Особливості соціального захисту в соціальних державах

Маркетинг соціальних послуг

Європейські країни намагались швидко реагувати на зміни середовища, визначати нові задачі. В Німеччині, наприклад, повна зайнятість визначається державою як одна із основних задач, а масове безробіття розглядається як одна із основних загроз фінансового забезпечення, що послаблює економіку, тому що: 1) безробіття означає, що має місце недоотримання продукції і податків; 2) тривале безробіття переобтяжує соціальне страхування і бюджет на майбутнє через різні негативні впливи; 3) трансферні виплати по безробіттю також є тягарем для бюджету; 4) з тривалим безробіттям пов'язана декваліфікація, тобто національна економіка втрачає "людський капітал".

В Німеччині були розроблені заходи по охороні праці (захист від незаконних звільнень, охорона праці жінок, охорона праці молоді - забороняється працювати особам, що не досягли п'ятнадцятирічного віку, проводиться диференціація робочого часу і часу відпусток з урахуванням пільг на отримання професійної освіти, регулювання робочого часу, заборона праві у вихідні і святкові дні, захист робітників від промислових і професійних небезпек і т. п.).

В соціальних державах є деякі спільні риси соціального страхування. По-перше, це поєднання державного регулювання з ринковим саморегулюванням страхової діяльності; по-друге, це поєднання суспільної солідарності і індивідуальної відповідальності.

Соціальне страхування в соціальних державах різних моделей має певні відмінності. Соціальне страхування виникло в Німеччині ще в XIX ст. Нинішнє соціальне страхування - це результат більш, ніж столітньої роботи по її удосконаленню. Але дещо залишилось незмінним. Так, з XIX ст. зберігається поділ соціального страхування на три галузі - страхування на випадок хвороби, від нещасних випадків, на випадок інвалідності і старості. Згодом була передбачена допомога і в випадку втрати годувальника сім'ї.

Деякі види страхування, як, наприклад, страхування від нещасних випадків, грають двояку роль. З одного боку, таке страхування покликане надати допомогу тим, хто постраждав від нещасного випадку, а з іншого боку - попередити нещасні випадки на виробництві.

В Німеччині страхуванням від нещасних випадків охоплені не тільки працюючі по найму, а люди так званих "вільних професій" - художники, артисти, а також люди, повсякденна робота яких пов'язана з ризиком, наприклад, професійні рятівники. З 1971 р. цей вид страхування поширився і на дітей, що відвідують дошкільні заклади, школу, а також на студентів.

В США соціальне страхування передбачає надання допомоги тим, хто має на це право, при цьому не враховується їх матеріальний стан. Програми соціального страхування по старості, на випадок втрати годувальника, непрацездатності, медичне страхування "Медікер" с найбільш витратними статтями федерального бюджету. Ці програми в найменшій мірі були скорочені в період падіння темпів зростання соціальних витрат в 80-ті роки XX ст. В 1997 р. їх доля в федеральних витратах на соціальні цілі досягла 55 %, що перевищувало всі інші статті соціальних витрат.

Відмінність двох моделей страхування - це одна із відмінностей двох моделей капіталізму і соціальної держави. В англо-американському капіталізмі перевага надається короткотерміновому прибутку, а в рейнському - турбуються про довготривалий результат і перевага надається підприємництву як співтовариству, що об'єднує труд і капітал. Особливості соціального страхування в окремих країнах потребує детального вивчення і аналізу. В наш час це дуже актуальна проблема для колишніх соціалістичних країн, які мають перейти від державного соціального забезпечення до сучасних систем соціального захисту населення.

В розвинених демократичних країнах в кінці XX ст. розширились програми соціального страхування, виросли розміри пенсій, соціальної допомоги, що вплинуло на зростання реальних прибутків населення. В цих країнах до основних видів риску, яким відповідають певні види соціального страхування, відносяться: безробіття, старість, смерть годувальника, хвороба, виробнича травма, професійне захворювання, материнство і дитинство, нещасний випадок. В залежності від того, що спіткало людину, їй і надається допомога у вигляді або пенсії, або соціальної послуги, пільгових благ.

Соціальне страхування в Німеччині, як і в інших країнах є обов'язковим і добровільним. Обов'язкове страхування - це страхування на випадок хвороби, безробіття, пенсійне страхування. Фінансування обов'язкового страхування базується на спеціальних внесках, які в рівних долях вносять застраховані робітники і роботодавці. Передбачені і дотації на рівні федерації. Пенсійне страхування (окреме для службовців і робітників) включає страхування за віком і страхування від трудової і професійної непридатності. Страхові виплати на випадок хвороби не залежать від індивідуальних внесків. Це означає, що той, хто отримує низьку заробітну плату і вносить невеликі внески, користується тими ж послугами, що і той, хто робить великі внески. Крім виплат на лікування лікарняна каса виплачує грошову допомогу по непрацездатності. Поряд із загальними лікарняними касами є каси додаткові і каси підприємств. Кожна каса встановлює рівень внесків. Це приводить до того, що одні люди в залежності від різновидності лікарняної каси повинні платити більше, ніж інші.

Соціальне страхування є важливим інструментом перерозподілу. Держава сприяє розвитку соціального страхування. Ще в XIX ст. держава надавала допомогу товариствам взаємодопомоги, але далеко не всі працівники були членами таких товариств. Нині обов'язкове страхування на випадок хвороби повністю чи частково компенсує медичні витрати всім громадянам. Всім батькам виплачується допомога на дітей і це не залежить від того чи працюють вони чи ні. Протягом XX ст. удосконалювалась пенсійна система. Нині пенсії виплачуються не тільки тим, хто досяг пенсійного віку, а й вдовам, інвалідам. Розмір пенсії переглядається з врахуванням індексу вартості життя. З 1960 р. згідно з Законом про загальні всенародні пенсії пенсіонери отримали можливість одержувати більш високу пенсію в залежності від рівня передпенсійних доходів. Постійно покращується і система страхування по безробіттю. В 1973 р. вона доповнена системою допомоги для незастрахованих. Страхування по хворобі фінансується як державою, так і за рахунок внесків підприємців і робітників.

Соціальні держави в умовах зростання безробіття намагаються скоротити пропозиції робочої сили на ринку праці за рахунок заохочення працівників передпенсійного віку до поступового чи дострокового виходу на пенсію. Держава надає пенсійне забезпечення і тим, хто не має трудового стажу. Коли ж стаж трудовий не менше 15 років, тоді в 2-3 рази вище прожиткового мінімуму пенсійне забезпечення надається на 90-100 % за рахунок держави і приватного капіталу. В Німеччині, у Франції з'явились так звані "контракти солідарності". Передбачені були різні форми виходу на пенсію (оформлення інвалідності, або ж заміна допомоги по безробіттю достроковою пенсією, поступове зниження трудового навантаження перед виходом на пенсію). В цілому в Європейському Союзі в 80-90-х роках питома вага тих, хто достроково пішов на пенсію, становила 35-50 %.

Оскільки передбачена була певна компенсація втрат за неповну пенсію, то кількість тих, хто достроково виходить на пенсію зростає. У Франції, наприклад, починаючи з 1982 р. в деяких галузях промисловості, людям похилого віку (починаючи з 55 років) дозволялось зменшити трудове навантаження з 30 % компенсацією втраченого заробітку. В Німеччині держава з 1976 р. проводить таку політику. В 1995 р. 290 тис. людей похилого віку скористались правом на достроковий вихід на пенсію. Додаткові витрати держави на пенсію склали 69 млрд. нім. м. У Великобританії тим жінкам, що за рік до настання пенсійного віку виходять на пенсію, а чоловікам - за 1-2 роки, компенсаційні виплати нараховуються із 100 % зарплати самої низькооплачуваної категорії робітників. З 1985 р. уряд виплачує підприємцям, що використовують достроковий вихід на пенсію, субсидії в розмірі 840 ф. с. в рік за кожного такого робітника.

В розвинених країнах вихід на пенсію по інвалідності тривалий час користувався популярністю через те, що існувала висока норма заміщення і, по-друге, були не дуже жорсткі вимоги до засвідчення інвалідності на медичній комісії. При повній інвалідності розмір пенсії становить 80-100 % попереднього заробітку, а нормальна пенсія по старості становить 40-70 % від заробітної плати. В 90-х роках були переглянуті вимоги до отримання інвалідності, це привело до зменшення пенсіонерів по інвалідності.

Дослідження показують, що всі ці заходи суттєво не позначились на рівні безробіття, а от державні витрати на ці цілі зросли. Вивчення, аналіз процесів дає можливість попереджати конфлікти, щоб не допустити зростання бідності. Політика зайнятості в соціальних державах постійно корегується. Це обумовлено зміною внутрішньої і зовнішньої ситуації.

Достроковий вихід на пенсію привів до зростання витрат на пенсійне забезпечення. Крім того, продовження тривалості життя, а значить і продовження терміну отримання пенсій, а також зростання розміру пенсій тих, хто досяг 80-ти літнього віку та в наслідку індексації також привели до зростання витрат.

Таким чином, соціальні держави в кінці століття зіткнулись з новою проблемою. Якщо в 70-80-ті XX ст. економічна криза стала випробуванням для соціальної держави, то в 90-ті проблеми виникли через покращення якості життя і його наслідку - зростання тривалості життя, а значить зростання витрат на соціальні потреби. По даним МОП, в світі населення в віці 60 років і старше в 1990 р. було 9 %, а в 2030 р. очікується 16 %.

В 60-70-ті роки XX ст. в період становлення соціальної держави і в США і в Західній Європі розміри пенсій і їх купівельна спроможність значно зросли. У Франції, наприклад, на початку 90-х років прибуток пенсіонерів складався із таких елементів: 1) обов'язкова базова пенсія, що становила 50 % від середньої зарплати; 2) додаткова обов'язкова пенсія рівна 20-25 % зарплати; 3) додаткові добровільні пенсії приблизно 5-8 % середньої заробітної плати до виходу на пенсію, якщо працівник вносив додатковий внесок в приватний пенсійний фонд. В середині 80-х р. пенсії в загальних доходах пенсіонерів Франції становили 76 %, в США - 53 %, доходи від власності пенсіонерів Франції становили 14 % (в США - 28 %) і від заробітної плати - 10 % (в США - 16 %). Пенсіонери, таким чином, як і ті працюючі, що не досягли пенсійного віку, мають не одне джерело доходу, що забезпечує гідні умови їх існування, В США в 1997 р. рівень бідності серед осіб 65 років і старше був самий низький за всю історію його обчислення - 11 %, а залежність від основних державних програм допомоги, що призначені для тих, хто потребує підтримки - найменша за весь період їх існування.

В 90-ті роки XX ст. соціальні держави вже повинні були вирішувати не тільки проблему бідності людей похилого віку, а "бідності" бюджетів. (Хоча в США і існував профіцит бюджету, але треба дбати про майбутнє, коли кількість людей пенсійного віку суттєво зростає). Потрібно було знайти шляхи зниження державних пенсійних витрат, але при цьому вони мали бути такими, щоб це дозволило людям похилого віку і надалі вести гідний спосіб життя. Пропонувались наступні методи скорочення державних пенсійних витрат: 1) скорочення пенсійних витрат за рахунок ряду заходів - підвищення пенсійного віку, збільшення терміну виплати страхових внесків для отримання мінімальної пенсії, врахування заробітної плати за більш тривалий період трудової діяльності для визначення розміру повної пенсії і т. д.; 2) збільшення внесків трудящих і підприємців в державні фонди обов'язкового соціального страхування; 3) перерозподіл пенсійного захисту між державною системою і приватними пенсійними фондами. Ці методи зниження державних пенсійних витрат широко обговорювались в суспільстві. Деякі були визнані неприйнятними, так як приводили до незадоволення значних верств населення. Це стосується в першу чергу збільшення відрахувань в фонди соціального страхування.

В розвинених країнах світу в 90-х роках були проведені пенсійні реформи (в США в 1995 р., в Великобританії в 1994 р., в Франції в 1993 р., в Італії в 1992 р., в Німеччині в 1992). В Німеччині реформа передбачала поступове підвищення пенсійного віку в період з 2001 по 2012 рр. (з 63 років для чоловіків і 60 років для жінок до єдиного показника - 65 років), а також відміну гнучких режимів виходу на пенсію. Ця відміна також буде відбуватись поступово (почалась в 2001 р., а завершиться по відношенню до чоловіків в 2009 р., а жінок - в 2012 р. Передбачені і надбавки за вихід на пенсію пізніше визначеного законом віку. Розмір пенсії зростатиме на 0,5 % за кожний перероблений місяць, але ці надбавки виплачуються лише не більше, чим за два роки роботи людини пенсійного віку. Реформа передбачає і залежність розміру пенсій не від валової заробітної плати, а від чистого трудового доходу - зарплати після виплати внесків і податків. Важливо звернути увагу на те, що реформа пенсійної системи передбачала перерозподіл доходів. Підтвердженням цього є підвищення розміру пенсій низькооплачуваним категоріям працівників. Очікується, що всі ці міри дозволять знизити витрати на 3 % до 2010 р., а сумісні внески підприємців і найманих робітників виростуть до 2010 р. до 21,4 %, а до 2020 р. - до 22,8 %, до 2030 р. - 26,9 % сукупного фонду заробітної плати. Заходи" звичайно, непопулярні, але приймати їх необхідно. Зміни політики є свідчення її гнучкості. В соціальній політиці західних країн враховуються зміни в економіці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості соціального захисту в соціальних державах“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК "ФІЛОСОФІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ"

  • Види маркетингу соціальних послуг в контексті ринкової концепції управління

  • Основні характеристики соціальної послуги, її природа та класифікація

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті "філософії ринку" та ринкової економіки

  • Маркетингове мислення чи клієнтоманія

  • Висновки

  • Розділ 2. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Сутність соціальних послуг як маркетингових продуктів

  • Характеристика ринку соціальних послуг

  • Принципи, функції і концепції маркетингу соціальних послуг

  • Загальні функції соціальних послуг

  • Функція управління персоналом в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Етика підприємництва та його соціальна відповідальність

  • Маркетинг як складова частина менеджменту підприємництва

  • Концепція соціально-етичного маркетингу

  • Маркетингове управління підприємством

  • Соціальна відповідальність та етика маркетингу в сфері підприємництва

  • Висновки

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Методологія дослідження

  • Умови, напрями та моделі реалізації соціальної політики

  • Напрями гуманітарної політики

  • Соціальний захист: сутність, особливості

  • Становлення та розвиток соціального захисту в Україні

  • Особливості соціального захисту в соціальних державах
  • Соціальний захист в ЄС

  • Розділ 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Ключові аспекти системи якості соціальних послуг та відповідальності керівництва

  • Персонал і матеріальні ресурси в системі якості соціальних послуг

  • Структура системи якості соціальних послуг

  • Процеси маркетингу та зобов'язання постачальника в системі якості соціальних послуг

  • Процеси надання соціальних послуг у системі якості

  • Аналіз якості виконання соціальних послуг та підвищення їх ефективності

  • Висновки

  • Розділ 6. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

  • Основні характеристики туристичного ринку

  • Визначення туристичного продукту

  • Основні характеристики маркетингового середовища туристичної фірми

  • Маркетингові дослідження конкурентів

  • Основні прийоми сегментації туристичного ринку

  • Теоретичні та практичні засади визначення цільового ринку

  • Особливості стимулювання збуту в туристичній галузі

  • Маркетингові комунікації як засіб ефективного просування туристичного продукту

  • Реклама

  • Висновки

  • Розділ 7. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

  • Форми та види страхування

  • Страхові платежі та тарифи

  • Договори та правила страхування

  • Страховий маркетинг: функції, принципи, завдання, стратегії

  • Організація маркетингової служби в страховій компанії

  • Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні

  • Висновки

  • Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

  • Основні виміри культурного продукту

  • Ринковий попит на культурний продукт

  • Концепція позиціонування з огляду на конкурентів та цільові сегменти

  • Цінова політика в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті глобалізації та взаємовпливу культур

  • Маркетинг соціальних послуг в сфері дозвілля

  • Висновки

  • Розділ 9. СУБ'ЄКТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві

  • Неурядові організації в Україні

  • Неурядові організації як партнери влади в наданні соціальних послуг

  • Реалізація принципу взаємного доповнення

  • Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах

  • Досвід Німеччини

  • Досвід Бельгії

  • Правове регулювання соціальних послуг

  • Висновки

  • Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

  • Світові моделі надання соціальних послуг

  • Механізм надання соціальних послуг в країнах Євросоюзу

  • Висновки

  • Розділ 11. МАРКЕТИНГ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг

  • Динаміка рівня попиту на консалтингові послуги в Україні

  • Критерії вибору консалтингової фірми

  • Визначення консалтингових послуг як товару

  • Управлінське консультування як специфічний вид діяльності

  • Мета, завдання та етапи консультування

  • Класифікація консалтингових послуг

  • Класифікація консалтингових послуг в Україні

  • Сегментація ринку консалтингових послуг України

  • Канали залучення замовлень від колишніх клієнтів та нових клієнтів

  • Цінова політика на ринку консалтингових послуг

  • Типові помилки в маркетингу консалтингових послуг

  • Розділ 12. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

  • Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

  • Маркетингове управління соціальними послугами будівельної організації

  • Методологічний підхід, принципи та методи оцінки ефективності соціальних послуг будівельної організації

  • Розділ 13. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ

  • Послуги розробки маркетингової концепції підготовки підприємства-переробника сільськогосподарської продукції до випуску нової продукції

  • Впровадження організаційної структури управління на прикладі підприємства TOB "АПК "Солоха", орієнтованої на реалізацію маркетингової концепції

  • Послуга реорганізації маркетингового підрозділу підприємства (на прикладі TOB "АПК "Солоха")

  • Використання нових інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності TOB "АПК "Солоха"

  • Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення

  • Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Морфологічний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Галузі життєдіяльності людини

  • Висновки

  • Розділ 15. СОЦІАЛЬНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ

  • Оцінка населення проекту

  • Методика залучення населення до роботи над проектом

  • Загальні підходи до оцінки фінансової стійкості проекту

  • Висновки

  • Розділ 16. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Складові комплексу маркетингу (по Котлеру)

  • Реклама як засіб здійснення маркетингу соціальних послуг

  • Основні типи реклами, планування реклами та цілі стратегії реклами

  • Дизайн в стратегій маркетингу та рекламної діяльності

  • Управління електронною комерцією і онлайновий маркетинг соціальних послуг

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ