Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення

Маркетинг соціальних послуг

Соціальна робота є масштабною діяльністю, у зв'язку з чим постає можливість її розгляду не лише як виду професійної діяльності, а і як системного утворення. Зазначимо, що системна методологія є найбільш упорядкованою надійною основою для наукового дослідження, оскільки її застосування дозволяє аналізувати та варіювати складовими компонентами системи і послідовно поєднувати їх один з одним.

Системний підхід до розгляду соціальної роботи застосували російські дослідники. Соціальна робота постає як особлива структурована система діяльності. Елементи - суб'єкт, зміст, засоби, управління, об'єкт - поєднуються в цілісну систему за допомогою цілей і функцій.

Адаптованою до потреб соціальної роботи є системно-екологічна як різновид системної моделі, що є основою сучасної концепції "життєвої моделі". Згідно з нею люди постійно адаптуються до навколишнього середовища шляхом взаємозаміни (індивіди змінюють навколишнє середовище і, в свою чергу, змінюються під його впливом). Порушення адаптивного балансу знаходить свій вираз у невідповідності між потребами людини і можливостями навколишнього середовища. Основними причинами цих негативів є, по-перше, різні життєві трансформації (зміна статусу, ролі, життєвого простору, вікові зміни тощо); по-друге, вплив навколишнього середовища (соціальна нерівність, наслідком якого є нерівні можливості для різних соціальних груп і т. д.); по-третє, міжособистісні процеси (наприклад, експлуатація). Протягом свого життя людина постійно стикається з труднощами різного характеру, які необхідно перебороти за допомогою адаптаційно-корегуючих технік.

Зазначимо, що системна модель, вважаючи, що конфлікт загрожує інтеграції і цілісності системи, у будь-якому випадку виступає за погашення конфлікту і збереження системи, хоча в реальному житті найчастіше відбуваються глобальні зміни на рівні всієї системи. В цьому зв'язку виявилося, що системна модель важко застосовується у конкретній практичній діяльності, але, будучи одним з основних методологічних принципів, вона вивела теорію соціальної роботи на принципово новий рівень аналізу, що поступово знімає протиріччя між різними підходами.

Найбільш інформативно та універсально система соціальної роботи досліджена українськими дослідниками. В ній вперше з'являється соціальна інфраструктура як компонент цілого, який має свої елементи. В загальній теорії систем компонент - це складова, що має в собі елементи, а елемент - це неподільна в рамках певного дослідження одиниця системного аналізу, яка, в свою чергу, може бути цілісністю, що мас підсистеми. Кожен елемент та компонент мас власну поведінку і стан, які с відмінними від поведінки і стану інших елементів і компонентів, а також системи в цілому, власну функцію, яка визначається як такс відношення частини до цілого, за якого саме існування або будь-який вид прояву частини забезпечують існування або будь-яку форму прояву цілого.

Система соціальної роботи має свою структуру, що охоплює елементи: особистість, громадянське суспільство, кадри, технологію, матеріали задоволення потреб, соціальну інфраструктуру, орган управління, нормативну базу, канали комунікацій та два інгредієнти: суб'єктивний, який існує у вигляді потреб людини, та об'єктивний - у вигляді соціальної сфери суспільства.

Першоелементом системи соціальної роботи є сама особистість, яка розглядається дослідниками як джерело саморуху системи соціального забезпечення та сукупність потреб. Саме тому системоутворюючим фактором побудови та внутрішнім джерелом саморозвитку даної системи соціальної роботи виступають потреби людини, а провідною функцією першого, головного елемента - особистості, тобто учасника соціальної роботи, її агента - є індивідуалізація функціонування системи соціальної роботи шляхом здійснення програми особистого індивідуального розвитку. Безліч визначень потреб обумовлено різними підходами в теоретичних концепціях філософії, психології, соціології, політології, економіки й інших наук в залежності від аспектів дослідження. Філософія визначає потреби як "властивість усього живого, яка спонукає його до активності або викликає інші реакції завдяки відображенню надлишку, недостатності або відсутності чинників (речовини, енергії, інформації), що позитивно чи негативно впливають на життєдіяльність організму, людської особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства загалом".

Потребами індивідів у тих чи інших умовах життєдіяльності визначався і розвиток соціальної інфраструктури, її територіальна організація, що, в свою чергу, обумовлювалися рівнем розвитку й організації суспільних продуктивних сил. Спочатку соціальна інфраструктура була складовою частиною індивідуальних господарств. У суспільстві, заснованому на дрібному землеробстві, особистому промислі та міському ремеслі, усе необхідне для відтворення життєдіяльності людини вироблялося у домашньому господарстві. Завдяки примітивним потребам особисте споживне виробництво створювало примітивні умови життєдіяльності людини, забезпечуючи мінімальне відтворення родини.

Структура соціальних послуг відбивала, насамперед, загальні інтереси, які виникали завдяки спільній трудової діяльності індивідів і зводилася, в основному, до відтворення комунальних умов життєдіяльності. Все це викликало необхідність організації управління. Послуги, пов'язані з особистими вітальними потребами в житлі, їжі тощо, в загальній структурі соціальних послуг цього періоду розвитку продуктивних сил займали незначну частку. Відокремлення торгівлі від виробництва, розвиток торгових зв'язків, сприяли виникненню соціальних потреб у нових видах і формах споживного виробництва. Відповідно розширювалася структура соціальних послуг, необхідних для нормального відтворення міського населення. Все більшого значення набували потреби в житлі, харчуванні, роздрібній торгівлі предметами споживання, у засобах транспортування тощо. Концентрація населення, зайнятого у виробництві послуг, створювала нові виробничі галузі, серед яких варто назвати індустрію послуг. Пізніше вплив соціальної інфраструктури на територіальну організацію суспільства виявився у поглибленні процесу диференціації на різні соціальні групи із властивими для кожної з них особливостями умов життєдіяльності.

На даному етапі розвиток соціальної інфраструктури визначався не стільки виробничими, скільки соціальними потребами.

В науковій літературі існує безліч класифікацій потреб людини. За М. Бережним, потреби розділяють на базові (загальні) й ціннісно-орієнтовні. До базових він відносить: біологічні (антропологічні, сексуальні, вікові, приналежність до нації тощо); матеріальні (побутові - їжа, житло, одяг); соціальні (самоідентифікація особистості, захист прав та гідності); духовні. Ціннісно-орієнтовні потреби класифіковані за їх гуманістичною та етичною спрямованістю, роллю у способі життя і всебічному гармонійному розвитку особистості. До них належать парні потреби з позитивним та негативним відтінком: розумні - нерозумні, істинні - хибні, прогресивні - регресивні. Класифікуючи потреби за характером, сучасні дослідники, частіше виокремлюють матеріальні і духовні. Матеріальні потреби виявляють залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в одязі, житлі, предметах побуту тощо), духовні - залежність від продуктів духовного виробництва. Різновидом духовних потреб є освітянські, культурні потреби, потреби в профілактиці й охороні здоров'я та ін., які існують у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. Духовні потреби нерозривно пов'язані з матеріальними. Для задоволення духовних потреб потрібні, безумовно, матеріальні речі (книги, газети, папір, фарби тощо), які є, у свою чергу, предметом матеріальних потреб.

Враховуючи той факт, що духовність - це індивідуальна виразність у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб (ідеальної потреби пізнання та соціальної потреби жити і діяти "для інших"), ми вважаємо, що різновидом духовних потреб можна вважати соціальні, культурні, психологічні та інші потреби людини. Українські дослідники пропонують іншу класифікацію і розглядають систему потреб особи у вигляді ієрархії трьох найбільш загальних рівнів: існування (вітальні), функціонування (соціальні), розвитку (потреби самореалізації, самоствердження, творчості).

Застосовуючи принцип ієрархічності, ми розглянемо місце і роль інфраструктури соціальної роботи, яка має речовинний, енергетичний та інформаційний складники, на кожному зазначеному рівні. Система вітальних потреб людини виступає підґрунтям формоутворення системи соціальної роботи, одночасно обумовлюючи конструкцію її інфраструктури. Обсяг вітальних потреб обмежується механізмом взаємодії людини й суспільства. Критерієм забезпечення вітальних потреб людини є її громадська активність. Виникнення потреб є суто людською властивістю, а займатися забезпеченням послуг для задоволенням потреб людини покликана держава та суспільство. Вітальні потреби в межах творення та відтворення роду забезпечуються такими послугами як харчування, житло, одяг, відпочинок, охорона здоров'я, безпека тощо. Людина підтримує вітальний кругообіг і на рівні існування, де першорядне значення має одна із складових інфраструктури соціальної роботи - субстанція речовини як якісна сутність матерії, тобто все те, з чого складається фізичне тіло.

Система функціонування потреб акцентує увагу на інформаційній складовій інфраструктури соціальної роботи. Потреба в інформації так само життєво необхідна, як необхідність їсти, пити, спілкуватися з подібними до себе. Прагнення забезпечити себе інформацією виникло у зв'язку з тим, що соціальна активність у будь-якій її формі завжди опосередковується потребами людини. Саме вони розмежовують зміст на запитуваний і незапитуваний. Засвоюється лише та частина інформації, яка необхідна для участі в суспільному житті, торкається прав і життєвих інтересів особи. Незапитувана інформація стає надлишковою, оскільки не перетворюється в дію. Фактично вона виступає шумовим фоном, що заважає сконцентрувати увагу на необхідній інформації. Система потреб розвитку, тобто самореалізації, самоутвердження, творчості, здебільшого характеризується наявністю енергетичної складової інфраструктури соціальної роботи як загальної міри різних видів руху, взаємодії та діяльної сили людини.

Людські потреби історично обумовлені, визначаються конкретним історичним типом суспільних відносин, соціальним середовищем, у якому живе особистість, системою виховання певного суспільства, а також самовихованням цієї особистості. Візьмемо, наприклад, суспільне виробництво. Воно в певному розумінні створює споживача, породжує здатність до споживання. Із розвитком виробництва одні потреби зароджуються, розвиваються, інші послаблюються, зникають. Існує і зворотна залежність. Потреби, їхня якість, розміри самі впливають на виробництво, стимулюючи його розвиток. Рух соціуму в бік "суспільства споживання" супроводжується зростанням пріоритету свободи споживання. Витрати - найважливіший обов'язок при ринковій різноманітності. Сенс життя -- "супермаркет": комфортний будинок, побутова техніка, машина і т. д. Основою є гедонізм, тобто ідея щодо задоволення рівня життя. Зміна формації викликає зміни особистості, з'являється "людина граюча", вільна від диктатури праці, шаблонів поведінки і споживання. Гасло дня: "Для споживача реальність - це прагнення задоволення".

У процесі розвитку суспільства відбуваються якісні й кількісні зміни в системі потреб. Крім вітальних потреб виникають та розвиваються нові нагальні потреби - в інформації, освіті, спілкуванні, участі у суспільному, політичному, культурному, релігійному житті. При цьому необхідно ще раз акцентувати увагу на тому, що зростання потреб передбачає висунення на передній план саме духовних потреб, різновидом яких є соціальні. Оскільки соціальна робота є породженням родового життя людини, вона саморозгортається на основі функціонування та розвитку громадянського суспільства, її призначення полягає в забезпеченні умов життя людини в громаді. Це означає, що соціальна робота визначається потребами кризової людини та перебирає на себе функцію забезпечення не лише її вітальних, а й соціальних потреб. Вітальні потреби зберігаються у людини в перетвореному вигляді, не існують ізольовано від соціальних, у кінцевому результаті вони опосередковуються соціальним розвитком. Це створює конгломерат поєднання вітальних та соціальних потреб і можливість їх задоволення через соціум, що в подальшому викладі матеріалу позначимо як соціовітальні потреби.

Логіка дослідження вимагає від нас охарактеризувати соціовітальні потреби, головними з яких, на нашу думку, є житло, освіта, робота, пенсійне забезпечення та охорона здоров'я. Як свідчить аналіз, розвиток сучасного суспільства відбувається за рахунок виникнення нових знань та технічного процесу. Цим обумовлюється і постійне збільшення та модифікація потреб людини, тому видається необхідним розширення переліку соціовітальних потреб людини.

Фундаментальними потребами людини завжди були розвиток і прогрес, але сьогодні вони набувають надзвичайного значення. Спроможність адаптуватися і самовдосконалюватися отримує ключове значення у світі, де навички та вміння швидко старіють, а перевага віддається знанням, новаторству та вмінню йти на ризик. Доступ до освіти протягом усього життя в даному контексті має важливе значення. Освіта, набуття нових знань, освоєння нових технологій є життєво необхідними для недопущення маргіналізації та соціального відчуження. За таких обставин можливість підвищувати свій освітній рівень протягом життя набуває ключового значення. Все це дає можливість кризовій людині задовольняти не лише свої вітальні потреби (харчування, житло тощо), а й задовольняти потреби соціальні (спілкування, самовиховання тощо). Іншими словами, до соціовітальних потреб ми можемо віднести потребу розвитку й прогресу. В людини з'являються сучасні потреби, наслідком яких є поява нових соціальних прав, як засобу державної підтримки соціального розвитку. За кожною людиною залишається право на прогрес та самовдосконалення на когнітивному, соціальному, культурному та емоційному рівнях.

Потенційно багатим джерелом, яке займає одне з провідних місць у процесі оптимізації менеджменту соціальної роботи, є інформаційні ресурси. Цей вид ресурсів є важливим фактором підвищення якості роботи соціальної сфери суспільства. Зазначимо, що світова спільнота все більше й більше втягується в інформаційну фазу розвитку, де спостерігається тенденція до збільшення ваги духовних потреб, що входять до обов'язкового мінімуму потреб людини. Матеріальні потреби збагатили вітальні, розширили горизонти, але нарощення потреб здійснюється за рахунок духовних, пов'язаних, у першу чергу, з процесом отримання, переробки, зберігання та споживання інформації. Іншими словами, в сучасному світі існує динаміка потреб - від матеріальних до духовних, серед яких ми виокремлюємо наростання такого різновиду соціовітальних потреб, як інформаційні потреби. Все це модифікує систему соціальної роботи, в тому числі її інфраструктуру в бік збільшення інформаційно-комунікативних елементів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК "ФІЛОСОФІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ"

  • Види маркетингу соціальних послуг в контексті ринкової концепції управління

  • Основні характеристики соціальної послуги, її природа та класифікація

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті "філософії ринку" та ринкової економіки

  • Маркетингове мислення чи клієнтоманія

  • Висновки

  • Розділ 2. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Сутність соціальних послуг як маркетингових продуктів

  • Характеристика ринку соціальних послуг

  • Принципи, функції і концепції маркетингу соціальних послуг

  • Загальні функції соціальних послуг

  • Функція управління персоналом в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Етика підприємництва та його соціальна відповідальність

  • Маркетинг як складова частина менеджменту підприємництва

  • Концепція соціально-етичного маркетингу

  • Маркетингове управління підприємством

  • Соціальна відповідальність та етика маркетингу в сфері підприємництва

  • Висновки

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Методологія дослідження

  • Умови, напрями та моделі реалізації соціальної політики

  • Напрями гуманітарної політики

  • Соціальний захист: сутність, особливості

  • Становлення та розвиток соціального захисту в Україні

  • Особливості соціального захисту в соціальних державах

  • Соціальний захист в ЄС

  • Розділ 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Ключові аспекти системи якості соціальних послуг та відповідальності керівництва

  • Персонал і матеріальні ресурси в системі якості соціальних послуг

  • Структура системи якості соціальних послуг

  • Процеси маркетингу та зобов'язання постачальника в системі якості соціальних послуг

  • Процеси надання соціальних послуг у системі якості

  • Аналіз якості виконання соціальних послуг та підвищення їх ефективності

  • Висновки

  • Розділ 6. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

  • Основні характеристики туристичного ринку

  • Визначення туристичного продукту

  • Основні характеристики маркетингового середовища туристичної фірми

  • Маркетингові дослідження конкурентів

  • Основні прийоми сегментації туристичного ринку

  • Теоретичні та практичні засади визначення цільового ринку

  • Особливості стимулювання збуту в туристичній галузі

  • Маркетингові комунікації як засіб ефективного просування туристичного продукту

  • Реклама

  • Висновки

  • Розділ 7. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

  • Форми та види страхування

  • Страхові платежі та тарифи

  • Договори та правила страхування

  • Страховий маркетинг: функції, принципи, завдання, стратегії

  • Організація маркетингової служби в страховій компанії

  • Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні

  • Висновки

  • Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

  • Основні виміри культурного продукту

  • Ринковий попит на культурний продукт

  • Концепція позиціонування з огляду на конкурентів та цільові сегменти

  • Цінова політика в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті глобалізації та взаємовпливу культур

  • Маркетинг соціальних послуг в сфері дозвілля

  • Висновки

  • Розділ 9. СУБ'ЄКТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві

  • Неурядові організації в Україні

  • Неурядові організації як партнери влади в наданні соціальних послуг

  • Реалізація принципу взаємного доповнення

  • Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах

  • Досвід Німеччини

  • Досвід Бельгії

  • Правове регулювання соціальних послуг

  • Висновки

  • Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

  • Світові моделі надання соціальних послуг

  • Механізм надання соціальних послуг в країнах Євросоюзу

  • Висновки

  • Розділ 11. МАРКЕТИНГ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг

  • Динаміка рівня попиту на консалтингові послуги в Україні

  • Критерії вибору консалтингової фірми

  • Визначення консалтингових послуг як товару

  • Управлінське консультування як специфічний вид діяльності

  • Мета, завдання та етапи консультування

  • Класифікація консалтингових послуг

  • Класифікація консалтингових послуг в Україні

  • Сегментація ринку консалтингових послуг України

  • Канали залучення замовлень від колишніх клієнтів та нових клієнтів

  • Цінова політика на ринку консалтингових послуг

  • Типові помилки в маркетингу консалтингових послуг

  • Розділ 12. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

  • Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

  • Маркетингове управління соціальними послугами будівельної організації

  • Методологічний підхід, принципи та методи оцінки ефективності соціальних послуг будівельної організації

  • Розділ 13. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ

  • Послуги розробки маркетингової концепції підготовки підприємства-переробника сільськогосподарської продукції до випуску нової продукції

  • Впровадження організаційної структури управління на прикладі підприємства TOB "АПК "Солоха", орієнтованої на реалізацію маркетингової концепції

  • Послуга реорганізації маркетингового підрозділу підприємства (на прикладі TOB "АПК "Солоха")

  • Використання нових інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності TOB "АПК "Солоха"

  • Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення
  • Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Морфологічний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Галузі життєдіяльності людини

  • Висновки

  • Розділ 15. СОЦІАЛЬНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ

  • Оцінка населення проекту

  • Методика залучення населення до роботи над проектом

  • Загальні підходи до оцінки фінансової стійкості проекту

  • Висновки

  • Розділ 16. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Складові комплексу маркетингу (по Котлеру)

  • Реклама як засіб здійснення маркетингу соціальних послуг

  • Основні типи реклами, планування реклами та цілі стратегії реклами

  • Дизайн в стратегій маркетингу та рекламної діяльності

  • Управління електронною комерцією і онлайновий маркетинг соціальних послуг

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ