Усвідомлення дитиною мови та ЇЇ елементів, зазначав О. М. Гвоздев, необхідне не тільки для навчання читання та письма, але й для того, щоб вона могла зробити запропоновану їй систему знань предметом своєї навчальної діяльності. Саме з цією метою усвідомлення побудови речення, словесного складу мовлення, так як і усвідомлення самого ходу роздумів, є особливо важливим. Д. Б. Ельконін у своїх роботах наполегливо підкреслював думку про те, що мовленнєва діяльність, а саме звукова матеріальна її форма, подібно до іншої предметної діяльності, рано стає об'єктом орієнтування та діяльності дитини і тим самим об'єктом її пізнання. Рівень усвідомленого ставлення до мовленнєвої діяльності, згідно Л. С. Виготського, характеризується тим, що мовлення, його формальна сторона стає предметом усвідомлених мимовільних дій. У результаті цих дій усвідомлюється символічне відношення між мовним знаком і значенням, формується функціональне використання цих значень. Л. С. Виготський показав, що тільки в результаті оперативного навчання мовлення стає для дитини предметом усвідомленого та мимовільного відношення.
Всю роботу з формування усвідомлення словесного складу мовлення будують згідно вимог передбаченої програми корекційного навчання та виховання дітей із ПМР старшого дошкільного віку (III рівень ЗНМ, ФФНМ). Навчальний матеріал підбирається з поступовим ускладненням.
Формування у дітей усвідомленного поняття „речення”, його будови, словесного складу мовлення відбувається у відповідності з послідовністю рівнів дій, визначених П. Я. Гальперіним:
• 1) матеріальний рівень дії (із предметами або з матеріальними зображеннями суттєвих властивостей цих предметів);
• 2) рівень дії у голосному мовленні;
• 3) рівень дії у розумі.
Параметр рівнів дії є головним, оскільки його показники відображають основні зміни дії на шляху перетворення її у розумову дію.
З метою навчання дітей виділення слів із речення і, таким чином, надання їм елементарних практичних уявлень про речення і слово, в основу методики покладений прийом виділення слів шляхом їх перерахунку, тобто прийом порядкового та кількісного аналізу слів у відповідь на певні запитання. Але спочатку дітям дають уявлення про те, що таке „речення” шляхом його усвідомленого побудування за допомогою картинок, демонстрацією дій і запитань дорослого.
Увесь процес навчання відбувається у декілька етапів.
І етап. Розвиток сформованості та диференціації смислового висловлювання.
Використовують завдання на складання речення за демонстрацією дій. Дитині пропонують уважно спостерігати за діями дітей, логопеда та скласти у відповідності з цими діями велике речення. Наприклад, інструкція дитині: Валеріє. полий квіти. Діти промовляють, що робить Валерія.
Наступним завданням є складання речень за сюжетними картинками. Дітям пропонують подивитися на сюжетні картинки, відповісти на запитання логопеда, інструкція: Склади речення за сюжетною картинкою (Ластівка годує пташенят, їжачок несе гриби. Синочок вітає маму. Хлопчик читає книгу. Кухар готує їсти. Перукар стриже дитину). Інструкція: Склади речення за картинкою (картинки ті ж самі) за запитаннями (у тому випадку, коли попереднє завдання діти не виконали). Логопед показує по- черзі картинки, а діти, дивлячись на них, відповідають на запитання (Хто годує пташенят? Хто несе грибочки? Що робить хлопчик? Що робить кухар? Хто стриже дитину?).
Наступним завданням є складання речення за опорними словами. Дітям показують картинки та називають опорні слова, за якими вони повинні скласти речення, правильно узгоджуючи закінчення в ньому. Наприклад: На, сонце, небі, світить. Діти за цими словами придумують речення: На небі світить сонце, інструкція: склади речення з такими словами (Хлопчик, картина, фарби, малювати; штани, праска, прасувати, Оля; килим, віник, замітати, дівчинка; тканина, ножиці, різати, мама).
II етап. Розвиток умінь закінчувати речення за його змістом із використанням інтонаційної завершеності.
На подальших заняттях дітям пропонують доповнити речення, що починає логопед. Для цього використовують такі завдання:
• 1) Закінчити речення з опорою на сюжетну картинку;
• 2) Закінчити речення з опорою на предметну картинку;
• 3) Закінчити речення за уявленнями.
Формуючи вміння закінчувати речення з опорою на сюжетну картинку, логопед показує дітям сюжетни картинки. називає речення, робить акцент на інтонації закінченого та незакінченого речення. Дитина придумує його кінець. Інструкція: Подивись на картинку. Уважно послухай початок речення та закінчи його самостійно. Матеріал: сюжетні картинки (Жінка шиє. Жінка шиє– штани.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення“ на сторінці 1. Приємного читання.
