Роль мови у психічному розвитку дитини

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні особистості людини. Як найважливіший засіб людського спілкування, пізнання дійсності, мова слугує основним каналом прилучення людини до цінностей духовної культури, а також є необхідною умовою виховання та навчання. І всі психічні процеси у дитини – сприймання, пам'ять, увага, уява, мислення – розвиваються під впливом мови та за прямої її участі.

Суттєвий вклад у вивчення ролі мови у формуванні психічної діяльності дитини внесли дослідження Л. С. Виготського, О. Р. Лурії, Μ. М. Кольцової, О. М. Леонтьева, Б. Г. Ананьева, А. А. Люблінської, А. В. Запорожця, Д. Б. Ельконіна та інших.

Л. С. Виготський у своїх дослідженнях одним із перших показав, яке велике значення має мова для формування складних психічних процесів. Він прийшов висновку та обґрунтував положення, яке полягає в тому, що психічний розвиток людини має в основі мовленнєве спілкування дитини з дорослим і функція, поділена раніше між двома стає потім засобом організації власної поведінки дитини.

Оволодіння дитиною словесною системою у процесі спілкування з дорослими перебудовує всі її основні психічні процеси. Слово стає міцним фактором, який формує психічну діяльність, удосконалює відображення дійсності та утворює нові форми уваги, пам'яті та уяви, мислення та дії. Дитина за допомогою мовлення не лише отримує нову інформацію, а і набуває можливості засвоїти її по новому. У дітей перших років життя мова впливає на розвиток відчуттів і сприймання, на формування гностичних процесів. Дослідження А. А. Люблінської показали, що пасивне оволодіння мовленням у перші два роки життя сприяє розвитку у дитини узагальненого сприймання, надає всім її сенсорним функціям активного пошукового характеру.

Практичний досвід, різнобічна діяльність дитини серед оточуючих людей є школою її активної діяльності. Без слова, без мовлення перехід до найвищих функцій аналізу та синтезу неможливий. У цьому, вважає А. А. Люблінська, виявляється взаємодія першої і другої сигнальної системи на рівні чуттєвого пізнання – відчуття.

У процесі розвитку дитина не відразу оволодіває словом і побудовою речення. Слово, яке дитина чує, спочатку є для неї лише „ім'ям”, найменуванням предмета. Та завдяки збагаченню практичного досвіду, накопиченню знань, слово набуває для дитини значення багатооб'ємного сигналу. Дитина пізнає суттєве в предметі, забезпечене досконалим аналізом і обґрунтованим синтезом. Коли дитина встановлює зв'язок між словом і багатьма зоросприйнятими предметами, причому не тотожними, вона аналізує предмет, порівнює виділені частини, абстрагує індивідуальне та узагальнює суттєве. Так, мислення у єдності з мовою не лише „допомагає” сприйманню, а робить увесь процес сприймання усвідомленим[1].

Пов'язане зі свідомістю в цілому, мовлення людини є складовою певних стосунків усіх психічних процесів і, насамперед, мислення та уяви. Мовлення є важливим фактором засвоєння понять. У випадках його недостатнього, або запізнілого порушеного розвитку страждають вербальне мислення та уява. Але мовлення, в свою чергу, залежить від рівня сформованості образів-уявлень. Адже відомо, що слово без значення вже не є словом. Л. С. Виготський зазначав, що значення слова є водночас і мовлення та мислення, тобто воно є одиницею мовленнєвого мислення. А дитяча думка найкраще розвивається за допомогою виразного, гострого на емоційні відтінки слова.

За висновками Л. С. Виготського, мовлення є формою існування думки, між мовленням і мисленням існує єдність. Але ця єдність не є тотожність. Мислення відображує закони природи та суспільства, а мовлення виражає думки та робить доступними для інших людей. Мислення і мовлення, не отожнюючись, включаються у єдність одного процесу. Мовлення не слугує виявленням готової думки. Думка не виявляється, а здійснюється у слові. Мовлення та мислення пов'язані між собою як форма та зміст, і відривати їх одне від одного неможливо.

Поступово оволодіваючи мовленням, дитина водночас вчиться мислити. „Мовленнєві структури, які засвоюються дитиною, стають основними структурами її мислення”[2]. За допомогою мовлення у дітей розвиваються такі операції мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація. Завдяки мовленню діти засвоюють операції дедукції (поодинокі факти підводять до загального) та індукції (загальний висновок пристосовують до поодиноких фактів.

Дошкільне дитинство характеризується бурхливим розвитком процесів уяви. Накопичені в психології і педагогіці дані засвідчують про тісний взаємозв'язок у розвитку уяви та мовлення, що сприяє формуванню уявлень дитини про предмет і дозволяє їй уявляти предмет, який вона ніколи не бачила. Л. С. Виготський зазначав, що як тільки у дитини з'являється мовлення, вона робить значний крок у розвитку уяви. Діти із затримкою, або порушенням мовлення демонструють низький рівень розвитку уяви. З іншого боку, з накопиченням дитиною життєвого досвіду, уява дитини сама стає засобом поширення цього досвіду, впливає на почуття дитини та спонукає до вираження їх у мовленні.

Відхилення у розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони ускладнюють спілкування з оточенням, нерідко заважають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу. Під впливом мовленнєвого дефекту часто виникає низка вторинних відхилень, які утворюють картину аномального розвитку дитини в цілому.

Отже, мовлення відіграє значну роль в інтелектуальному розвитку дитини. Поступове оволодіння мовленням засобами пізнання мови на різних її рівнях (фонетичному, словотворчому, лексичному, граматичному) перебудовує психіку малюка, дозволяє сприймати явища більш усвідомлено та довільно. Отримані в дошкільному віці „мовленнєві навички” та „комунікативні вміння” забезпечують основу подальшого навчання, виховання та розвиту особистості. Будь-яке порушення мовлення в тому чи іншому ступені відображується на діяльності та поведінці дитини.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль мови у психічному розвитку дитини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини
  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення

  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання

  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма