Структура ринку консалтингових послуг в Україні
В нашій країні джерела консультування беруть початок з концепції наукової організації праці (НОП) 30-х років XX ст., коли Інститут техніки управління при Наркоматі РКІ займався консультаційною діяльністю. Потім такого роду діяльність, як специфічна і самостійна, була скасована й почала відроджуватись в 60-ті роки. В якості консультантів тоді виступали фахівці ряду економічних, академічних інститутів і ВНЗ країни. В 80-ті роки почали з'являтись наукові центри, які не тільки прагнули поринути в практичні проблеми й життя конкретної організації, але й стали виступати в ролі консультуючих організацій. У цей період навіть серед майбутніх дженералістів переважали предметні погляди на об'єкт консультування, науковий підхід до планованих змін і раціональний погляд на коло управлінських дій: аналіз-вироблення плану-проекту та рішення-впровадження плану-проекту.
Український консалтинг як такий виник на терені незалежності в 1991 році.
Мало знайдеться таких індикаторів зростання економіки будь-якої країни, які свідчать про темпи процесу краще, ніж збільшення витрат національних компаній на консалтинг. Але динаміку росту обсягів консультаційних послуг в Україні в перші десять років незалежності навряд чи можна назвати ефективною: ринок консалтингових послуг розвивався завдяки приватизації (приватизація в Україні почалася наприкінці 1992 р. та набрала динаміки у 1994 р.), яка досі ще не закінчилася, а значить, завдяки замовленням ФДМУ, а також все більшому попиту на обов'язковий аудит по міжнародним стандартам з боку банків. Більшість приватизованих підприємств досі перебувають у скрутному фінансовому становищі, та серед них є перспективні підприємства, які працюють неефективно через використання неадекватних вимогам часу застарілих методів управління. Деякі з цих підприємств скористались зовнішньою допомогою у реструктуризації та перебудові управління лише формально, тому вони потребують серйозного перегляду управління своїм підприємством. Навіть найбільш успішні приватизовані підприємства, які успадкували централізовану ієрархічну структуру виробництва, слід розглядати у числі кандидатів на реструктуризацію.
В останні роки в Україні були здійснені й здійснюються проекти щодо розвитку підприємництва з підтримки підприємництва й реструктуризації підприємств. Всі вони стимулюють розвиток консалтингової діяльності в країні. Регулярно проводяться конференції й семінари стосовно розвитку консалтингової діяльності. Створено Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, Науково-експертна рада при Фонді держмайна України, Національне агентство розвитку, Український центр реструктуризації й розвитку приватного сектора й ін., які мають свій штат консультантів і залучають незалежних консультантів для здійснення деяких програм і проектів.
Найбільш необхідними і, відповідно, найбільш розвиненими за таких умов в Україні стали такі види менеджмент-консалтингу: оціночна діяльність, передприватизаційна підтримка, бізнес-планування, інвестиційна підтримка, післяприватизаційна підтримка, мінімізація податків. Найбільшого поширення в Україні дістала така складова консалтингу як бізнес-проектування. Значне місце бізнес-проектування обумовлене його необхідністю при отриманні банківських та інших кредитів. Згідно теорії сучасних консультантів, більшість клієнтів розглядають бізнес-проект лише як інструмент для отримання кредиту, заради чого вони згодні платити за створення бізнес-проекту чималі гроші. При наданні такого виду послуг в основному задіяні фірми, які наближені до банківських структур або створені при них.
Отримав розповсюдження і такий різновид бізнес-планування як інвестиційне проектування. Жоден іноземний інвестор не почне працювати з організаціями, які прагнуть отримати інвестиції, без виконання ними підготовчих процедур. Інвестору вкрай необхідно знати аналіз перспектив розпорядження капіталовкладеннями. Послуги зі складання інвестиційного проекту надають, як правило, фірми, які пов'язані з потенційними інвесторами. Існує також низка консалтингових фірм, які прямо не контактують з інвесторами, але спроможні скласти досить ефективні проекти (ціни на послуги в таких організаціях нижчі, ніж у вищезгаданих іноземних фірм).
Поради щодо мінімізації оподаткування користуються останнім часом значним попитом. За відповідь на питання "Як законно уникнути податків?" клієнти платять великі гроші. Показовим є те, що близько 60 % виручки від реалізації консалтингових послуг припадає на управлінський та бізнес-консалтинг, а також на юридичні і податкові послуги. В принципі, це відповідає світовій практиці. У розвинених країнах податковий консалтинг складає значну частину аудиторсько-консалтингової мережі, а управлінський консалтинг взагалі виділяється в самостійну сферу послуг.
Слід відзначити, що бізнес-консалтингом займається велика кількість регіональних фірм. Це можна пояснити тим, що підприємці віддають перевагу місцевим консультантам, які знайомі зі специфікою. В умовах реструктуризації цей вид консалтингу набирає обертів, оскільки у абсолютної більшості підприємств виникає життєва необхідність у переорієнтації бізнесу та підвищенні його ефективності.
Консультування у сфері застосування інформаційних технологій є самостійною сферою послуг зі своєю специфікою та достатньо високою конкуренцією. Аудиторсько-консалтингові фірми досить активно займаються консалтингом у сфері інформатики, у нашій країні схожі послуги пропонують менше 25 % аудиторсько-консалтингових фірм.
Формування вітчизняного ринку консалтингових послуг у складній економічній ситуації здійснювалось за умови потужної підтримки (як методичної, так і фінансової) західних урядових та бізнесових організацій. Зокрема, Асоціації "Укрконсалтинг" було надано допомогу у проведенні першого ґрунтовного дослідження ринку консалтингових послуг в Україні 1995-96 рр. з боку Фонду "Євразія" за рахунок коштів, наданих Агентством з міжнародного розвитку США, Програмою ТАСІ8 Європейського співтовариства, Міжнародною фінансовою корпорацією (ГРС), Агентством з розвитку підприємництва та іншими інституціями. У 2000 р. найбільш впливову допомогу розвитку та діяльності МКК надавали та , які здійснювали спеціалізовані проекти підтримки підприємництва в Україні з одночасним тренінгом українських консалтингових компаній, таких як "Укрбізнесконсалтинг", "Київська консалтингова група" та ін., які є членами УАМК.
За даними досліджень Асоціації "Укрконсалтинг" (згідно з даним ми на 2000 рік)" 42 % консалтингових фірм в Україні займалися лише консалтинговою діяльністю. У 30% фірм частка консалтингової діяльності у загальному обсязі продаж склала понад 80 %. Кількість організацій, що мали відділи консультування, склала 28 % від загальної кількості діючих на ринку консалтингових послуг.
У 2003 р. за даними Міністерства юстиції України в Україні існувало близько п'ятдесятьох Всеукраїнських суспільних об'єднань, задіяних у сфері економіки. Серед таких об'єднань - дві асоціації по управлінському консультуванню, які поєднують більшість професійних консультантів по країні. Асоціація "Укрконсалтинг", створена в 1992 p., поєднувала більше ста учасників і мала шість представництв у регіонах, загальною кількістю понад 1000 консультантів, а Українська асоціація менеджмент-консультантів (УАМК), створена в 1998 p., об'єднувала близько 30 учасників. І хоча ринок консалтингових послуг динамічно розвивається в Україні, його місткість офіційно ніхто не намагався оцінити, але спеціалісти ІКГ "Астарта-Таніт" проводили дослідження місткості ринку консалтингу в 2005 p., яка за їхньою оцінкою склала 160- 170 млн доларів: консалтинг по стратегічному управлінню - 18-20 млн. доларів, фінансовий консалтинг - 25-30 млн доларів, ІТ-консалтинг - 33-38 млн доларів, управління персоналом і його підбір - 6-8 млн. доларів, операційний менеджмент - 10-12 млн. доларів, податковий і юридичний консалтинг - 55-60 млн доларів. На думку сучасних фахівців, сьогодні в структурі ринку можна виділити чотири категорії консалтингових компаній, представлених в Україні.
Першу категорію складають компанії "Великої четвірки". Починаючи з 1992 р. (тоді ще "Велика шістка"), ці фірми здійснюють загальне керівництво українськими підрозділами з їхніх центральних штаб-квартир. У регіонах ці фірми працюють в основному за двома схемами: виділення співробітників зі штату київського офісу і залучення для виконання конкретних робіт українських консультантів. На постійній роботі в Україні у кожній фірмі нараховується в середньому близько 100 працівників. Ці фірми прийшли на український ринок переважно для консультаційного супроводу своїх клієнтів, які інвестують у країну значні кошти, для обслуговування міжнародних компаній, транснаціональних корпорацій й нерідко великих державних структур. У їхній склад входять консалтингові підрозділи, але переважно на сьогодні вони надають аудиторські послуги. Слід відзначити, що асоціація "Укрконсалтинг" намагалася захистити національні компанії, висунувши вимоги обов'язкового залучення іноземних консалтингових компаній в Україну.
Друга категорія - компанії-дочки, породжені міжнародними донорськими проектами. Наприклад, проекти TASIS, US AID та інші роблять акценти на сприяння розвитку українських підприємств і локальних консультантів. В рамках цих проектів виділяється фінансова допомога компаніям і місцевим консультантам. Породжені такими проектами консалтингові компанії на першому етапі діяли за рахунок донорської підтримки, а перейшовши на ринкові відносини, виявились недостатньо конкурентоспроможними. Відповідно й професійний рівень цих кадрів не завжди достатній.
У третю категорію входять компанії, які намагаються формувати дійсно професійний консалтинговий бізнес в Україні на довгострокову перспективу. Історія їх виникнення різна: нерідко консультанти цих компаній працювали в міжнародних компаніях, а потім, відділившись, створили власні фірми; деякі з них прийшли з реального бізнесу.
Четверту категорію формують компанії, що надають спеціалізовані послуги (аудиторсько-консалтингові, ІТ-консалтинг і т. п.), але як супутні послуги вони намагаються пропонувати й консалтинг по широкому колу питань. Ця категорія досить змішана і консалтингові підрозділи (часто мають усічений формат) в більшості випадків створились під впливом конкретного попиту з боку клієнта. На думку фахівців, у дану категорію слід включити незалежних консультантів - фізичних осіб, що працюють самостійно по наданню вузькоспеціалізованих послуг, наприклад, послуг навчального характеру (тренінги, семінари).
Компанії "Великої четвірки" не можна називати конкурентами для вітчизняних консультантів - це різні вагові категорії, що обслуговують різні сегменти ринку. Конкурувати з компаніями, які мають віковий досвід, міжнародний статус, величезні фінансові ресурси й напрацьовані методики просто неможливо. Між вітчизняними консультантами конкуренція є, але вона невелика, оскільки ринок різноманітний, має велику ємність і послуги компанії не перетинаються. Виключення може становити хіба що участь у тендерах, але й на них часто вибирають за критерієм впізнаваємості бренду. Із приходом більшої кількості учасників ринку конкуренція ставатиме відчутнішою. На даному етапі конкуренція відчутна в області розробки бізнес-планів, тренінгів з продажів, які мають приблизно усталені ціни й приблизно однакове наповнення.
Слід відзначити, що в Україні з метою підвищення рівня поінформованості учасників ринку про спектр пропонованих консалтингових послуг та допомоги у формуванні повноцінної, конкурентоспроможної галузі професійних консультаційних послуг, було здійснено декілька спроб дослідження ринку консалтингових послуг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг“ на сторінці 1. Приємного читання.
