Володіння зв'язним монологічним мовленням є найвищим досягненням мовленнєвого виховання дошкільників. Воно вбирає в себе засвоєння звукової сторони мовлення, словникового складу, граматичної будови мови і відбувається у тісному зв'язку з розвитком усіх сторін мовлення: лексичної, граматичної, фонетичної. Ця форма мовлення може виникати у відповідь на поставлене зовні запитання або бути реалізацією задуму самого суб'єкта.
В основі монологічного розгорнутого мовлення лежить і самостійний мотив, і самостійний задум, які повинні бути достатньо стійкими, визначати утворення програми активного самостійного мовленнєвого висловлювання. Якщо внутрішній мотив відсутній або якщо у суб'єкта порушена мотиваційна сфера, або якщо первинний задум не утримується, самостійне розгорнуте монологічне мовлення не може бути реалізоване, хоча прості форми діалогічного мовлення зберігаються.
Особливістю розгорнутого мовленнєвого висловлювання є те, що, з одного боку, воно включене у процес живого спілкування та передачі інформації від однієї особи до іншої, а з другого – у його склад входить не одне речення, а цілий ланцюг взаємопов'язаних речень. Висловлювання складає єдину цілісну систему і володіє якістю єдиної замкнутої структури. Фрази, які включені у склад розгорнутого мовленнєвого висловлювання завжди даються у певному практичному, або мовленнєвому контексті, який має відповідати не тільки задуму того, хто говорить, але й відношенню до цього висловлювання того, хто слухає (О. Р. Лурія).
Операційними компонентами розгорнутого мовлення є морфологічні, лексичні та синтаксичні форми. І лише оволодіваючи цими формами, дитина може перейти до справжньої мовленнєвої діяльності, що направляється відомим мотивом, підкоряється певній задачі та має характер стійкої замкнутої смислової системи.
Висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістовну та структурну завершеність, називають текстом. Він є сукупністю речень, що пов'язані і змістом, і мовними засобами. У кожному наступному реченні використана попередня інформація, що і становить змістовний зв'язок між його частинами. Мовні засоби тексту – узгодження форм часу та способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.
Кожний текст, висвітлюючи якусь тему, містить певний обсяг фактів, певну інформацію. Текст і створюється заради передачі інформації. Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема – ознака будь-якого тексту. Крім того, в тексті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Думка в тексті розвивається. Мовець відштовхується від „даного”, того, про що вже було сказано, і додає „нове”, розвиває думку.
Текст є засобом відтворення зв'язного мовлення.
Завдання і зміст навчання монологічного мовлення в спеціальному дошкільному закладі визначаються особливостями розвитку зв'язного мовлення дітей та особливостями зв'язного висловлювання.
Будь-яке зв'язне монологічне висловлювання характеризується низкою ознак, як то: цілісність (єдність теми, відповідність усіх мікротем головній думці); структурне оформлення (початок, середина, кінець); зв'язність (логічні зв'язки між реченнями і частинами монологу); обсяг висловлювання; плавність (відсутність подовжених пауз у процесі висловлювання).
Для досягнення зв'язності необхідно формувати у дітей такі уміння: уміння розуміти і усвідомлювати тему, визначати її межі, відбирати необхідний матеріал, розташовувати його у необхідній послідовності, користуватися засобами мови у відповідності з літературними нормами і завданнями висловлювання, будувати мовлення обумовлено та довільно. Крім цього, важливо повідомити дітям елементарні знання про побудову тексту і способи зв'язку речень.
Найбільш поширений із них – ланцюговий зв'язок. Ланцюговий текст є такою смисловою організацію речень, яка забезпечує послідовну передачу думки від речення до речення лінійно, за ланцюжком. Такий тип зв'язку речень найчастіше притаманний розповіді, композиція якої спирається на послідовність дій, на їх динамічний розвиток. Основними засобами цього зв'язку є займенники (Таня доглядає за квітами. Вона їх поливає), лексичне повторення (Таня доглядає за квітами. Таня їх поливає), синонімічні заміни (Таня доглядає за квітами. Дівчинка їх поливає). Ланцюговий зв'язок робить мовлення різноманітним; оволодіваючи цим способом, діти навчаються уникати повторів одних і тих самих слів і конструкцій.
Речення можуть поєднуватися і за допомогою паралельного зв'язку, коли вони співставлені або протиставлені (Пішов сильний дощ. Ми взяли парасольки). Паралельним розташуванням речень може характеризуватися і описовий текст. Складність навчання такого тексту обумовлена тим, що для утворення і розуміння цього функціонального типу мовлення недостатньо накопиченого життєвого досвіду, а необхідна активна інтелектуальна робота з виділення ознак і властивостей предмета чи явища. Внутрішня організація такого повідомлення не має „жорсткої” програми, як у розповіданні. Думка кожного нового речення не витікає з думки попереднього, а існує самостійно та підкоряється лише загальній темі. Всі думки в такому повідомлені є рівноцінними.
Велику роль в організації зв'язного висловлювання відіграє інтонація, тому формування уміння правильно використовувати інтонацію окремого речення сприяє оформленню структурної єдності та смислової завершеності тексту в цілому.
Формування зв'язності мовлення включає розвиток умінь будувати висловлювання різних типів; опис (світ у статиці), розповідь (динаміка подій у часі і русі), роздум (встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
Опис – це висловлювання про певні властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перерахування їх основних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі – дати точне і яскраве уявлення про предмет. В описі спочатку називається об'єкт, потім іде характеристика суттєвих і другорядних ознак, якостей, дій. Завершує опис підсумкова фраза, яка виражає оціночне ставлення до предмета. Структура опису не „жорстка”, дозволяє варіювати, переставляти місцями його компоненти. Для такого тексту часто використовується променевий зв'язок, коли називається предмет, а потім кожна якість, або ознака предмета, як промінець, приєднується до характеристики предмета.
У спеціальному дошкільному закладі дітей навчають описувати картинки, іграшки, предмети, інтер'єр, явища природи, людей.
Розповідь – це повідомлення про події, що розгортаються в часі. Головна увага тут надається фактам, подіям, переживанням. Матеріал у ній викладається на основі тих смислових зв'язків, які підказані життєвою ситуацією. У розповіді діють персонажі, а також може бути і діалог. Структура розповіді жорстка, вона вимагає певної послідовності, не дозволяє перестановок. Загальна схема розповіді така: початок дії, розвиток дії, кінець події.
Дошкільників із порушеннями мовлення навчають двом основним типам монологів – самостійній розповіді та переказу, здебільшого на основі наочності. У першому випадку дитина навчається відбирати зміст для висловлювання та оформлювати його самостійно, в іншому матеріалом для висловлювання слугує художній твір.
Композиційні схеми опису та розповіді в свою чергу визначають і мовні засоби, за допомогою яких розкривається зміст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Завдання та зміст навчання монологічного мовлення“ на сторінці 1. Приємного читання.
