Прийоми художнього читання та розповідання

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

До прийомів художнього читання та розповідання відносять: основний тон, логічні наголоси, темп, силу голосу, голосові інтонації, позу, міміку, жести. Відсутність хоча б одного з цих прийомів веде за собою зниження виконавської майстерності того, хто читає: його слово у значному ступені втрачає свою дохідливість, силу впливу на слухачів.

Основний тон – основне звучання літературно-художнього твору, він є ніби фоном, на якому той, хто читає, малює окремі картини, події, героїв-учасників цих подій. У залежності від жанру літературного твору основний тон їх виконання буде або спокійним, або урочистим, або сумним, або сатиричним тощо. Під час читання більшості оповідань для дітей використовують спокійний, рівний тон, форму розповідання.

Радісний тон необхідний, наприклад, під час виконання твору, що змальовує картини весняного оживлення природи, які викликають почуття радості; під час розповідання більшості народних казок. Там, де йдеться про дива, чарівні перетворення – голосу надається відтінків таємничості.

Більшість творів дитячих поетів мають життєрадісний, бадьорий характер і виконуються у відповідному до цього характеру звучанні.

Сумний тон характерний для деяких ліричних віршів (П. Воронька, О. Пушкіна, М. Познанської, Д. Павличка та інших).

Крім змісту літературного твору, на основний тон здійснює вплив і художня форма: жанр, стиль, мова літературного тексту. Так, байки читають по-іншому, ніж ліричні вірші. Байки І. А. Крилова, Л. Глібова даються у вигляді живого розмовного мовлення з відтінком гумору та іронії.

Інтонації – смислове, емоційне забарвлення мовлення. Вони допомагають розкривати перед слухачами смисл літературно-художнього матеріалу: малювати героїв, їх характери, настрій, ті чи інші вчинки, показувати своє ставлення до героїв, що зображені.

Для різного інтонаційного забарвлення мовлення використовують такі елементи: наголоси, сила голосу, темп, паузи, підвищення та пониження голосу, тембр.

За своїм характером інтонації дуже різноманітні: веселі та сумні, ласкаві та злобні, поважливі та презирливі, питальні та стверджуючі, енергійні, ліниві, лукаві тощо. Особливо яскравими є інтонації народного мовлення.

Вираження внутрішнього смислу твору називається підтекстом. Мета, заради якої читається чи розповідається літературний твір, уявлення читача про героїв, події, ставлення до них, викликані ними почуття – все це у сукупності складає підтекст виконавця і все це знаходить своє відображення у відповідних інтонаціях. У залежності від підтексту один і той же уривок може звучати по-різному (наприклад, спокійну тиху ніч можна оцінити як безтурботність ночі, або як жах ночі). Підтекст, що е внутрішнім життям слів, іноді змінює їх пряме смислове значення в залежності від поставлених завдань того, хто читає (наприклад, слова „розбійник”, „у всій красі” в залежності від контексту можуть вимовлятися з різною інтонацією).

Логіка читання – один із найбільш суттєвих елементів художнього виконання тексту, його смислової, емоційної виразності; вона потребує особливо вдумливого, всебічного аналізу тексту, глибокого розуміння його змісту.

Ідейний зміст твору накладає певний відбиток на всі елементи твору: на розкриття сюжету, художні образи, характери героїв, їх вчинки тощо. Слова у реченні знаходяться у логічному, смисловому зв'язку. У кожному реченні є головні та другорядні за смислом слова. Виділення у фразі головного за смислом слова називається логічним наголосом, а слова – наголошеними. Одне і те саме речення набуває різноманітного смислу в залежності від того, на якому слові в ньому ставиться наголос. А варіантів логічних наголосів може бути стільки, скільки у реченні слів, які можуть мати логічний наголос.

Правила знаходження наголошених слів:

• 1. Слово, яке є новим поняттям, обов'язково ставиться під наголос. Під новим поняттям розуміють слово, яке вперше з'явилося у тексті та позначає людину, предмет або явище.

• 2. Якщо у фразі є слова, які протиставлені одне одному, або співставлені, то такі слова завжди виділяються („життя прожити – не поле перейти”, „не на небі – на землі”).

• 3. Однорідні члени, які є у фразі, виділяють усі однаково:

„Усі дерева в інеї – „... Сумують ковзани, гринджолі.

у білому, у синьому”. Кортить на лід, на сніг”.

4. Прикметник, що стоїть перед іменником, не виділяється:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прийоми художнього читання та розповідання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини

  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення

  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання
  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма