Важливе місце в системі роботи з формування та розвитку зв'язного мовлення дітей із ПМР відводиться навчання розповідання за картиною.
В основі розповідання за картиною лежить опосередковане сприймання навколишнього життя. Картина розширює і поглиблює дитячі уявлення про природні та суспільні явища, впливає на емоції дітей, викликає інтерес до розповідання. Значення цього виду занять для розширення та активізації словника, формування зв'язного граматично правильного мовлення, а також розвитку процесів сприймання, уяви, логічного мислення відмічається багатьма авторами як у загальній, так і у спеціальній літературі (А. М. Богуш, А. М. Бородич, Н. В. Гавриш, Е. П. Короткова, Є. І. Тихєєва, О. С. Ушакова, В. П. Глухов, Л. М. Єфімєнкова, І. М. Лебедева, С. О. Миронова та інші).
Розповідання за картиною – це складна розумова діяльність, в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовиводи. Формування умінь розповідати за картиною не можна розглядати ізольовано від особливостей сприймання дітьми картини. Сприймання – досить складний психічний процес (С. Л. Рубінштейн, О. В. Запорожець, Г. О. Люблінська). Під час сприймання картини працює тільки один аналізатор – зоровий, що веде до ускладнення сприймання. Зображене на картині не просто повторює реальний предмет, а передає його за допомогою специфічних художніх прийомів і засобів. Дитина повинна навчитися правильно співвідносити зображене з тим, що воно передає, і розповісти про нього. Успіх навчання розповідання залежить насамперед від розуміння дітьми сюжету картини. Він повинен відповідати досвіду, почуттям і переживанням дітей.
Як відомо (О. М. Мастюкова, Т. Б. Філічєва, Г. В. Чіркіна), у дітей із ПМР поряд із системними порушеннями мовлення часто спостерігаються відхилення у розвитку уваги, сприймання, пам'яті, мислення. Вони не досить добре орієнтуються у просторових співвідношеннях зображуваних предметів, не бачать перспективи, відчувають труднощі у впізнанні зображених об'єктів, не завжди правильно сприймають зображені на картині рухи, не встановлюють взаємозв'язок між персонажами. Дітям важко дається сприймання емоційного переживання, вираженого в позі та жестах дійових осіб. Труднощі у сприйманні сюжету картин затримують і оволодіння навичками розповідання.
Сприймання картини дітей слід цілеспрямовано навчати, поступово підводячи їх до розуміння того, що на ній зображено. Це потребує впізнавання окремих предметів (людей, тварин); виділення пози і місця розташування кожної фігури у загальному плані картини; встановлення зв'язків між основними персонажами; виділення деталей (освітлення, фон, вираз обличчя людей).
У процесі роботи над картиною враховують такі принципи підходу до навчання дітей зв'язного монологічного мовлення:
• поступове ускладнення завдань і форм роботи у відповідності з віковими і мовленнєвими особливостями дітей;
• відведення важливої ролі мовленнєвому зразку педагога;
• широке використання ігрових форм занять;
• загальна спрямованість навчання на розвиток зв'язного граматично правильного мовлення і активізацію творчості дітей.
Під час роботи над розповіданням за картиною вирішується низка завдань, які ускладнюються за мірою удосконалення мовлення дітей:
• 1) навчання поступового розгляду картини, уміння бачити предмет або сюжет на картині, розвивати спостережливість, збагачення і активізація словника, відпрацювання найпростіших граматичних категорій, виховання звукової культури мовлення, розвиток фразового діалогічного мовлення: уміння відповідати на питання, самим задавати їх (II рівень ЗНМ);
• 2) продовжувати навчання розгляду картини та розуміння основного її змісту, описування картини за запитаннями, поступове залучення дітей до самостійного розповідання, робота над лексико-граматичними категоріями мови (II–III рівень ЗНМ);
• 3) формування навичок планування розповіді з боку її змісту, навчання дотримання послідовності та логіки розповідання, відбору необхідних мовних засобів, адекватній передачі просторово-часових відношень, самостійній фактичній і творчій зв'язній розповіді (III рівень ЗНМ, ФФНМ).
У формуванні умінь описувати картини та складати за ними розповіді використовують спеціально розроблені серії дидактичних картин різних типів, наприклад, „Розповіді в картинках” Н. Радлова (М.: Планета, 1992), репродукції картин майстрів мистецтва (сюжетні, пейзажні, натюрморти).
До відбору картин для розповідання висувають такі вимоги:
• зображення має бути доступним для сприймання; не повинно бути великого нагромадження деталей, скорочення або закриття предметів, що робить їх важкими для впізнавання, потрібно уникати зайвого штрихування, незакінченості малюнка;
• зміст картини має бути цікавим, зрозумілим, близьким до життєвого досвіду дітей, відповідати їх знанням про навколишнє, сезонні зміни в природі тощо, а також віковим та мовленнєвим особливостям розвитку;
• зображення персонажів, тварин, різних об'єктів тощо повинно бути реалістичним, умовне формалістичне зображення не завжди сприймається дітьми;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика навчання розповіді за картиною“ на сторінці 1. Приємного читання.
