Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

Основою речення є предикативність (М.І. Жинкін, Д. Ф. Ніколенко, А. М. Шахнарович), передана словом і інтонацією. Кожне речення утворюється в категорії предикативності, яка і є його граматичним значенням.

Предикат – це предметний смисловий зв'язок, який відображує відношення між названими предметами. Окремо взяте речення взагалі не може бути вимовлене, якщо тому, хто говорить, невідомо, де в ньому предикат. Осмисленість висловлювання буде лише тоді, коли в нього буде вміщена якась думка. А думка – це результат роботи інтелекту.

Речення – це найвищий рівень ієрархічної структури мови та мовлення. Особливість мови (і в 'її складі речення) полягає в тому, що її побудування забезпечує можливість передачі думки від однієї людини до іншої (Μ. І. Жинкін).

Дані про особливості оволодіння синтаксичною стороною мовлення висвітлені в роботах О. М. Гвоздева, А. М. Леушиної, Н. А. Рибникової, В. І. Ядешко та інших.

Перші речення пов'язані з появою предикативності у мовленні дитини (початок другого року життя). Основною її ознакою є віднесення змісту висловлюваного до дійсності. Дитина досить рано розуміє предикативність у пасивній формі, коли сама ще не володіє мовою як засобом спілкування. На пропозицію дорослого дитина виконує різноманітні дії (падає, ховається тощо).

А. М. Шахнарович у розвитку предикативності в дитячому мовленні виділяє такі етапи:

• 1) нерозмежування слова-речення і ситуації;

• 2) об'єднання в речення назв окремих елементів ситуації (без вираження зв'язків);

• 3) з'єднання окремих назв елементів ситуації за допомогою інтонації;

• 4) вираження структуризації ситуації за допомогою граматичних засобів.

Предикативність яскраво виступає в однослівних реченнях, що є першою стадією в становленні граматичної будови мови (1 р. – 1,5 – 1,8 р.).

За своїм значенням слова-речення становлять закінчене ціле, вони виражають якесь повідомлення. Перші слова- речення позначають дійових осіб (тато, мама, тьотя), тварин (ав-ав, киця), частини тіла (ука- рука), назви предметів (кася, моко), дій (дай, на). Слово доповнюється мімікою, жестами, діями, інтонацією і являє по суті цілу закінчену фразу.

За інтонацією О. М. Гвоздев розрізняв такі типи слів- речень: а) наказові речення, що виражають бажання, вимогу; б) називні (номінативні) – супроводжуються окликом і зустрічаються досить часто; в) кличні речення.

Слова-речення мають ситуативний характер, їх розумінню допомагає обстановка, ситуація, в якій дитина вимовляє це слово. За даними Η. П. Серебреникової, перехід до речення можливий за умови, якщо дитина має у словниковому запасі 40-60 слів.

У період від 1,8 м. – 1,10 м. з'являються двослівні речення (неповні прості), які є свідомою конструкцією, де кожне слово позначає предмет чи дію. Двослівні речення розрізняють наказові (дай м'яч) та розповідні, у яких повідомляється про щось (киця ам).

До 2-х років спостерігається поява трьох- і чотирьохслівних речень. Це початок оволодіння простим поширеним реченням. З'являються питальні речення. Спочатку це речення, де питання виражається інтонацією (Мама купила булку?), пізніше дитина вживає частку „так”, яка вимовляється з питальною інтонацією, далі – речення із запитанням про місце дії із прислівниками де, куди.

Біля 1,9 м. з'являються речення з однорідними членами. Піку використання простих поширених речень дитина досягає у 5,5 років.

Перші складні безсполучникові речення з'являються у 1,9 м., з 2–3 років – спостерігаються складні речення зі сполучниками. Зазвичай складне речення включає в себе два простих. Сурядні та підрядні сполучники засвоюються паралельно.

Отже, спочатку діти користуються простими за структурою реченнями, потім засвоюють складніші конструкції.

Наявність складних речень свідчить про зв'язки між окремими уявленнями, які поступово ускладнюються (причинні, часові та інші). На кінець третього року життя у дитини є майже всі різновидності складносурядних і складнопідрядних речень. Для того, щоб дитина оволоділа правильною граматичною будовою слів у реченні, їй необхідно розв'язати два складні завдання: 1) навчитися по-різному змінювати одне й те саме слово; 2) навчитися різні слова змінювати однаково.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини

  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення

  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови
  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання

  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма