Поняття граматики та її становлення у дітей дошкільного віку
У тісному взаємозв'язку з розвитком зв'язного мовлення і, особливо, його лексичної системи знаходиться формування граматичної будови мови.
Граматична будова – продукт подовженого історичного розвитку. Багато правил переходять із покоління у покоління, і деякі з них іноді важко пояснити. Граматика – результат абстрагуючої роботи головного мозку, але є відображенням дійсності та заснована на конкретних фактах.
Граматика, у широкому значенні слова – це наука, яка вивчає правила зміни слів, їх поєднання у реченні. У вузькому значенні, граматика – це наука про будову мови, засвоєння граматичних значень. Як будова мови граматика є „системою систем”, яка об'єднує словотворення, морфологію, синтаксис. Морфологія вивчає граматичні властивості слова та його форми, граматичні значення у межах слова; синтаксис – словосполучення та речення, поєднюваність і порядок слів; словотворення – утворення слів на базі іншого однокореневого слова (або інших слів), яким воно мотивоване, тобто виходить з нього за смислом і за формою за допомогою спеціальних засобів, які притаманні мові. Отже, розрізняють граматичні значення словотворення (стіл, на столі, під столом) і граматичні значення в синтаксисі.
Потрібно розрізняти граматичне і лексичне значення.
Лексичне значення слова дає уявлення про будь-який елемент дійсності, його властивості, ознаки, стани.
Граматичне значення або виражає відношення, які існують між словами, або вказує на суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до названих предметів та явищ. Але зв'язок граматики здійснюється через лексику, оскільки граматика позбавлена будь-якої конкретності.
Кожне граматичне явище завжди має дві сторони: внутрішню, граматичне значення, те, що виражене, та зовнішню, граматичний засіб вираження, те, чим виражено.
Дитина від народження до школи повинна засвоїти різні види граматичних значень, тобто оволодіти граматичною будовою мови.
Оволодіти граматичною будовою мови – це означає навчитися утворювати від однієї основи форми однини та множини теперішнього та минулого часу, відмінювати слова за відмінками та особами, вживати слова з суфіксами та без них, правильно вживати рід іменників, самостійно утворювати граматичні форми за аналогією, оволодіти складносурядним і складнопідрядним реченням, тобто засвоїти морфологічну та синтаксичну системи рідної мови.
Опанування дитиною граматичною будовою мови має велике значення, оскільки лише морфологічно та синтаксично оформлене мовлення може бути зрозумілим співрозмовнику та може слугувати для неї (для дитини) засобом спілкування з дорослими та однолітками.
Засвоєння граматичних норм мови сприяє тому, що мовлення дитини починає виконувати поряд із функцією спілкування функцію повідомлення, коли вона оволодіває монологічною формою зв'язного мовлення. Синтаксис відіграє особливу роль у формуванні та вираженні думки, тобто у розвитку зв'язного мовлення. Оволодіння граматично правильним мовленням здійснює вплив на мислення дитини. Вона починає мислити більш логічно, послідовно, узагальнювати, відволікатися від конкретного, правильно викладати свої думки.
Основою для засвоєння граматичної будови є пізнання відношень і зв'язків навколишньої дійсності, які виражені в граматичних формах. Мовлення маленької дитини з погляду граматики аморфне (безформне). Морфологічна та синтаксична аморфність мовлення говорить про непізнаність нею відношень і зв'язків, які існують у житті. Пізнання дитиною навколишнього світу сприяє розкриттю зв'язків між предметами і явищами. Пізнані зв'язки граматично оформлюються і відображуються у мовленні. Це відбувається завдяки опануванню рідною мовою, її словникового складу і граматичної будови.
Відомо (О. Р. Лурія), що слово є основною одиницею мови та мовлення. Але словниковий склад є лише будівельним матеріалом, який тільки при поєднанні слів у реченні за законами рідної мови може слугувати цілям спілкування та пізнання дійсності. І найбільш суттєвим є питання про засвоєння дитиною граматичної будови рідної мови.
Процес засвоєння дитиною граматичної будови за своєю психологічною та психофізіологічною природою складний і пов'язаний з аналітико-синтетичною діяльністю кори головного мозку.
І. П. Павлов висловив думку, що граматика є своєрідна форма динамічного мовленнєвого стереотипу. В фізіології встановлена умовно-рефлекторна основа засвоєння граматичної сторони мовлення. У дитини виробляється певний динамічний стереотип під час зміни іменників, прикметників та інших граматичних форм.
Вироблений динамічний стереотип має велику стійкість. Якщо дитина засвоїла відмінкові закінчення, то безпомилково засвоює їх, якщо це відповідає загальній системі мови. Але разом із тим спостерігається недостатня гнучкість у використанні динамічного стереотипу. Дитина використовує засвоєні граматичні форми та в тих випадках, коли є відхилення від системи.
Вирішальне значення для розуміння особливостей засвоєння граматичної будови мови дошкільниками мають значення роботи О. М. Гвоздева, С. Л. Рубінштейна, Д. Б. Ельконіна, О. М. Шахнаровича, Μ. І. Красногорського, Ф. О. Сохіна, Т. М. Ушакової та інших.
Закономірності засвоєння граматичної будови мови з її зовнішньої сторони мовленнєвого розвитку дитини (лінгвістичний аспект) розкриті відомим лінгвістом О. М. Гвоздєвим. У його книзі „Питання вивчення дитячого мовлення” прослідковано послідовність появи у мовленні різних видів речення, словосполучень, частин мови та їх граматичного оформлення. Розкриті закономірності засвоєння складової структури слів, звуків рідної мови, їх поєднань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови“ на сторінці 1. Приємного читання.
