Боротьба з бідністю. В США приділяється велика увага вирішенню проблеми бідності. Для вирішення проблеми бідності передбачена реалізація ряду соціальних програм: це програми допомоги сім'ям із залежними дітьми, програма продовольчих талонів, надання матеріальної допомоги дітям, програми соціального страхування, в тому числі, страхування в підтримку дітей, медичне обслуговування малозабезпечених. В США в другій половині XX ст. соціальні витрати зайняли перше місце серед пріоритетних. їх доля в державному бюджеті виросла в XX ст. на 43 %, в тому числі, на соціальне забезпечення - на 162 %. Абсолютний розмір соціальних витрат на душу населення збільшився в 50 раз, їх доля в валовому національному продукті (ВНП) - в 7,8 раз, а в загальних витратах уряду - з 38,0 до 53,5%.
Бідність часто пов'язують з існуванням безробіття. Програми допомоги безробітним включають створення нових робочих місць, допомогу в знаходженні роботи, професійну перепідготовку. Крім цього, розробляються державні програми зайнятості, підвищення освітнього рівня і профпідготовки. В США існує пільгове оподаткування тих підприємств, що створюють нові робочі місця, а також цільові податкові пільги на робочі місця" що передбачають державну дотацію на зарплату певним групам працівників, як правило тим, хто отримує державну соціальну допомогу.
Досить складною є проблема визначення рівня доходу, нижче якого починається бідність. Загальний рівень життя, навіть найбідніших може підвищуватись, а відносна нерівність залишається без змін, або поглиблюється. Як правило, доход визначається наступним чином - враховуються грошові надходження отримані на протязі календарного року, при цьому не враховуються негрошові форми, що впливають на матеріальне становище сім'ї, - безкоштовне медичне обслуговування чи продовольчі талони.
Оскільки грошові надходження, як правило, не розрізняються (рахуються всі надходження, при цьому не вираховується, яку долю займає державна допомога), то важко визначити, яку роль в боротьбі з бідністю відіграє держава, а яку приватний сектор, що надає допомогу, виплачує дивіденди і т. п. А це дуже важливо для визначення ефективності державних програм боротьби з бідністю.
Існує два основні способи боротьби з бідністю. Кожних з них має своїх прихильників і противників. Один спосіб - зменшення бідності за допомогою державних соціальних програм, перерозподілу доходів, надання допомоги в грошовій і натуральній формі. Інший - стимулювання трудової активності, сприяння економічному зростанню, що має привести до створення додаткових робочих місць в приватному секторі.
Але економічне зростання не підвищує доходи всіх бідних. Економічне зростання, як показує практика високорозвинених країн, не приводить до збільшення доходів бідних сімей до такого рівня, щоб вони могли обійтись без допомоги держави. Цілеспрямовані зусилля держави, направлені на боротьбу з бідністю, дають свої результати.
В сучасному світі і досі ведуться дискусії щодо способів боротьби з бідністю. В США, наприклад, однією із поширених є точка зору, що соціальний захист призводить до поширення споживчих настроїв і безвідповідальності. Одночасно частина американців вважає, що зростання кількості невирішених соціальних проблем в останні роки обумовлене відсутністю належного соціального захисту.
До 80-х років XX ст. в США державні витрати на створення нормальних умов існування бідних зростали. В цей період соціальні програми набули статус законів. Але економічна криза в 80-х роках XX ст. зумовила і функціональну кризу, кризу "навантаження" - держава не могла виконувати ті функції, які вона виконувала раніше. Як вже говорилось раніше, держава відмовилась від частини соціальних програм через скорочення фінансування із державного бюджету (скорочені відіграти на безкоштовну медичну допомогу, шкільні обіди, субсидування житлового будівництва, продовольчі купони і т. п.). Нині в США існує тип соціального захисту, який діє за принципом "що ти маєш", тобто право на захист мають ті, хто не має доходів достатніх для підтримання гідних людини умов існування. Доля людей, яка проживає нижче офіційної межі бідності в 1979 р. становила 11,7 %, а в 1993-15,1 %, серед африканців відповідно - 31,9 % і 33,1 %.
В США існує система підтримки доходів, яка передбачає надання допомоги у випадку смерті батьків, чи одного із подружжя, непрацездатності, при виході на пенсію, тоді, коли у людей похилого віку чи у дітей недостатньо засобів для нормального існування.
Діти поряд з непрацездатними, інвалідами, людьми похилого віку є групою, якою піклуються служби соціального захисту. Служби соціального забезпечення піклуються про дітей в тих випадках, коли батьки не можуть забезпечити нормальні умови для виховання дітей тому, що мають невеликий доход, або проявляють жорстокість, чи для них характерна асоціальна поведінка. Соціальні служби не можуть замінити сім'ю. Державні служби надають допомогу дітям лише тоді, коли сім'я по якійсь причині не може виконувати свої функції. Майже половина американських дітей є претендентами на отримання матеріальної допомоги. Права дітей захищені законами, існує система допомоги дітям, яка складається з Служби допомоги сім'ям з залежними дітьми і Сімейного суду. Останній зобов'язує батьків виплачувати матеріальну допомогу, а також встановлює розмір такої допомоги. Служба допомоги надає допомогу бідним дітям і їх опікунам.
Ще в 1935 р., згідно з Законом про соціальне забезпечення, була прийнята програма допомоги сім'ям з залежними дітьми, до числа яких стали відносити тих, хто втратив засоби до існування через смерть годувальника, втрату працездатності, неповні сім'ї. Спочатку програма передбачала допомогу лише дітям, а з 1950-го року стали надавати допомогу одному із батьків, що являється опікуном. Зараз матеріальну допомогу отримують в основному діти матерів-одиначок. В 1981 р. витрати на надання допомоги дітям в загальних затратах становили 17 %. На думку багатьох американських вчених, ця система не є досконалою. Основним її недоліком дехто вважає без-адресність допомоги, а дехто - її несправедливість. Багато тих, хто дійсно потребує допомоги її не отримує, з іншого боку система допомоги в якійсь мірі породжує безвідповідальність батьків, які часто залишаючи сім'ю перестають про неї турбуватись і не виплачують аліменти. Допомога породжує і споживатство. Матері, які виховують самі дітей і отримують на них матеріальну допомогу, переважно не працюють. Це пов'язано з тим, що існує жорсткий податковий режим у відношенні до прибутків батьків. Як тільки доходи сім'ї підвищуються, одразу ж скорочується і розмір допомоги.
Нині штати мають майже монопольне право на використання тих федеральних коштів, які передбачені для допомоги сім'ям із залежними дітьми.
В США п'ята частина дітей живе нижче порогу бідності. Система допомоги дітям в США постійно удосконалюється. Зараз батьки, що живуть окремо від дітей, мають ділити з дітьми свій прибуток. Якщо батько платить менше, ніж це передбачає розмір мінімального рівня гарантованих соціальних виплат, тоді різницю доплачує держава, а опікун платить невеликий додатковий податок в обсязі субсидії, що надається суспільством. Нині в США дехто виступає за те, щоб допомога надавалась всім без винятку дітям при народженні, як це роблять всі високорозвинені країни.
Державні служби соціального забезпечення дітей співпрацюють із добровільними організаціями, вони об'єднані в Лізі соціального забезпечення дітей. Часто діти стають разом із своїми батьками безпритульними. Причин появи великої кількості безпритульних багато: безробіття внаслідок спаду виробництва, недостатня кількість дешевого житла (за останні роки в країні зменшилась кількість дешевих одноквартирних номерів в готелях, частина людей втратила житло через модернізацію житлових районів, зростання вартості житла). Люди часто попадають в тимчасові притулки не з вулиці, а з житла, яке вони втратили. Безпритульні це не лише одинокі люди, а часом цілі сім'ї.
Держава намагається вирішити цю проблему. Уряд розробив і втілив в життя ряд житлових програм. Цікаво, що широкому впровадженню в життя всіх цих програм передували експериментальні програми. Експериментальна програма по виплаті допомоги на житло, показала, що допомога безпосередньо малозабезпеченим орендаторам потребує менших затрат, ніж інші види допомоги, як, наприклад, допомога домовласникам, будівельним фірмам за умови, що вони будуть надавати житло малозабезпеченим сім'ям.
В США існує Національна коаліція за права безпритульних. До безпритульних відносять тих, хто немає постійного місця проживання, або не веде осілий спосіб життя. В 1983 р. були введені в дію закони, які передбачали забезпечення безпритульних їжею і притулками. Ті кошти, які виділялись державою розподілялись між Національним союзом, який складається із добровільних організацій, і штатами, для здійснення місцевих програм допомоги безпритульним. В США діє Міжвідомча оперативна група, яка займається питаннями забезпечення продуктами бездомних і притулками. Штати часто створюють власні додаткові фонди. Некомерційний сектор керує більшістю притулків. Дерегулювання сприяє більш повному врахуванню проблем цієї групи населення.
Існування розвинутої системи соціального захисту потребує значного фінансування, але це сприяє економічному розвитку. А крім цього, соціальні витрати сприяють створенню стабільного суспільства, в якому існує суспільна згода.
Місцеве самоуправління також сприяє розвитку соціальної сфери, вирішенню проблеми бідності. Органи місцевого самоуправління на Заході розробляють довгострокові плани розвитку не лише економіки, а й соціальної сфери. Держава ж надає фінансову допомогу місцевим органам влади. Взагалі, місцеві бюджети формуються за рахунок місцевих податків і зборів, але місцеві органи влади не мають права податкової ініціативи - всі види місцевих податків встановлюються центральними органами влади. Прибуткова частина місцевих бюджетів складається з трьох джерел: податкових надходжень; неподаткових надходжень; субсидій федерального уряду та уряду штатів.
В 1972 р. в США був прийнятий Закон про фінансову допомогу місцевим органам влади. Часом допомога федерального уряду органам місцевого самоуправління досягає більше 60 % бюджету міст. Субсидії центрального уряду США діляться на два види - загального і цільового призначення. Можливий інший шлях - передача великих об'єктів державної власності в розпорядження місцевих органів влади, це також сприяє розширенню фінансової бази органів місцевого самоуправління.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості соціального захисту в соціальних державах“ на сторінці 1. Приємного читання.
