Практичне вирішення питань розвитку мовлення багато в чому залежить від розуміння співвідношення мови і мовлення. Ця проблема є предметом розглядання багатьох психологів і лінгвістів. Характеристика мовлення зазвичай дається через його протиставлення мові. "Мова – це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок"[8].
„Мовлення – це спілкування людей між собою, мовна діяльність”[9].
Мовлення – це психофізіологічний процес, це реалізація мови, яка тільки через мовлення виконує своє комунікативне призначення.
Мовлення – це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.
Мовлення – це: 1) спосіб існування і вияву мови, „мова в дії”, мовний процес у багатьох його видах і формах (говоріння, писання, слухання, читання), мовчазна розмова з самим собою, обдумування майбутнього свого чи сприйнятого від інших повідомлення; 2) вияв процесу формування (а не втілення); 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 4) засіб конкретизації спілкування (мовного спілкування)[10].
Отже, мова – це засіб спілкування, а мовлення – сам процес спілкування.
Спеціальна методика розвитку мовлення спирається на лінгводидактику (науку про навчання мови), яка в свою чергу спирається на розвиток сучасної лінгвістики.
Різні науки лінгвістичного циклу (лексикологія з фразеологією, фонетика, граматика) дозволяють визначити основні напрямки роботи, склад мовленнєвих навичок і прийоми їх формування.
Спеціальна методика дуже тісно пов'язана із загальною дошкільною дидактикою та логодидактикою, які мають спільний предмет вивчення, а саме: дослідження закономірностей розвитку та навчання особистості.
Спеціальна методика використовує основні поняття та терміни дошкільної дидактики (мету, завдання, методи та прийоми навчання, їх класифікація, дидактичний матеріал тощо), а також її положення, що стосуються загальних закономірностей, принципів, засобів, методів.
Логодидактика теоретично обґрунтовує особливості процесу навчання дітей із ПМР.
Крім того, спеціальна методика використовує досягнення спеціальної педагогіки та, зокрема, логопедії, яка розглядає розлади мовлення з позицій попередження та подолання засобами спеціально організованого навчання і виховання. Логопедія вивчає онтогенез мовленнєвої діяльності при різних формах мовленнєвих порушень, визначає етіологію, механізми, структуру і симптоматику мовленнєвих розладів, розробляє спеціальні принципи, диференційовані методи і засоби подолання клінічних форм мовленнєвих порушень.
Отже, спеціальна методика розвитку мовлення є інтегрованою дисципліною, яка спирається на лінгвістичні, психофізіологічні, психолінгвістичні, дидактичні основи розвитку мовлення дітей дошкільного віку в його нормальному та патологічному онтогенезі.
Роль мови у психічному розвитку дитини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками“ на сторінці 5. Приємного читання.
