визначають перелік та зміст вибіркових навчальних дисциплін освітньо-професійних програм, а також розробляють структурно-логічну схему навчання, робочі програми нормативних навчальних дисциплін.
Освітньо-професійна програма підготовки кваліфікованого робітника забезпечує одночасне здобуття професійно-технічної освіти та кваліфікації кваліфікованого робітника на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримувати повну загальну середню освіту. Зазначена програма формується переважно з навчальних дисциплін загально-технічного, фахового спрямування та виробничого навчання. Освітньо-професійна програма підготовки кваліфікованого робітника реалізується професійно-технічними навчальними закладами. У професійно-технічних навчальних закладах можуть одночасно реалізовуватись освітньо-професійна програма підготовки кваліфікованого робітника та програма повної загальної середньої освіти.
Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Зазначена програма складається з навчальних дисциплін фахового спрямування та з різних видів практичної підготовки і може включати окремі дисципліни освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується, як правило, вищими навчальними закладами І рівня акредитації. Заклад вищого рівня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад І рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ. У вищих навчальних закладах І рівня акредитації дозволяється одночасно навчатися за освітньо-професійними програмами підготовки молодшого спеціаліста і повної загальної середньої освіти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та шляхи його впровадження у практику“ на сторінці 1. Приємного читання.
