Розглядаючи проблематику моніторингу соціальних послуг, ми розглянули основні засади функціонування суб'єктів надання соціальних послуг, тобто неурядових організацій. Взагалі, їхня роль в соціальній політиці тепер широко визнається в країнах Європейського Союзу. Вони є невід'ємною складовою у формуванні соціальної політики країн - членів ЄС, де загальною практикою є залучення всіх сторін суспільства до визначення пріоритетів соціальної допомоги задля пошуку ефективних методів вирішення проблем соціального піклування.
Адаптуючи світовий досвід використання маркетингу для посилення функцій державного регулювання в умовах становлення ринкової економіки, вітчизняні дослідники також дійшли висновку, що держава "неодмінно повинна бути або прямим економічним регулятором, або гарантом деяких форм регулювання. Тому виконання органами влади координаційної функції в сфері забезпечення соціальних послуг населенню було б ефективним механізмом розв'язання проблем територіальних громад. Нарешті, впровадження і розвиток різних механізмів соціального інвестування, таких як соціальне замовлення, муніципальні гранти, фонди місцевого співтовариства, методика визначення пріоритетних соціальних проблем тощо, залишаються центральним питанням в поглибленні співробітництва між неурядовими організаціями та органами влади.
Взагалі, можна зазначити, що неурядові організації привносять у світову політику плюралізм, привертаючи увагу до проблем, які уряди ігнорують, а також виступаючи як групи тиску. І в цьому сенсі вони стають своєрідною протидіючою силою відносно традиційної урядової бюрократії.
Неурядовим організаціям не властивий "жорсткий" характер сили, однак часто вони вдаються до політики "м'якої" сили, яка полягає в досягненні результату шляхом зацікавленості, а не примусу. Взагалі вони: прагнуть діяти як "глобальна совість", репрезентуючи широкі суспільні інтереси; диктують нові норми, безпосередньо тиснучи на уряд і ділові кола, закликаючи їх змінити сталий політичний курс; є неформальним каналом вираження громадських потреб і необхідності змін; непрямим чином змінюють суспільне сприйняття щодо того, які функції входять у поле компетентності держави та бізнесу; проводять моніторинг потреб і проблем, і часто першими на них реагують; можуть швидко адаптуватися до визначених потреб, діють безпосередньо, виступають партнерами своїх клієнтів, є більш доступними, ніж державні інститути тощо; часто беруться за ризиковані проблеми, які не помічають або відкидають державні служби.
Також можна додати, що однією з характерних рис неурядових організацій є використання інноваційних методів вирішення соціальних проблем, зокрема вони надають різнобічні пропозиції й активно шукають клієнтів.
В цілому, неурядові організації найкраще виконують завдання, що дають мінімальний прибуток і вимагають всестороннього підходу до вирішення проблеми обмеженого кола клієнтів. Робота таких груп базується на етиці та моралі команди та неоплачуваній, але самовідданій роботі волонтерів. Отже, неурядові організації "на відмінно" справляться з завданнями, пов'язаними з наданням соціальної допомоги, що вимагають не тільки концентрації значного капіталу, але й участі достатньо мотивованих членів місцевих громад.
Тому, відповідаючи на питання, що відрізняє неурядовий сектор від бізнесу та держави, слід зазначити, що особливість третього сектору, зокрема неурядових організацій - це націленість на (само) забезпечення людей на основі їхніх індивідуальних потреб, відповідно до глибоких загальних інтересів і цінностей. Тобто головні цілі - спільність інтересів і соціальна солідарність.
Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 1. Приємного читання.
