Сегменту ваті і ринок консалтингових послуг можна за різними критеріями. Так, наприклад, за критерієм походження фірми, на ринку України консалтингові фірми можна умовно розділити на такі групи:
• 1. Міжнародні консалтингові компанії. Основні напрямки їхньої діяльності - управлінське консультування, аудит, податкові й бухгалтерські консультації, їхні представництва обслуговують державні структури, органи державного управління з питань оподатковування, бюджетного регулювання, банківські установи з питань аудита, закордонні й спільні підприємства.
• 2. Консалтингові компанії з іноземним капіталом, які працюють в Україні. Вони не рекламують себе широко, вважаючи, що краща реклама - рекомендація клієнта, що вже скористався їхніми послугами.
Ці дві групи консалтингових фірм працюють переважно за програмами ТАСІБ, інших міжнародних організацій, а також обслуговують своїх традиційних клієнтів. Робота з українськими клієнтами на комерційній основі ведеться, насамперед, тоді, коли замовником є інвестор. Західні компанії зацікавлені в обслуговуванні провідних українських підприємств. Фірми, які працюють у рамках міжнародної технічної допомоги, займаються переважно питаннями управлінського й фінансового консультування в таких галузях економіки як сільське господарство, енергетика, транспорт, зв'язок, а також здійснюють підтримку малого і середнього бізнесу. Особливістю їхньої діяльності є те, що клієнтам надається можливість часткового покриття видатків на консультаційні послуги в межах зазначених програм.
3. Вітчизняні консультаційні фірми. Працюють винятково з українськими клієнтами - великими й середніми підприємствами.
Певна частина консалтингових компаній була створена на базі проведеного державного процесу зміни форм власності. Такі суб'єкти почали свою діяльність із надання послуг щодо приватизації, які охоплювали питання управління, законодавства, оподатковування, маркетингу. Останнім часом виникають консалтингові структури з певною спеціалізацією діяльності. Отже, сегментувати ринок консалтингових послуг можна за напрямками діяльності, при реалізації яких підприємство потребує кваліфікованої сторонньої допомоги. Так, консалтингові фірми надають послуги, спеціалізовані за напрямками (маркетинг, інвестування, створення фірми, планування). Також розбити ринок на сегменти можна й у відповідності до галузей (консультування підприємств агропромислового комплексу, транспортної інфраструктури і т. ін.).
На відміну від західних країн, де до послуг консультантів звертаються постійно з різних питань бізнесу, в Україні переважно користуються тими послугами, користь від реалізації яких є господарською необхідністю. Це - зміна або розробка маркетингових аспектів, впровадження інформаційних систем, пошук інвесторів, тренінг, підготовка бізнес-планів. Деякі консалтингові фірми в Україні представляють інтереси інвесторів. Звідси попит на послуги, пов'язані з аналізом ринку й станом підприємства, підготовкою й супроводом інвестиційних проектів, пошуком партнера при виході на ринок. Інвестиційний консалтинг - це консультування інвесторів, які бажають вкласти інвестиції в підприємство або вже зробили це й стурбовані одержанням прибутку від своїх вкладень.
Розмаїття клієнтів, послуг, підходів до здійснення діяльності також є причинами розмаїтості типів консультаційних організацій. В Україні можна виділити:
• 1. Великі багатофункціональні закордонні консультаційні фірми. Як правило, у нашій країні вони представлені філіями. Для роботи на українському ринку деякі з них залучають українських фахівців для того, щоб краще орієнтуватися в специфіці місцевих умов економічного життя, особливостях національного законодавства.
• 2. Дрібні й середні консультаційні фірми.
• 3. Консультаційні підрозділи (відділи) закладів, які займаються питаннями галузевої ефективності, підвищенням кваліфікації керівних кадрів, удосконаленням роботи невеликих організацій.
• 4. Консультанти-індивідуали. Це можуть бути універсали з широким досвідом в галузі управління або спеціалісти, які працюють у вузькій технічній сфері, їх перевага у чітко індивідуалізованому та гнучкому підході. Послуги такого консультанта дешевші, оскільки він може уникнути деяких операційних витрат, обов'язкових для великих організацій.
• 5. Консультуючі професори. Існує певна категорія фахівців, для яких консультування не є єдиним джерелом заробітку. Це професори, інструктори, наукові співробітники, основне заняття яких - не консультування, але вони можуть ним періодично займатись. Вони можуть працювати за сумісництвом, приймати участь у виконанні проекту або давати поради з конкретних питань, якими добре володіють.
Існує також і нетрадиційний спосіб надання послуг з консультування. Так, для окремих фірм консультування не є основною функцією, а розглядається як вигідне доповнення до інших продуктів і послуг. У цю групу входять: постачальники й продавці комп'ютерів і засобів зв'язку; фірми, які мають справу із програмним забезпеченням; комерційні банки, страхові компанії, біржі; постачальники устаткування й проектів "під ключ" у галузі будівництва, енергетики, транспорту; інші організації, які перетворили свої внутрішні підрозділи в зовнішні консультаційні служби. їхньою основною метою є одержання додаткових прибутків.
М. Іванов та М. Фербер вважають, що розбиття компаній на сегменти за предметним принципом малопродуктивне, оскільки більшість компаній, прагнучи надати повний комплекс послуг, намагаються об'єднати різні види консалтингу всередині однієї фірми. Крім того, навіть у тому випадку, коли різні компанії займаються одним й тим самим видом консалтингу, наприклад аудитом, вони не завжди конкурують між собою. Тому для більш точного визначення ринку консалтингу ці автори пропонують такі моделі: побудова матриці "виручка на консультанта - кількість консультантів" (рис. 11.4) та модель "Етапи життєвого циклу".
В цій моделі не проводиться розподіл компаній за видами пропонованих послуг, оскільки майже всі великі фірми мають у своєму портфелі декілька десятків різних послуг, цілеспрямовано реалізуючи принцип "супермаркету". У визначених сегментах знаходяться групи консалтингових компаній, що створюють достатньо стійкі сегменти ринку. Перехід компаній з одного сегменту до іншого відбувається не часто, переважно у випадку злиття (поглинання) або розділення. Однак на ринку існують і "компанії-бутіки", які свідомо спеціалізуються на декількох або одному виді послуг і міцно займають свої ніші ринку. Вони уникають зіткнень із універсальними компаніями і при цьому є визнаними лідерами у своїх сегментах.
Рис. 11.4. Матриця "Виручка на консультанта - кількість консультантів"
Слід зауважити, що групи компаній в матриці можуть конкурувати лише по горизонталі. Хоча, іноді, компанії близького рівня, але різних сегментів конкурують за так званих "пограничних клієнтів", можливості яких дозволяють їм обирати консультантів. Також слід відзначити, що, чим вище компанія по вертикалі, тим дорожчі її послуги; вона старіша, хоча зворотне ствердження хибне. Компанія може тривалий час працювати на ринку, не переходячи в іншу групу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сегментація ринку консалтингових послуг України“ на сторінці 1. Приємного читання.
