Методи навчання – це способи спільної діяльності педагога та дітей, спрямовані на розв'язання завдань формування та розвитку рідної мови. Іншими словами, це дії того, хто навчає, та того, хто вчиться, які виконуються для передачі знань від одного до іншого.
За допомогою певного методу, спираючись на свідомість дітей, педагог формує у них початкові уявлення про мову, елементарні уміння та навички комунікативно-мовленнєвої діяльності, передає знання про навколишній світ, розвиває мовлення та мислення.
Методи та прийоми характеризують із різних точок зору (в залежності від використаних засобів, характеру пізнавальної і мовленнєвої діяльності дітей, розділу мовленнєвої роботи).
У загальноприйнятій методиці методи навчання переважно класифікують за джерелом знань: наочні, словесні, практичні. Такий розподіл є дещо умовним, між ним немає чіткої межі.
Використання того чи іншого методу, або групи методів визначається насамперед характером мовленнєвого порушення, змістом, метою та завданнями заняття з формування рідної мови та розвитку мовлення, віковими та індивідуально-психологічними особливостями дітей.
Наочні методи займають суттєве місце в корекційній роботі з дітьми з ПМР. Використовують безпосередні та опосередковані наочні методи. До безпосередніх відносять: спостереження, екскурсії, огляди приміщень, розгляд натуральних предметів. Ці методи спрямовані на накопичення змісту мовлення та забезпечують зв'язок двох сигнальних систем.
Опосередковані методи засновані на застосуванні зображувальної наочності та технічних засобів навчання. Це розглядання іграшок, картин, фотографій, перегляд діафільмів, опис картин та іграшок, розповіді за картинами та іграшками. Ці методи використовують для закріплення знань, словника, розвитку узагальнюючої функції слова, навчання зв'язного мовлення. Опосередковані методи також використовуються для ознайомлення з об'єктами та явищами, з якими неможливо познайомитися безпосередньо.
Ефективність засвоєння дітьми знань, формування повноцінних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, пам'ять, мислення і на цій основі формування та розвиток мовлення, великою мірою залежить від того, наскільки широко в пізнавальну діяльність включаються різні форми чуттєвого сприймання. Доцільне використання посібників сприяє засвоєнню матеріалу, створенню сенсорних передумов для формування та розвитку мовленнєвих умінь і навичок. Опора на чуттєві образи робить засвоєння мовленнєвих умінь і навичок більш доступним, усвідомленим, забезпечує ефективність логопедичної роботи.
До використання наочних посібників висуваються певні вимоги:
• 1) всі діти повинні їх добре бачити (дотримання відповідних розмірів наочності для фронтальної та індивідуальної роботи; правильне розташування на рівні очей дітей);
• 2) наочність має бути підібрана з урахуванням вікових, індивідуально-психологічних і мовленнєвих особливостей дітей;
• 3) відповідати меті та завданням заняття;
• 4) поступова демонстрація різних наочних посібників;
• 5) демонстрація наочності має супроводжуватися точним і конкретним мовленням.
Словесні методи дають можливість здійснювати в єдності розширення та закріплення знань дітей про навколишнє та формувати їхні початкові мовні вміння та навички. Основними словесними методами є: читання та розповідання художніх творів, заучування напам'ять, переказ, бесіди, пояснення, розповіді без опори на наочний матеріал. Словесні методи у спеціальних групах для дітей із ПМР на початковому етапі навчання обов'язково, особливо під час вивчення нового матеріалу, поєднуються з наочними прийомами: показ предметів, іграшок, картин, розглядання ілюстрацій тощо. У подальшому, коли діти навчаються розуміти зміст мовлення, застосовувати отримані знання без наочності, коли є база уявлень практикують іноді з метою уточнення, закріплення, перевірки точності та глибини засвоєння мовленнєвого матеріалу повідомлення, бесіди без наочності. Це забезпечує перехід дітей у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання, що значно розширює можливості пізнання світу, а також забезпечує перехід знань на вищий рівень узагальнення, їх систематизацію.
Практичні методи здебільшого спрямовані на використання мовленнєвих умінь і навичок і їх удосконалення. Але в роботі з дітьми з ПМР їх застосовують і з метою полегшення сприймання, розуміння та засвоєння мовленнєвого матеріалу. До практичних методів відносять словесні дидактичні вправи, різні дидактичні ігри, ігри-драматизації, хороводні ігри, моделювання.
Вправи – це багаторазове повторення дітьми розумових і практичних дій. Вправи можуть бути різного характеру: імітаційного, або наслідувально-виконавчого (повторення звуку, слова для їх запам'ятовування), конструктивного (вправляння в оволодінні розумовою дією – підбір узагальнюючих слів до іменників, підбір протилежного за значенням слова тощо), творчого (використання засвоєних способів у нових умовах, наприклад, самостійна постановка питань).
У дошкільному закладі практичні методи здебільшого мають ігровий характер. Основним компонентом методу є уявна ситуація в розгорнутому вигляді (сюжет, роль, ігрові дії). Ведуча роль у грі належить логопеду, який підбирає гру у відповідності з наміченими цілями та завданнями, за необхідності розподіляє ролі, активізує діяльність дітей.
Моделювання – в його основі лежить принцип заміщення реальних предметів іншими предметами, зображеннями, знаками. Діти старшого дошкільного віку оволодівають вмінням за допомогою схеми та фішок відтворити звукову, складову модель слова, графічно зобразити словесний склад речення, позначити схематично структуру, дійових осіб розповіді тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР“ на сторінці 1. Приємного читання.
