У Бельгії також існує стара традиція надавання послуг недержавними неприбутковими організаціями (НУО). Базуючись на принципах caritas, Римсько-Католицька Церква організовувала та й досі організовує навчання (від дитячого садка до університету), лікарні та послуги добробуту (заклади для людей з обмеженнями). За останніх 50 років, також неконфесійні організації розпочали надання подібних послуг.
При офіційному визнанні велика частина цих послуг сплачується державою. Наприклад, міністерство освіти має найбільший бюджет з усіх регіональних міністерств, оскільки виплачує зарплатню всім вчителям, які працюють в громадських та приватних школах.
Також держава встановлює якість стандартів (починаючи з мінімальної площі кімнати для інвалідів у випадку опіки за місцем проживання до індикаторів досягнень старшокласників з теми предмета). Так як нові стандарти можуть мати серйозні наслідки для постачальників, клієнтів та тих хто фінансує послуги, їх модифікують тільки після екстенсивних дискусій з іншими задіяними сторонами.
Приватний та неприбутковий сектор все більше знаходить собі місця на ринку надання соціальних послуг, наприклад резидентська турбота за людьми похилого віку, послуги для людей з обмеженнями та додаткове страхування здоров'я.
На місцевому рівні надають соціальні послуги так звані "громадські Центри Соціального Добробуту" (відомі в Фландрії за абревіатурою OCMW) наглядають за добробутом кожного громадянина, включаючи тих хто не має бельгійського громадянства. Кожне місто має свій ОСМW. Це громадський заклад (створений державою, не приватною ініціативою) що є автономним та таким чином не є частиною місцевої влади. Його мстою є підтримувати кожного проживаючого на його території. Здебільшого фокусується на знедолених групах населення, саме на тих хто не може захищати свої права через хворобу, вік, низький рівень освіти, і т. д. Коли ОСМW не може надати найкращих рішень, то співпрацює з іншими центрами, які мають подібну мету.
ОСМW має соціальну місію - надавати громадянам соціальні послуги, необхідні для їх інтеграції в суспільство та дозволяти їм жити гідним життям. Місцева влада вирішує як реалізовувати завдання, яке може різнитись від регіону до регіону, а також в часі. В будь якому випадку, надання послуг проходить в різних сферах: соціальна, фінансова, здоров'я, турбота про літніх, житло, працевлаштування, турбота про бездомних тощо.
Розглянемо, як у Бельгії вищезазначені "соціальні" аспекти описуються з точки зору тих людей, які ризикують стати бідними або соціально виключеними:
а) освіта. Освіта - важливий інструмент для переходу людини з категорії "бідність". Якість освіти у Фландрії є однією з найкращих в світі, однак існує широка прогалина в освіті (також як і в соціальних та економічних аспектах) між сильними та слабкими студентами, між добре освіченими та тими, що мають тільки загальну освіту. Хоча теоретично всі люди мають однакові можливості, деякі люди починають із знедолення і освіта часто підвищує цю нерівність між людьми. Люди з низьким рівнем освіти в 5 разів більше підпадають під ризик бідності, ніж люди з вищим рівнем освіти.
Приблизно одна доросла людина з шести в Бельгії не може добре читати, писати та рахувати для того, щоб повноцінно діяти в суспільстві. Така функціональна неграмотність здебільшого є причиною бідних та маргінальних сімей та часто наслідком негативних досвідів в школі;
• б) фінансові борги. Одним з наслідків розвинутого суспільства споживачів є те, що люди орієнтуються на придбання речей. Однак, коли прибутку недостатньо для реалізації основних потреб, або коли людина вибирає рівень добробуту інших громадян, єдиним способом вирішити ситуацію є позичити гроші та влізти в борги. "Боргова перевага" починається, коли розмір боргу є занадто великим в порівнянні з наявним прибутком: борг може включати позики (на житло або товари) які потрібно виплатити, або запізнену сплату оренди житла, рахунків за електроенергію або страховку. Нещодавно у 343 000 людей в Бельгії було зареєстровано "боргову перевагу" з перевагою боргу саме по лінії позик. Однім з завдань ОСМW є пошук рішень разом з клієнтом;
• в) здоров'я. Існують великі розбіжності щодо якості здоров'я та доступу до медичних закладів в різних соціоекономічних класах. Люди з меншим соціальним статусом (наприклад, рівнем освіти, діяльності, прибутку) є менш здоровими, мають більш обмежений доступ до закладів охорони здоров'я та помирають раніше, ніж люди з вищим соціальним статусом.
Хоча основне страхування життя с обов'язковим в Бельгії та пропонується неприбутковими неурядовими кооперативами, приблизно 10% фламандського населення живе в сім'ях, в яких за певних причин медична турбота має бути відкладена. Приблизно 500 тис. людей мають право на вищий рівень підтримки в сфері страхування здоров'я. Медичне лікування в лікарнях є доволі дорогим та не повністю покривається основною страховкою. Додаткові схеми існують на вільному ринку, де корпорації та приватні компанії борються за клієнтів; г) житло. Житло дорожчає. Для більшості бідних людей неможлива реалізація права на доступне житло, яке відповідає хоча б мінімальним стандартам якості. Списки очікування соціального житла є доволі довгими та люди часто звертаються до ринку приватного житла. Можна говорити про "житловий капкан": спроби підвищити прибуток бідних вирівнюються підвищенням цін на житло. Доступне та якісне житло є центральним елементом в боротьбі проти бідності та соціального виключення в Бельгії. Нещодавні цифри показують, що громадські послуги справляються з 275 000 соціального житла та що 150 тис. людей знаходяться в списку очікування.
Не існує офіційної інформації щодо бездомних людей в Бельгії. Приблизно можна говорити про 17 тис. людей, але доволі обмежено, тільки про тих хто користується послугами офіційних притулків. Це число не включає людей без документів. У Фландрії 12 тис. людей щорічно користуються послугами одного з 950 притулків, які пропонуються державою або муніципалітетами, а також організованим громадянським суспільством;
• г) пенсії. В рамках цієї статті пенсіями вважатимемо всі офіційні фінансові субсидії від держави для доповнення або заміни зарплатні. Пенсії фіксовані законом. Рівень пенсій вказує на найнижчий рубіж, поза яким неможлива соціальна інтеграція. Зараз пенсія складає 625 євро в місяць для одинокої людини (без матеріально залежних) та 417 євро людям, що живуть разом. Ці пенсії можуть бути збільшені допомогою на утримання дітей, утримання пристарілих та субсидіями для людей з обмеженнями;
• д) бідність. В Бельгії говорять, що людина бідна, якщо її прибуток менше за 60 % середнього доходу сім'ї. В 2004 р. приблизно 15 % населення Бельгії належало до групи ризику бідності на основі їх прибутку. Приблизно 7 % відносяться до групи довгострокової прибуткової бідності.
В Бельгії існує 9 "Банків їжі", волонтерських організацій які збирають їжу та розподіляють її між благодійними організаціями та соціальними їдальнями, які в свою чергу безкоштовно надають її бідним. Нещодавні цифри показують: приблизно 107 тис. людей користувались одним з них у 2005 році. Щорічно ця цифра зростає, перш за все через підвищену поінформованість, але також і тому, що пенсії є недостатніми для покриття постійних витрат на життя; е) безробіття. Наявність роботи та постійний прибуток від роботи запобігають бідності людини або дозволяють вийти з бідності. Влада робить працевлаштування привабливим завдяки фіскальним домовленостям та підвищенню мінімальних рівнів заробітної плати, особливо для молодих працівників та тим хто вже давно не працює. В 2004 р. було зареєстровано 576 тис. осіб які шукали роботу, з яких 438 тис. мали право на повні привілеї по безробіттю. Системи по безробіттю та пенсіям дуже добре розвинені, навіть для певних знедолених груп населення (наприклад для людей з обмеженнями або людей, які мають низький рівень освіти та не можуть працювати на постійній основі), існує справжня "пастка привілеїв": фінансово є більш вигідним залишатись вдома та отримувати пенсію ніж йти працювати та при цьому знищувати деякі привілеї. Підводячи підсумки, зазначимо, що в індексі людського розвитку ПРОООН Бельгія посідає 8 місце (з 177 країн світу), з середньою тривалістю життя 79 років та ВВП $ 28 335 на людину. Згідно з цим списком Україна посідає 78 місце, з середньою тривалістю життя 66 років та ВВП Б 5491 на людину.
Правове регулювання соціальних послуг
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Досвід Бельгії“ на сторінці 1. Приємного читання.
