Значення художньої літератури у формуванні особистості та мовленнєвому розвитку дитини. Особливості сприймання художніх творів дітьми
Художня література – важливий засіб формування особистості дитини, розвитку мовлення, пам'яті, засіб естетичного та морального виховання дітей. Література впливає на формування моральних почуттів та оцінок, норм поведінки, на виховання естетичного сприймання та естетичних почуттів.
Роль художньої літератури у всебічному розвитку дітей у загальній педагогіці розкривається в працях Μ. М. Коніної, Н. С. Карпінської, Μ. К. Боголюбської, Р. В. Шевченко. Особливості сприймання художньої літератури дошкільниками – в працях О. В. Запорожця, Т. А. Рєпіної, Л. Я. Панкратовой Л. М. Гурович. Багато науковців та педагогів-практиків у своїх працях описують методи вивчення літературних творів із дітьми дошкільного віку з нормальним психофізичним розвитком, зокрема Н. О. Вєтлугіна, М. К. Боголюбська, А. М. Богуш, Μ. М. Алексеева, В. І. Яшина.
Автори відмічають, що твори літератури сприяють розвитку мовлення, дають зразки української літературної мови, збагачують словниковий запас новими словами, поетичною лексикою, образними виразами. Засобами художнього слова, ще до опанування граматичними правилами, маленька дитина практично засвоює граматичні норми мови у єдності з її лексикою. У розповідях діти пізнають лаконізм і точність мови, у віршах – музикальність, співучість, ритмічність української мови, у казках – влучність, вираз-ність.
Із книги дитина взнає багато нових слів, образних виразів, її мовлення збагачується емоційною та поетичною лексикою. Література допомагає дитині висловлювати своє ставлення до прослуханого, використовуючи порівняння, метафори, епітети та інші засоби образної виразності.
Мистецтво слова відображає дійсність у художніх образах, зображує найбільш типове, усвідомлюючи та узагальнюючи реальні життєві факти. Це допомагає дитині пізнавати життя, формує її ставлення до навколишнього. Художні твори, розкриваючи внутрішній світ героїв, змушують дітей хвилюватися, переживати, як свої, радощі та смутки героїв.
Дитячий садок знайомить дошкільників із кращими творами для дітей і на цій основі розв'язує цілий комплекс взаємопов'язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання.
Про значення та практичне застосування поетичних творів у корекційній логопедичній роботі писали такі дослідники, як Н. Юдіна, І. Сокольник, І. Марченко, К. Косяк.
На великому значенні художньої літератури у мовленнєвому вихованні дітей-логопатів наголошувала Н. Юдіна, яка зазначала, що в силу недостатньої сформованості фонетичної сторони мовлення, фонематичних процесів, граматичної будови, лексики, зв'язного мовлення діти із ЗНМ не можуть зв'язно викладати власні думки, будувати довільні фрази. Вони відрізняються і своєрідністю окремих сторін мислення, як, наприклад, деяких понять, уповільненістю темпів мисленнєвих процесів. У дітей також спостерігаються деякі особливості в емоційно-вольовій та мотиваційній сферах, які проявляються у психофізичній розгальмованості, у відсутності стійкого інтересу.
З метою сформувати у дітей позитивні якості характеру, охайність, доброзичливість, навички самообслуговування, дослідниця радить застосовувати поетичні твори у навчально-виховній роботі, і виділяє такі 'її напрями: 1) формування гігієнічних навичок; 2) виховання культури поведінки, етичних уявлень і почуттів. З цією метою педагог рекомендує використовувати вірші під час проведення всіх режимних моментів: під час пробудження від сну, здійснення гігієнічних навичок, застилання ліжок, прогулянки, призначення чергових.
Про використання матеріалу з художньо-мовленнєвої діяльності в індивідуальній логопедичній роботі з дітьми писала І. Сокольник. Автор зазначає, що виховуючи звукову культуру мовлення дітей, логопед розв'язує низку завдань художньо-мовленнєвого виховання: формувати уміння слухати художній твір, розвивати емоційне реагування на образне мовлення, поетичний слух, почуття рими, ритму; навчати переказувати емоційно, логічно, послідовно, вживаючи образні засоби (епітети, порівняння, метафори); виразно виконувати твори, використовуючи смислові наголоси, паузи, вміти регулювати силу голосу та темп мовлення.
Використання матеріалу з художньо-мовленнєвої діяльності починається з етапу уточнення правильної вимови звука, що відпрацьовується.
Різноманітнішим стає матеріал із використання художньо-мовленнєвої діяльності на третьому етапі, коли поставлений звук вводиться у мовлення. Дитині пропонується вивчити лічилку, потішку, віршик, скоромовку, прислів'я, насичені певними звуками. Також на цьому етапі дитина навчається виразного читання художніх творів, використовуючи при цьому смислові наголоси, паузи, інтонації, регулюючи темп мовлення, силу голосу.
Таким чином, використання матеріалу з художньо-мовленнєвої діяльності на заняттях зі звуковимови дає велику користь як для мовленнєвого, так і для інтелектуального розвитку дитини.
Важливість застосування віршів і методика їх заучування з дітьми із ЗНМ висвітлена в роботі І. Марченко, К. Косяк. Вірші використовуються на заняттях із автоматизації правильної вимови певного звука, під час введення його у зв'язне мовлення, а також на заняттях з розвитку зв'язного мовлення, з метою розширення активного та пасивного словника дітей, збагачення його образними висловлюваннями, епітетами, метафорами. Заучування віршів сприяє розвитку у дошкільників із ЗНМ процесів логічного запам'ятовування, слухової та зорової пам'яті та уваги, почуття ритму, уміння інтонаційно виразно оформлювати висловлювання (які є невід'ємними складовими процесу вивчення напам'ять поетичних творів).
Дослідження психофізіологічних особливостей дітей із ПМР показують, що в дошкільному віці можна і необхідно розвивати у них емоційне естетичне сприймання художніх творів – розуміти та відчувати не тільки зміст, а й форму, проявляти поетичний слух, відгукуватися на образне мовлення, виразні інтонації. Знання цих особливостей дає можливість установити послідовність завдань та методів художньо-мовленнєвого розвитку цих дітей.
Особливості сприймання художніх творів дітьми.
У працях Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, А. В. Запорожця, Є. А. Фльоріної, Н. С. Карпінської та інших досліджуються особливості сприймання художньої літератури дитиною дошкільного віку.
А. В. Запорожець зазначав, що „протягом дошкільного віку розвиток ставлення до художнього твору проходить шлях від безпосередньої наївної участі дитини у зображуваних подіях до більш складних форм естетичного сприймання, які для правильної оцінки явища потребують уміння займати позицію поза них, дивлячись на них ніби збоку”[1].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою“ на сторінці 1. Приємного читання.
