Лозунг "соціальна Європа" був проголошений на зустрічі глав держав і урядів "шістки" в Парижі в 1972 р. В 80-х р. XX ст. Європа вступила в завертаючий період будівництва спільного ринку. Цей процес завершився в 1992 р. На цьому етапі ставилось завдання вирівнювання соціальних і трудових прав населення членів - ЄС.
ЄС побудований на основі принципу субсидіарності. Дослідження громадської думки "Євробаромстром" показують, що більшість європейців вважає, що в сфері діяльності національної держави має залишитись народна освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення.
В 1989 р. в Страсбурзі приймається Хартія основних соціальних прав Співдружності. В цих документах визнається, що без соціальної солідарності і політичної консолідації неможливо побудувати єдину Європу. Умовою консолідації, солідарності є вирівнювання рівнів розвитку.
В Маастрихтському договорі 1992 р. вперше за час європейської інтеграції в перелік основних напрямків діяльності включена соціальна політика. Одинадцять держав підписали як додаток до договору Протокол і Угоду про соціальну політику. А в 1997 р. в підписаному ревізованому варіанті Договору про Європейський Союз був включений Розділ XI - "Соціальна політика: освіта, професійне навчання, молодь".
Соціальними партнерами в ЄС є Європейська конфедерація профспілок, Об'єднання підприємців і Організація робітників державних підприємств. В 1997 р. цими об'єднаннями був розроблений спільний документ, в якому йдеться про вирішення питань заробітної плати в рамках колективних угод. Цей документ був обговорений на самміті ЄС. Крім цього існує Європейський союз малих і середніх підприємств, Європейська конфедерація незалежних профспілок, "Єврокадри".
Європейський Союз розробив основні орієнтири національної політики в соціальній сфері. Державам-членам рекомендується вести роботу в п'яти напрямках в області зайнятості:
• o покращувати перспективи зайнятості населення шляхом збільшення інвестицій в професійну підготовку, здійснювати програми безперервного навчання на протязі всього життя і забезпечувати доступ до навчання кожному;
• o сприяти більш інтенсивному впливу на економічне зростання, використовуючи: гнучку організацію праці, що відповідає потребам виробництва і прийнятна для працівників; політику оплати праці, яка сприяла б вкладенню інвестицій в створення нових робочих місць (зростання заробітної плати не повинне перевищувати зростання продуктивності праці); створення робочих місць, особливо на регіональному і місцевому рівнях;
• o знижувати побічні витрати праці, пов'язані з некваліфікованою працею;
• o здійснювати більш ефективну політику на ринку праці за рахунок удосконалення роботи служб зайнятості;
• o приймати міри по попередженню безробіття серед окремих соціальних груп, наприклад, молоді (шляхом надання робочих місць або можливостей отримання професійної освіти).
В Хартії основних соціальних прав трудящих перераховані основні права трудящих на ринку праці: право на отримання допомоги по безробіттю, робота в будь-якій країні-члені ЄС на рівних умовах, право на професійну підготовку і т. п. Наднаціональні органи беруть на себе виконання ряду соціальних функцій. Вони покликані гармонізувати і координувати соціальну політику держав-членів союзу, а по-друге, використовувати наявні фінансові ресурси для фінансування спільних соціальних програм. Перелік завдань і функцій, які виконує ЄС, міститься в ряді програмних документів - в Зеленій книзі "Європейська соціальна політика: шлях для Союзу" (1994), в Білій книзі "Альтернативи для Союзу" (1994) і т. п.
Сьогодні ЄС вирішує проблеми зайнятості, захисту окремих груп населення - непрацездатних, жінок, молоді, етнічних меншин, іммігрантів, людей похилого віку, охорони навколишнього середовища і охорони здоров'я, освіти і професійного навчання, культури.
Напрями діяльності ЄС в соціальній сфері наступні: сприяння вирішенню специфічних соціальних проблем, які погіршують становище певних груп населення, сприяння охороні праці і здоров'я, підвищення рівня життя; сприяння поступовому зближенню національних соціальних систем шляхом розробки загальних соціальних нормативів, що включаються в право ЄС і в законодавство країн-членів.
Отже, в соціальних державах створена система соціального захисту, яка забезпечує гідні умови існування і сприяє підвищенню ефективності маркетингу соціальних послуг.
Висновки
• 1. Соціальний захист - це розгалужена мережа гарантованих державою заходів щодо матеріального забезпечення громадян у разі втрати годувальника, працездатності, хвороби, безробіття, старості та в інших випадках, передбаченим законодавством.
• 2. Формами соціального захисту є загальнообов'язкове соціальне страхування, державне забезпечення, соціальна допомога та соціальна підтримка.
• 3. Основними напрямами соціального захисту є забезпечення прожиткового мінімуму, надання допомоги тим, хто неспроможний сам подбати про себе; створення умов, що дають змогу громадянам заробити кошти для існування законним способом; забезпечення кожному громадянинові мінімум соціальних благ і послуг; створення сприятливих мов праці для найманих робітників і т. д.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальний захист в ЄС“ на сторінці 1. Приємного читання.
