Особливості соціального захисту в соціальних державах

Маркетинг соціальних послуг

В федеративних державах існує і бюджетний федералізм. Моделі бюджетного федералізму базуються на уявленнях про "регіональну справедливість", про можливість забезпечення певного мінімуму соціальних гарантій на всій території держави за рахунок бюджетно-податкової політики. В США місцеві органи влади здійснюють житлове будівництво для найменш забезпечених груп населення, що мають доход нижче "рівня бідності". Будинки, які побудовані за рахунок місцевих бюджетів, або здаються в оренду, або продаються по більш низьким цінам ніж ті, що побудовані приватними фірмами. В державних житлових програмах доля місцевих бюджетів становить в середньому 50 %. Крім цього, з місцевих бюджетів в значній мірі фінансується освіта. В 90-х роках витрати на освіту з місцевих бюджетів постійно зростали.

Регулювання ринку праці є одним із напрямків роботи соціальної держави. В деяких країнах, як, наприклад, в Швеції, ставиться завдання повної зайнятості. Для вирішення цього завдання спеціально створено Державне управління питаннями зайнятості, яке має значний бюджет.

Регулювання ринку праці є одночасно і одним із напрямків регулювання рівня доходів в соціальних державах. На ринку праці визначаються умови найму і звільнення, оцінюється вартість робочої сили і т. д. В Швеції, наприклад, політику оплати праці називають політикою солідарності. Вона має забезпечити соціальну рівність і зменшити диференціацію заробітних плат в різних сферах діяльності.

На Заході держава не є монополістом в регулюванні ринку праці. її задача полягає в тому, щоб створити найбільш сприятливі економічні умови - в першу чергу податкові, які б сприяли ефективному функціонуванню ринку праці. Міністерства праці, як правило, фінансують ринок праці по трьом напрямкам: працевлаштування безробітних, професійна підготовка, навчання спеціальностям, які користуються попитом і забезпечення роботою осіб, які потребують особливої уваги (інвалідів, молоді без спеціальної підготовки і т. п.).

В США і в Великобританії використовується неокласична модель в регулюванні ринку праці. Для цієї моделі характерна менш активна роль держави у вирішенні проблеми безробіття, ніж в некорпоративній моделі, що прийнята в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Швеції та деяких інших державах. В США проблеми безробіття вирішуються завдяки динамічному розвитку підприємницької діяльності, сфери послуг. Так, в цій країні кожного року створюється більше 600 тисяч нових підприємств, що сприяє суттєвому збільшенню робочих місць. Часом стверджують, що безробітний в США має розраховувати лише на себе, бо держава мало турбується про цю категорію громадян, лише видає допомогу та інформацію про наявність робочих місць. Але це не зовсім так - держава ще створює умови для розвитку підприємницької діяльності, а це хоч і непрямо, але все ж суттєво впливає на безробіття.

Витрати на розвиток трудових ресурсів фірм, окремих підприємців не обкладаються податком. Крім того, отримувачі цієї допомоги не мають компенсувати в майбутньому витрати на їх навчання. Це окупається тим, що формуються трудові ресурси творчого типу. Виховання і культурний розвиток здійснюється практично на протязі всього життя - дошкільне, шкільне виховання і навчання, спеціальне і вище. В розвинутих країнах світу значну частку витрат на навчання бере на себе держава, приватний капітал та різні добродійні суспільні організації. За рахунок держави і приватного капіталу майже на 90 % фінансується підготовка і перепідготовка кадрів.

Важливим засобом підтримки доходів є компенсації по безробіттю і компенсації працюючим. Ці програми часто стають об'єктом критики, так як система не досить досконала. В 90-ті роки XX ст. програмою компенсацій по безробіттю було охоплено 90 млн. американців, а програмою допомоги працюючим - 80 млн.

Компенсації по безробіттю затверджені Законом про соціальне страхування 1935 р. Фінансування програми відбувається за рахунок податку на заробітну плату, який стягується з підприємців.

Право на допомогу має безробітний, який до втрати роботи працював в галузі, яка включена в програму. Визначає безробітних бюро трудової статистики. Статус безробітного може отримати лише той, хто на протязі тижня опитувань не мав ніякої роботи, займався пошуком роботи протягом чотирьох тижнів і готовий приступити до роботи. В США допомога по безробіттю становить 50 % заробітної плати (для порівняння - у Франції 40 %, Японії 60-80 %, ФРН 60-80 %). В 30 штатах тижнева допомога становить менше 125 доларів, а в 12 із цих штатів становить менше 100 доларів. Такий розмір грошової допомоги вважається в США недостатнім для підтримування нормального рівня життя.

В 80-90-х роках XX ст. в США відбулась переорієнтація соціальних програм із утримання малозабезпечених на досягнення ними економічної незалежності, з централізації на децентралізацію соціальної допомоги. В 1981 р. штатам було дозволено вводити вимогу про необхідність працевлаштування реципієнтів допомоги по найбільшим федеральним програмам - допомога сім'ям з дітьми на утриманні і надання продовольчих талонів. В 19 штатах однією з умов надання допомоги, що фінансувалась з бюджету, було виконання будь-якої суспільно-корисної роботи. В різних штатах по-різному вирішуються ці питання (різна тривалість роботи тих, хто отримує допомогу, не всі категорії отримувачів допомоги мають працювати і т. п.). З чим пов'язана поява такої умови надання допомоги? Як показують соціологічні дослідження, перебування на утриманні держави знижує трудову мотивацію, збільшує залежність від соціальної допомоги. В 1996р. був прийнятий Закон про особисту відповідальність і можливості працевлаштування, що дозволив заощадити мільярди доларів. Цей закон зобов'язував всіх тих, хто отримує допомогу, працювати. Реципієнти продовольчих талонів в віці 18-50 років, що не мають утриманців, повинні в середньому працювати не менше 20 годин на тиждень з наступним збільшенням мінімального робочого часу до 30 годин в тиждень, або зайнятись професійною перепідготовкою. Якщо ж ця вимога не буде виконана, то отримувати талони вони зможуть лише не більше трьох місяців кожні три роки. Отже, той, хто здатний працювати, повинен був знайти роботу. Заходи, що здаються занадто жорсткими, привели до суттєвого скорочення кількості тих, хто одержує соціальну допомогу. Очікувалось, що до 2000 р. кількість тих, хто одержує соціальну допомогу зменшиться на 2 млн. американців, але ця мета була досягнута вже в 1998 р.

В ряді штатів ті, хто отримували допомогу і після працевлаштування ще деякий час мають право користуватись медичними послугами в рамках "Медікейд". Притому, що, як правило, заробітна плата реципієнтів перевищує розміри допомоги в 2-3 рази.

Ті, хто отримували допомогу, іноді переходять на повністю оплачену роботу, або ж залишаються на робочих місцях частково субсидованих за рахунок коштів, що виділяються на програми допомоги. Компенсації працюючим передбачені в тих випадках, коли людина втратила працездатність через нещасний випадок чи внаслідок професійного захворювання.

Нині неокорпоративна політика на ринку праці характеризується досить великою ліберальністю. Про це свідчить порядок отримання допомоги по безробіттю - право на її отримання має широке коло осіб, розміри її достатні для нормального життя. В країнах Західної і Центральної Європи з неокорпоративною політикою на сьогодні накопичений значний досвід в вирішенні проблем зайнятості. Звичайно, є недоліки, але є і успіхи.

Ще одним напрямок в регулюванні ринку праці є визначення мінімальної заробітної плати. Вважається, що заробітна плата повинна бути вищою за прожитковий рівень і відповідати рівню освіти і кваліфікації. Існує точка зору, що проблема мінімального гарантованого доходу відноситься до більш загальної проблеми - соціального прогресу.

Політика зайнятості в соціально орієнтованих державах змінюється. Ці зміни обумовлені не лише тим, які політичні сили знаходяться при владі, а й змінами в економіці, на ринку праці. В післявоєнний період в високорозвинених країнах в еволюції політики зайнятості можна виділити ряд етапів. З початку 60-х до середини 70-х років відчувалась нестача робочої сили - це був період економічного зростання. Майже у всіх соціальних державах ставиться завдання створення умов для постійної зайнятості, підвищення професійної, галузевої, регіональної мобільності робочої сили. Особливо держава піклувалась про ті категорії трудящих, які найбільше страждали від змін на ринку праці, менше були здатні адаптуватись до технічних і структурних перетворень. Для вирішення всього комплексу цих проблем були створені служби, відомства, що займались вирішенням практичних Питань зайнятості, спеціальні фонди, що регулювали рівень попиту і пропозиції робочої сили. В цей період також створюються і численні наукові центри, що вивчають тенденції на ринку праці.

В середині 70-х років XX ст. швидкими темпами зростає безробіття, що пов'язано із економічною кризою. Однак високий рівень безробіття відмічається не у всіх країнах. Низький рівень безробіття в Норвегії, Швеції, Швейцарії часом пояснюють політикою, що ще до кризи 1974 р була направлена на підтримку високого рівня зайнятості. В умовах кризи необхідність такої політики усвідомлюється і в інших країнах. Але держава в таких умовах не має можливості проводити комплексну політику зайнятості, тому вона йде на децентралізацію і перерозподіляє відповідальність за зайнятість між центральними та місцевими органами влади. Соціальні держави субсидують зайнятість молоді, інвалідів, інших найменш соціально захищених категорій людей. Створюються програми зайнятості для галузей, регіонів. Велика увага приділяється забезпеченню підготовки і перепідготовки кадрів, так як це сприяє підвищенню мобільності робочої сили. Держава компенсувала підприємцям витрати на виплату стипендій, організацію навчального процесу.

З початку 80-х років XX ст. розпочався третій етап політики зайнятості. Характерною рисою цього етапу було регулювання зайнятості шляхом обмеження пропозиції робочої сили. Це досягалось завдяки заохоченню тимчасової, часткової зайнятості. В кінці XX ст. зросла кількість тимчасово зайнятого населення, хоча в загальній зайнятості вона становить незначну долю. В перерахуванні на робочі години вона досягає в середньому лише 1 % щорічної зайнятості в Європі, у Франції, Нідерландах трохи більше - 2 %. Не можна перебільшувати значення такого вирішення проблеми безробіття, але все ж треба визнати, що як один із можливих способів послаблення напруги на ринку праці, він прийнятний. Кожного року в розвинених європейських країнах росте кількість тих, хто хоче тимчасово працевлаштуватись. Найбільше серед них молодих людей. Це можна пояснити тим, що молодим людям, які не мають трудового стажу, важко знайти постійну роботу, тому тимчасова робота для частини молодих людей є засобом отримання постійної роботи. Тимчасова робота сприяє адаптації, освоєнню спеціальності, дозволяє людині вибрати той вид діяльності, який найбільше відповідає її потребам і здібностям. Серед тимчасово працюючих значна частина молодих жінок, що поєднують роботу з вихованням дітей. Не існує єдиного соціально-демографічного портрету тимчасово працюючих в різних розвинених країнах Заходу. Особливості пропозиції на ринку праці впливають на те, представників яких соціальних груп найбільше серед тимчасово працюючих.

Ставлення в соціальних державах до тимчасової зайнятості змінюється Раніше профспілки багатьох західних країн виступали проти тимчасової зайнятості. З часом було знайдено компромісне вирішення проблеми - створені некомерційні напівсуспільні бюро тимчасового працевлаштування. Держава також не залишилась осторонь вирішення цих питань - були передбачені механізми захисту інтересів тимчасово працюючих (соціальні гарантії, заробітна плата, оплачена відпустка, і т. п.).

На четвертому етапі, що розпочався в кінці 80-х років, економічна криза поглиблюється. В розвинених країнах приймається нова стратегія зайнятості, що базується на концепції активного суспільства. Суть її - в залученні трудящих до підприємницької діяльності. І знову велику увагу в соціальних державах приділяють організації навчання, перепідготовці працівників. Без цього "активне суспільство" неможливе. Незважаючи на всі вжиті заходи, не вдалося уникнути загострення ситуації на ринку праці.

Розглянемо проблеми, які соціальні західні держави розв'язують в цей період, більш детальніше, адже багато з цих проблем унаслідувані і XXI ст. Загострення ситуації на ринку праці в високорозвинених країнах в кінці 80 - 90-х роках було обумовлене багатьма причинами. Попит на робочу силу знизився внаслідок сировинних і енергетичних криз, зміни економічної політики (переходом до монетаризму). Дисбаланс попиту і пропозиції позначився на динаміці безробіття: її рівень в країнах Європейського Союзу виріс з 2,2 % в 1973 р. до 10 % в 1998 р., а чисельність - з 2,9 до 10 млн чоловік.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості соціального захисту в соціальних державах“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК "ФІЛОСОФІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ"

  • Види маркетингу соціальних послуг в контексті ринкової концепції управління

  • Основні характеристики соціальної послуги, її природа та класифікація

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті "філософії ринку" та ринкової економіки

  • Маркетингове мислення чи клієнтоманія

  • Висновки

  • Розділ 2. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Сутність соціальних послуг як маркетингових продуктів

  • Характеристика ринку соціальних послуг

  • Принципи, функції і концепції маркетингу соціальних послуг

  • Загальні функції соціальних послуг

  • Функція управління персоналом в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Етика підприємництва та його соціальна відповідальність

  • Маркетинг як складова частина менеджменту підприємництва

  • Концепція соціально-етичного маркетингу

  • Маркетингове управління підприємством

  • Соціальна відповідальність та етика маркетингу в сфері підприємництва

  • Висновки

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Методологія дослідження

  • Умови, напрями та моделі реалізації соціальної політики

  • Напрями гуманітарної політики

  • Соціальний захист: сутність, особливості

  • Становлення та розвиток соціального захисту в Україні

  • Особливості соціального захисту в соціальних державах
  • Соціальний захист в ЄС

  • Розділ 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Ключові аспекти системи якості соціальних послуг та відповідальності керівництва

  • Персонал і матеріальні ресурси в системі якості соціальних послуг

  • Структура системи якості соціальних послуг

  • Процеси маркетингу та зобов'язання постачальника в системі якості соціальних послуг

  • Процеси надання соціальних послуг у системі якості

  • Аналіз якості виконання соціальних послуг та підвищення їх ефективності

  • Висновки

  • Розділ 6. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

  • Основні характеристики туристичного ринку

  • Визначення туристичного продукту

  • Основні характеристики маркетингового середовища туристичної фірми

  • Маркетингові дослідження конкурентів

  • Основні прийоми сегментації туристичного ринку

  • Теоретичні та практичні засади визначення цільового ринку

  • Особливості стимулювання збуту в туристичній галузі

  • Маркетингові комунікації як засіб ефективного просування туристичного продукту

  • Реклама

  • Висновки

  • Розділ 7. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

  • Форми та види страхування

  • Страхові платежі та тарифи

  • Договори та правила страхування

  • Страховий маркетинг: функції, принципи, завдання, стратегії

  • Організація маркетингової служби в страховій компанії

  • Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні

  • Висновки

  • Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

  • Основні виміри культурного продукту

  • Ринковий попит на культурний продукт

  • Концепція позиціонування з огляду на конкурентів та цільові сегменти

  • Цінова політика в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті глобалізації та взаємовпливу культур

  • Маркетинг соціальних послуг в сфері дозвілля

  • Висновки

  • Розділ 9. СУБ'ЄКТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві

  • Неурядові організації в Україні

  • Неурядові організації як партнери влади в наданні соціальних послуг

  • Реалізація принципу взаємного доповнення

  • Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах

  • Досвід Німеччини

  • Досвід Бельгії

  • Правове регулювання соціальних послуг

  • Висновки

  • Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

  • Світові моделі надання соціальних послуг

  • Механізм надання соціальних послуг в країнах Євросоюзу

  • Висновки

  • Розділ 11. МАРКЕТИНГ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг

  • Динаміка рівня попиту на консалтингові послуги в Україні

  • Критерії вибору консалтингової фірми

  • Визначення консалтингових послуг як товару

  • Управлінське консультування як специфічний вид діяльності

  • Мета, завдання та етапи консультування

  • Класифікація консалтингових послуг

  • Класифікація консалтингових послуг в Україні

  • Сегментація ринку консалтингових послуг України

  • Канали залучення замовлень від колишніх клієнтів та нових клієнтів

  • Цінова політика на ринку консалтингових послуг

  • Типові помилки в маркетингу консалтингових послуг

  • Розділ 12. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

  • Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

  • Маркетингове управління соціальними послугами будівельної організації

  • Методологічний підхід, принципи та методи оцінки ефективності соціальних послуг будівельної організації

  • Розділ 13. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ

  • Послуги розробки маркетингової концепції підготовки підприємства-переробника сільськогосподарської продукції до випуску нової продукції

  • Впровадження організаційної структури управління на прикладі підприємства TOB "АПК "Солоха", орієнтованої на реалізацію маркетингової концепції

  • Послуга реорганізації маркетингового підрозділу підприємства (на прикладі TOB "АПК "Солоха")

  • Використання нових інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності TOB "АПК "Солоха"

  • Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення

  • Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Морфологічний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Галузі життєдіяльності людини

  • Висновки

  • Розділ 15. СОЦІАЛЬНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ

  • Оцінка населення проекту

  • Методика залучення населення до роботи над проектом

  • Загальні підходи до оцінки фінансової стійкості проекту

  • Висновки

  • Розділ 16. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Складові комплексу маркетингу (по Котлеру)

  • Реклама як засіб здійснення маркетингу соціальних послуг

  • Основні типи реклами, планування реклами та цілі стратегії реклами

  • Дизайн в стратегій маркетингу та рекламної діяльності

  • Управління електронною комерцією і онлайновий маркетинг соціальних послуг

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ