Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи

Маркетинг соціальних послуг

Приступаючи до функціонального аналізу інфраструктури соціальної роботи, необхідно зважити на існування різних наукових поглядів щодо визначення функції. Ми виходимо з того, що функція - це суспільне призначення того чи іншого об'єкта інфраструктури соціальної роботи, конкретний спосіб його діяльності (створення продукту, надання послуги), яку поставляє орган у структуру цілого в процесі забезпечення стійкого функціонування та розвитку соціального організму країни або регіону.

У сучасних працях з теорії соціальної роботи до її базисних функцій відносять діагностичну, прогностичну та перетворюючу функції, а до спеціальних - превентивну, комунікативну, організаторську, правозахисну, психотерапевтичну, рекламно-пропагандистську, соціально-педагогічну, соціально-економічну, морально-гуманістичну. Критерій, обраний для класифікації названих функцій системи соціальної роботи нам невідомий, тому ми спробуємо подати свою класифікацію, модифікуючи наведені вище функції та покажемо як інфраструктура забезпечує ці функції.

Функції, які виконує інфраструктура соціальної роботи, з нашої точки зору, доцільно розділити на дві групи: зовнішні, які мають відношення до держави й сприяють формуванню громадянського суспільства та внутрішні, тобто ті, які мають відношення до людини чи громади. До зовнішніх функцій можна віднести теоретичну функцію, яка полягає у доповненні та розвитку вже існуючого знання про соціальну дійсність, вияву зв'язків між її окремими сторонами та в описі закономірностей подібних зв'язків у системі категорій та понять соціальної роботи; організаторську функцію, яка сприяє створенню та спрямуванню діяльності соціальних служб для надання різних видів допомоги для задоволення різноманітних потреб незахищеним верствам населення; функція саморегулювання полягає в доцільному функціонуванні систем різних рівнів організації і складності; через акумулятивну функцію інфраструктура соціальної роботи творить та відтворює соціальний капітал. До внутрішніх функцій, які безпосередньо мають відношення до людини, і які виконує інфраструктура соціальної роботи, належать гуманістична функція, фундаментом якої є переконання в безмежності можливостей людини та її здатності до вдосконалювання, вимога захисту гідності особистості, її волі, ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів повинно бути кінцевою метою суспільства; функція соціалізації, яка покликана допомогти людині засвоїти соціальний досвід, систему соціальних зв'язків та відносин; комунікативна функція, що дозволяє людям спілкуватися один з одним, накопичувати та транслювати соціальний досвід за допомогою знакової системи та інші.

Досконалість системи зовні виступає у формі ефективності її функціонування. Головною зовнішньою функцією системи соціальної роботи є творення й відтворення сутнісних сил особистості на різних рівнях організації соціального життя громадян країни. Головною внутрішньою функцією системи є утримання своєї цілісності. Можливою є класифікація функцій системи соціальної роботи та її інфраструктури з точки зору загального життєвого циклу людини крізь призму концепту "праця". Хоча при цьому зазначимо, що в наш час більшість західних дослідників уникають терміну "праця", вважаючи його надто вузьким, таким, що не дозволяє охопити субстанційні ознаки людини та їхній генезис протягом життєвого циклу. Враховуючи цей факт, ми все ж таки скористаємося класичним підходом. Йдеться про функцію творення людини, тобто підготовку до праці (від народження до отримання професії), функцію відтворення людини в процесі праці, функцію збереження людини, тобто її обслуговування після пралі.

Перший етап - підготовка людини до самостійного життя і діяльності (від народження до отримання професії), її творення. Категорія населення - діти (в т. ч. діти-інваліди, діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування, безпритульні, діти-правопорушники, обдаровані діти), молодь (в т. ч. молоді інваліди). Оскільки цей етап реалізується через виховання та навчання, то педагогіка є основним різновидом діяльності. На цьому етапі важливе значення має набуття життєвого досвіду, що дозволяє надалі реалізовувати свій генетично закладений потенціал, розвиток творчості, формування креативного мислення тощо. Так звана "неупереджена педагогіка" допомагає враховувати різноманітні стилі навчання диверситивних школярів і студентів та задовольняти їхні індивідуальні навчальні потреби. Диверситивність як поняття означає різноманітність, суміш, широкий ранг. У контексті навчального класу цей термін означає різноманітність стосовно певних фізичних вад, мови, соціального стану, релігії, раси, культури, етнічності або географічного розташування. Демократичною і справедливою освітньою системою є лише та, в якій учні з диверситивними здібностями та особливими потребами залучені до звичайних навчальних класів.

Наприклад, у Британській освітній системі існує план індивідуального навчання з короткотривалими цілями, які взаємопов'язані з головними вміннями, оволодіння якими є обов'язковим для учнів зі спеціальними потребами. Дослідники пропонують розглядати такі категорії особливостей: аутизм, талановитість і обдарованість, порушення слуху, розумова відсталість, множинні неповноцінності, ортопедичні проблеми, специфічні проблеми, пов'язані з навчанням, порушення мови і мовлення, травма мозку, проблеми зору.

Різновидами соціальної діяльності на цьому етапі є діагностика, профілактика, соціально-педагогічна, правозахисна допомога, надання житлово-комунальних, інформаційних послуг тощо. Система соціальної роботи для здійснення цих функцій потребує свого інфраструктурного забезпечення. Елементами або об'єктами інфраструктури на цьому етапі є дитячі й молодіжні державні та недержавні організації, будинки-інтернати, притулки для неповнолітніх, прийомні сім'ї, організації, що працюють з молодими інвалідами, обдарованими дітьми, оздоровчо-спортивні комплекси, табори праці й відпочинку та інші.

До функцій інфраструктури соціальної роботи на цьому етапі входять профорієнтаційна, комунікаційна, розкриття творчого потенціалу, участь у формуванні духовних потреб, організація дозвілля, ізоляція від негативного соціального середовища.

Другий етап - обслуговування людини в процесі праці, її відтворення. Категорія населення - працююча молодь (у т. ч. й інваліди), дорослі (як жінки, так і чоловіки), тимчасово безробітні, особи, що втратили працездатність, мігранти, біженці, особи, схильні до правопорушень, клієнти пенітенціарних закладів, представники сексуальних менший. Різновидами соціальної діяльності на цьому етапі є діагностика, правозахисна допомога, надання медико-соціальних та соціально-реабілітаційних, інформаційних, соціально-економічних, юридичних, психологічних послуг тощо. Система соціальної роботи для здійснення цих функцій потребує свого інфраструктурного забезпечення. Об'єктами інфраструктури тут є жіночі установи та організації, соціальні центри зайнятості населення, організації, що працюють з іммігрантами, біженцями, з особами, схильними до правопорушень, до суїциду, пенітенціарні заклади, психоневрологічні диспансери, інтернати, реабілітаційні центри тощо.

Важливе значення для людини працездатного віку має соціальне, медичне та пенсійне страхування, які ми розглядаємо як часткове забезпечення комфортного життя людини не лише під час трудової діяльності, а й після неї.

Третій етап - забезпечення старості або обслуговування людини після виходу її з процесу виробництва. Категорія населення - люди похилого віку (в т. ч. і самотні), пенсіонери, хворі. Необхідно зазначити, що пізнє завершення діяльності людини, як показує геронтологія, є одним з головних факторів її довголіття. Тривале збереження загальної працездатності - це головний показник життєздатності довголітніх людей саме тому, що в діяльності людини основні ресурси і резерви не тільки реалізуються, але й відтворюються.

При цьому необхідно зазначити, що особливості старіючого організму (зниження лабільності багатьох фізіологічних функцій, зміни, що відбуваються в нервових центрах, зниження працездатності) вимагають спеціальних заходів щодо охорони праці літніх людей. їхня праця повинна протікати або в полегшених умовах, або на інших, більш легких роботах. Треба врахувати, що більшість людей воліють залишатися на звичній для них роботі. В останньому випадку є потреба у скороченні тривалості робочого дня, раціонального чергування різних видів діяльності й відпочинку. Працевлаштування осіб літнього віку повинне здійснюватися з урахуванням віку, стану здоров'я і характеру здійснюваної роботи. Різновидами соціальній діяльності на цьому етапі є правозахисна допомога, надання соціально-побутових, медико-соціальних та соціально-реабілітаційних, інформаційних, соціально-економічних, юридичних, психологічних послуг тощо.

Зазначимо, що тут велику роль відіграють соціальні служби. Кризова людина похилого віку, яка, скажімо, хворіє, потребує уваги і допомоги рідних та близьких. Останні, завдяки постійному піклуванню, не встигають відтворювати власну робочу, та й взагалі, власні сутнісні сили. Це позначається на продуктивності їх праці. Тобто, одна хвора людина пов'язує біля себе членів своєї родини, що має негативний вплив на їх життєдіяльності. Саме тому необхідною є допомога соціальних працівників не лише самотнім громадянам, а й тим, хто має працюючих рідних. Провідними функціями системи соціальної роботи на цьому етапі є комунікативна, психотерапевтична, морально-гуманістична. Об'єктами інфраструктури є територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, будинки-інтернати для людей похилого віку, хоспіси тощо. Інфраструктурне забезпечення системи соціальної роботи на цьому етапі залежить від особистості, її захворювань, ментальності та інших факторів. Останні визначають потребу людини в тому чи іншому інструментарії - хоспіси, догляд, соціальні служби тощо - для вирішення проблем. Більш детально названу класифікацію компонентів інфраструктури соціальної роботи ми подамо при структурно-функціональному аналізі.

Оскільки інфраструктура є компонентом системи соціальної роботи, то наступна класифікація може здійснюватися за цілеспрямованістю функцій інфраструктури. Йдеться про внутрішньо системні та зовнішні (міжсистемні) функції. Про користь обрання цього шляху свідчить той факт, що інфраструктура є елементом системи, а системний підхід ми застосовували протягом нашого дослідження.

Отже, соціальна робота має системний характер. Наше завдання полягає в тому, щоб визначити функції, які виконує інфраструктура (як один з елементів системи) по відношенню до інших компонентів системи соціальної роботи. Йдеться про внутрішні (системні) функції. Компонентами системи, нагадаємо, є особистість, громадянське суспільство, кадри, технологія соціальної роботи, матеріали задоволення потреб, соціальна інфраструктура; органи управління, нормативна база, канали комунікації. По відношенню до першого, головного елемента - особистості - провідною функцією інфраструктури є створення інформаційно-речовинної та енергетичної бази для проведення специфічної роботи з творення та відтворення сутнісних сил кризової особистості. Без цих умов саморозвиток останньої не може реалізуватися в повному обсязі, матиме незавершений вигляд. У процесі згуртування суспільства бере участь інфраструктура соціальної роботи, зокрема в умовах формування та розвитку громадянського суспільства. Оскільки сьогодні спостерігається світова тенденція соціалізації суспільства, яка має свій прояв у наданні рівних можливостей кожній людині для реалізації її власного потенціалу, інфраструктура постає як засіб, інструмент, спроможний сприяти досягненню цієї мети.

Показником соціальної держави є не лише наявність громадянського суспільства, а й розвиток інфраструктури соціальної роботи як сукупності інформаційно-речовинних та енергетичних засобів для реалізації потреб людини, яка потрапила у несприятливі умови життя та в захисті прав найбільш вразливих верств населення країни. Функціонування об'єктів інфраструктури соціальної роботи, спрямовується, перш за все, на реалізацію соціальних прав людини, розвиток людського і соціального капіталів, формування потужної соціальної солідарності в громадах і в трудових колективах виробничих фірм. У свою чергу, повноцінна реалізація соціальних прав сприяє росту людського капіталу і, крім того, сприяє росту соціального капіталу суспільства через підвищення самостійності громадян, довіри між ними, а також обсягу наявних у них ресурсів у галузі соціальної організації своєї життєдіяльності. Кадри, тобто людські ресурси в галузі соціальної роботи, розглядають інфраструктуру як інструмент, засіб своєї професійної діяльності. Тому ми говоримо про інструментальну функцію інфраструктури соціальної роботи по відношенню до кадрів.

Функцію соціального посередництва виконує інфраструктура по відношенню до технологій соціальної роботи. Соціальні працівники через засоби інфраструктури користуються різними технологіями, які мають форму знань (наука), знань та умінь (навчання), досвіду й практики (діяльність). Щодо матеріалу задоволення потреб (речовина, енергія, інформація) та його грошової форми інфраструктура соціальної роботи виступає посередником у процесі задоволення тих чи інших потреб кризової людини, тобто йдеться про посередницьку та постачальну функції. Стосовно органу управління інфраструктура соціальної роботи виконує функції раціоналізації дії та збереження ресурсів, надаючи можливість своїми інформаційно-речовинними та енергетичними засобами раціонально та ефективно організовувати соціальне життя кризової людини. Частина установ інфраструктури соціальної роботи безпосередньо управляє відтворювальним процесом, і в цьому сенсі вона є визначеним суб'єктом управління суспільним виробництвом. Інша частина обслуговує галузь обігу. Управлінські відносини в обох підгрупах носять базисний характер, тому що є елементами виробничих відносин, які складаються у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання. Необхідно відзначити, що такий поділ є умовним, тому що в кожній підгрупі присутні елементи інших. Вони виявляються, насамперед, в управлінських відносинах, коли цим установам доводиться займатися питаннями виробництва і, навпаки, коли суб'єкт управління сферою матеріального виробництва проникає з тими або іншими проблемами у галузь управління. Призначення або головна функція інфраструктури щодо нормативної бази соціальної роботи визначається перетворюючим практичним характером. Закони, нормативні акти, інші документи завдяки інфраструктурі стають доступними та зрозумілими клієнтові соціальної роботи. Посередницьку функцію виконує інфраструктура по відношенню до наступного компонента системи соціальної роботи - комунікаційних каналів. Завдяки речовинно-інформаційним та енергетичним засобам інфраструктури соціальної роботи здійснюється передача сигналів від особистості до особистості.

Таким чином, внутрішніми функціями інфраструктури соціальної роботи по відношенню до інших елементів системи ми вважаємо для особистості - функцію створення інформаційно-речовинної та енергетичної бази для проведення специфічної роботи з творення та відтворення її сутнісних сил; для громадянського суспільства - функцію згуртованості суспільства; для кадрів - інструментальну функцію; функцію соціального посередництва для технологій соціальної роботи та комунікаційних каналів; посередницьку та постачальну функції для матеріалу задоволення потреб людини; функції раціоналізації та ресурсозбереження для органу управління; перетворюючу функцію для нормативної бази. При цьому головною функцією інфраструктури в системі соціальної роботи ми вважаємо інструментальну, завдяки якій вона одночасно забезпечує і утримання системи всередині, і задовольняє соціовітальні потреби кризової людини зовні. Нагадаємо, що в моделі системи соціальної роботи, яка була детально проаналізована нами вище, соціальна інфраструктура як компонент системи соціальної роботи також виконує інструментальну роль, тобто роль її цементуючої основи. Крім цього, функціонально інфраструктура тісно пов'язана з різними сферами соціально-економічного, політичного, духовного життя суспільства, а тому повинна гнучко реагувати й компетентно вирішувати соціальні проблеми на всіх рівнях суспільної структури. В цьому має прояв її міжсистемна функція.

Існує можливість класифікувати функції інфраструктури відповідно до завдань, які вона вирішує. Вирішення завдань у перспективі, передбачення і запобігання гострих соціальних проблем у глобальному масштабі (безробіття, бідність, різні соціальні захворювання, найгостріші форми девіантної поведінки тощо) та розв'язання повсякденних, невідкладних проблем клієнта дозволяють визначити загальні й специфічні функції інфраструктури соціальної роботи. Загальні (або глобальні) функції мають загальнолюдське значення і забезпечуються не лише системою соціальної роботи, а й іншими соціальними інститутами. До загальних функцій ми відносимо гуманістичну, аксіологічну, комунікативну, організаторську, пропагандистську функції, а також саморегулювання, накопичення соціального капіталу, участі в згуртуванні суспільства. Специфічні (або допоміжні) - виконуються лише об'єктами інфраструктури в поєднанні з іншими елементами системи. Обидва аспекти пов'язані (і обумовлені) соціальною політикою держави, основними напрямами, орієнтирами розвитку суспільства. Специфічними функціями інфраструктури є ресоціалізація, профілактика, адаптація, корекція, соціально-педагогічна і технологічна функції, надання соціальних послуг, посередництво у взаємодії "соціальний працівник - клієнт".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК "ФІЛОСОФІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ"

  • Види маркетингу соціальних послуг в контексті ринкової концепції управління

  • Основні характеристики соціальної послуги, її природа та класифікація

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті "філософії ринку" та ринкової економіки

  • Маркетингове мислення чи клієнтоманія

  • Висновки

  • Розділ 2. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Сутність соціальних послуг як маркетингових продуктів

  • Характеристика ринку соціальних послуг

  • Принципи, функції і концепції маркетингу соціальних послуг

  • Загальні функції соціальних послуг

  • Функція управління персоналом в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Етика підприємництва та його соціальна відповідальність

  • Маркетинг як складова частина менеджменту підприємництва

  • Концепція соціально-етичного маркетингу

  • Маркетингове управління підприємством

  • Соціальна відповідальність та етика маркетингу в сфері підприємництва

  • Висновки

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Методологія дослідження

  • Умови, напрями та моделі реалізації соціальної політики

  • Напрями гуманітарної політики

  • Соціальний захист: сутність, особливості

  • Становлення та розвиток соціального захисту в Україні

  • Особливості соціального захисту в соціальних державах

  • Соціальний захист в ЄС

  • Розділ 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Ключові аспекти системи якості соціальних послуг та відповідальності керівництва

  • Персонал і матеріальні ресурси в системі якості соціальних послуг

  • Структура системи якості соціальних послуг

  • Процеси маркетингу та зобов'язання постачальника в системі якості соціальних послуг

  • Процеси надання соціальних послуг у системі якості

  • Аналіз якості виконання соціальних послуг та підвищення їх ефективності

  • Висновки

  • Розділ 6. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

  • Основні характеристики туристичного ринку

  • Визначення туристичного продукту

  • Основні характеристики маркетингового середовища туристичної фірми

  • Маркетингові дослідження конкурентів

  • Основні прийоми сегментації туристичного ринку

  • Теоретичні та практичні засади визначення цільового ринку

  • Особливості стимулювання збуту в туристичній галузі

  • Маркетингові комунікації як засіб ефективного просування туристичного продукту

  • Реклама

  • Висновки

  • Розділ 7. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

  • Форми та види страхування

  • Страхові платежі та тарифи

  • Договори та правила страхування

  • Страховий маркетинг: функції, принципи, завдання, стратегії

  • Організація маркетингової служби в страховій компанії

  • Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні

  • Висновки

  • Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

  • Основні виміри культурного продукту

  • Ринковий попит на культурний продукт

  • Концепція позиціонування з огляду на конкурентів та цільові сегменти

  • Цінова політика в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті глобалізації та взаємовпливу культур

  • Маркетинг соціальних послуг в сфері дозвілля

  • Висновки

  • Розділ 9. СУБ'ЄКТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві

  • Неурядові організації в Україні

  • Неурядові організації як партнери влади в наданні соціальних послуг

  • Реалізація принципу взаємного доповнення

  • Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах

  • Досвід Німеччини

  • Досвід Бельгії

  • Правове регулювання соціальних послуг

  • Висновки

  • Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

  • Світові моделі надання соціальних послуг

  • Механізм надання соціальних послуг в країнах Євросоюзу

  • Висновки

  • Розділ 11. МАРКЕТИНГ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг

  • Динаміка рівня попиту на консалтингові послуги в Україні

  • Критерії вибору консалтингової фірми

  • Визначення консалтингових послуг як товару

  • Управлінське консультування як специфічний вид діяльності

  • Мета, завдання та етапи консультування

  • Класифікація консалтингових послуг

  • Класифікація консалтингових послуг в Україні

  • Сегментація ринку консалтингових послуг України

  • Канали залучення замовлень від колишніх клієнтів та нових клієнтів

  • Цінова політика на ринку консалтингових послуг

  • Типові помилки в маркетингу консалтингових послуг

  • Розділ 12. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

  • Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

  • Маркетингове управління соціальними послугами будівельної організації

  • Методологічний підхід, принципи та методи оцінки ефективності соціальних послуг будівельної організації

  • Розділ 13. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ

  • Послуги розробки маркетингової концепції підготовки підприємства-переробника сільськогосподарської продукції до випуску нової продукції

  • Впровадження організаційної структури управління на прикладі підприємства TOB "АПК "Солоха", орієнтованої на реалізацію маркетингової концепції

  • Послуга реорганізації маркетингового підрозділу підприємства (на прикладі TOB "АПК "Солоха")

  • Використання нових інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності TOB "АПК "Солоха"

  • Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення

  • Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи
  • Морфологічний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Галузі життєдіяльності людини

  • Висновки

  • Розділ 15. СОЦІАЛЬНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ

  • Оцінка населення проекту

  • Методика залучення населення до роботи над проектом

  • Загальні підходи до оцінки фінансової стійкості проекту

  • Висновки

  • Розділ 16. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Складові комплексу маркетингу (по Котлеру)

  • Реклама як засіб здійснення маркетингу соціальних послуг

  • Основні типи реклами, планування реклами та цілі стратегії реклами

  • Дизайн в стратегій маркетингу та рекламної діяльності

  • Управління електронною комерцією і онлайновий маркетинг соціальних послуг

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ