У методиці словникової роботи виділяють дві групи методів: методи навколишнім змісту дитячого мовлення (методи ознайомлення з оточуючим світом і збагачення словника) та методи, спрямовані на уточнення, закріплення та активізацію словника, розвиток його смислової сторони.
До першої групи методів належать: а) безпосереднє ознайомлення з навколишнім, формування та збагачення словника: розгляд та обстеження предметів, спостереження, огляди, цільові прогулянки та екскурсії; б) опосередковане ознайомлення з навколишнім, формування та збагачення словника: розгляд картин із малознайомим змістом у супроводі бесіди, читання художніх творів, показ діа-, кіно-, відеофільмів, перегляд телепередач, показ різного роду театрів, дидактичні ігри з іграшками, предметами, картинками. В основі цих методів лежить чуттєвий досвід дитини. Всі вони обов'язково супроводжуються наочністю. Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище. Наявність наочного образу стимулює мовленнєву активність дітей.
Першочергове місце в ознайомленні дітей із ПМР з навколишнім і збагаченні словника належить безпосереднім методам навчання. Розглянемо деякі з них.
Розгляд і обстеження предметів, спостереження за тваринами, діяльністю людей, природою, огляди приміщень дошкільного закладу проводяться в усіх вікових логопедичних групах. Вони мають на меті дати уявлення про предмети, взаємозв'язки між ними, уточнити та поглибити знання про них. Насамперед це ті предмети, з якими дитина часто зустрічається у повсякденному житті. При цьому використовують прийоми обстеження, порівняння, що дозволяє виділити відрізнення та подібність між предметами, узагальнювати, класифікувати. Діти поступово засвоюють слова різного ступеня узагальнення, які виражають видові та родові поняття.
Спостереження визначають як цілеспрямований і організований процес, спрямований на пізнання, уточнення та закріплення знань про навколишнє. В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів, явищ об'єктивної дійсності та їх властивостей. У цьому процесі беруть участь усі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних сторін, краще запам'ятати його назву.
Спостережливість – це особливість психічної діяльності людини, здатність підмічати в предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним у них. Це вміння дитини вдивлятися та бачити, помічати ознаки, якості, зміни, робити елементарні висновки зі спостережень. Спостереження можуть бути нетривалі (наприклад, за працею водія) та тривалі (за будівництвом; за сезонними змінами). Спостереження проводять як заняття переважно у молодшій і середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті.
До спостережень готуються заздалегідь: оглядають об'єкт спостереження, продумують розташування дітей, продумують запитання (констатуючі, причинкові, допоміжні), підбирають загадки, вірші, прислів'я. Необхідно продумати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами слід збагатити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення.
Важливим методичним прийомом є поєднання безпосереднього сприймання об'єктів, слова педагога та мовлення дітей. Якщо діти уперше знайомляться із будь-яким явищем, то потрібне майже повне поєднання у часі сприймання предметів, дій і слів, які їх позначають. У випадках повторного спостереження доцільно спочатку запропонувати дітям згадати відповідне слово, а потім педагогу його уточнити. Під час спостереження кожна дитина повинна мати можливість висловитися, закріпити нові слова.
Особливе значення має зразок мовлення (називання) педагога. Нові слова повинні вимовлятися чітко, зрозуміло. Використовують спеціальні прийоми привернення уваги дітей до слова: інтонаційне виділення слова, дещо посилене його артикулювання, повторне проговорювання слів і словосполучень дітьми. Це сприяє запам'ятовуванню слова, збереженню у пам'яті його звукового образу, утворенню кінестетичних відчуттів, що утворюються під час його багаторазового повторення. Мовленнєвий зразок супроводжується поясненням слів, уточненням їхнього смислу.
Серед методів опосередкованого ознайомлення з навколишнім світом і збагачення словника значне місце займає показ предметних картинок та сюжетних картин із малознайомим змістом. Вони дають дітям знання про ті об'єкти, які вони не можуть спостерігати безпосередньо (диких тварин, окремі види праці, засоби пересування, життя народів у інших країнах тощо). З фізіологічної точки зору картина забезпечує зв'язок другої сигнальної системи з першою, швидке засвоєння слів. Великого значення картині у розвитку словника надавав ще К. Д. Ушинський. За його думкою вона спрямовує формування дару слова. Картина надає дитині разом із уявленням і слово, її розгляд супроводжується мовленнєвим зразком, поясненням і розповіддю педагога, читанням віршів, загадуванням і відгадуванням загадок, поясненням нових слів, співставлення їх із уже відомими, постановкою запитань, багаторазовим проговорюванням слів у різних контекстах.
Одним із засобів збагачення словникового запасу є художня література. Словникова робота є важливою ланкою в роботі над текстом. Якість сприймання тексту знаходиться у прямій залежності від розуміння мовних засобів, особливо значень слів. Робота над лексичним значенням слів поглиблює розуміння задуму автора. Це може бути не тільки лексика, яка використовується автором, але й словник, необхідний для характеристики героїв, їх вчинків.
Особлива роль художнього твору полягає у збагаченні мовлення образними словами та виразами („Зимонько- снігуронько, наша білогрудонько, не верти хвостом...”, Глібов). Великого значення у цьому процесі надають загадкам, приказкам, прислів'ям.
У зв'язку з читанням і розповіданням використовують такі прийоми роботи над словом:
• накопичення змісту мовлення у попередній роботі, збагачення знань дітей про навколишнє з метою підготовки до сприймання твору;
• акцентування на словах, які мають основне смислове навантаження;
• виявлення значень незнайомих слів і виразів, уточнення відтінків значень слів, які використовують у переносному смислі;
• пояснення педагогом значень слів;
• проговорювання слів дітьми;
• заміна авторських слів словами, близькими за значенням;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи та прийоми словникової роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
