Термін інституціоналізм увів Уолтон Гамільтон. Інститут - пучок соціальних звичаїв. Інститути - рушійна сила суспільного розвитку:
а) громадські інститути, тобто сім'я, держава, монополія, профспілки, конкуренція й т. д.;
б) суспільна психологія, мотиви поведінки, звичаї. Виділяється 3 етапи інституціоналізму:
- 20-30 рр. XX ст.;
- від закінчення Другої Світової війни до 70-х рр. XX ст.;
- неоінституціоналізм із 70-х рр. XX ст.
I етап інституціоналізму
II етап інституціоналізму
III етап інституціоналізму
Основні представники неоінституціоналізму: (нобелівські лауреати)
Рональд Коуз (р. н. 1910)
Основна праця "Природа фірми " (1937)
Дуглас Сесіл Норт (р. н. 1920) Основна праця "Інституції, інституціональні зміни та функціонування економіки " (1990)
Інституціоналізм як провідний напрямок світової економічної думки
Характерною рисою інституціоналізму стало те, що її об'єднує не єдина теорія, а спільна методологія, тому в ній, крім власне інституціоналістів, об'єдналися представники різноманітних течій і напрямів - неокласики та кейнсіанці, сучасні монетаристи й неоліберали та ін.
Інституціоналізм ґрунтується переважно на позаекономічному тлумаченні суті господарських процесів у ринковому суспільстві. Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру
- такі як держава та профспілки, сім'я й традиції, звичаї та мораль, правові акти та етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція й ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища об'єднані одним спільним терміном
- інститути, або інституції, що й дало назву цьому напряму економічної думки.
Водночас інституціоналізм не дає єдиного визначення основи економічних процесів. Зокрема, Т. Веблен вважав такою основою психологію й біологію, Дж. Коммонс - психологію і право, В. Мітчелл - безліч позаекономічних явищ, Й. Шумпетер - новаторство підприємців, технічний прогрес, конкуренцію й ринкову владу, Дж. К. Гелбрейт - технологію, Р. Коуз - трансакційні витрати й права власності тощо. Тому представників цієї течії об'єднує не єдина теорія, а єдина методологія, тобто переважно позаекономічне трактування економічних явищ і процесів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Краус Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8.5. Еволюція інституціоналізму. Неоінституціоналізм та його основні представники“ на сторінці 1. Приємного читання.