Розділ «3.4. Логічні форми міркувань та операції над ними»

Ви є тут

Логіка

Він має багато смислів залежно від контекстів використання. Визначимо його логічний смисл у контексті ймовірнісної логіки.

Імовірність - властивість окремого висловлювання або сукупності висловлювань мати певну ступінь істинності (правдоподібності, можливості), в межах від значення хибності (0) до значення істинності (1). Ступінь істинності висловлювання від 0 до 1 має формальний вираз 0 < Р < 1, де Р - символ, що позначає ймовірність істинності (правдоподібності) висловлювання. Висловлювання з такою властивістю виражається словами (модальностями) "ймовірно", "дуже ймовірно", "мало ймовірно" ("ймовірно, що А", "мало ймовірно, що В") і становить об'єкт дослідження ймовірнісної логіки: "Малоймовірно, щоби особа Р. досягла своєї мети"; "Ймовірно, що експеримент, який провели фізики, підтвердить цю гіпотезу".

Імовірнісний умовивід - умовивід, в якому висновок із певних засновків не випливає з необхідністю, а лише підтверджується ними. Такий висновок називають імовірнісним, або правдоподібним. Відношення між засновками та висновком в імовірнісному умовиводі називається відношенням підтвердження, або ймовірного (можливого) слідування В з А. Відношення підтвердження позначається символом І ". Формальний вираз такого відношення А (а., а2,... ая) 1" В, де А (а,, а2,... ап) - засновок, В - висновок, |" - символ підтвердження або ймовірнісного слідування (мит.: В підтверджується засновком А (а,, а2,... ая).

Розрізняють формальну і неформальну побудову ймовірнісного умовиводу та підтвердження істинності висновку в інтервалі від 0 (хибно) до 1 (істинно). Формальне виведення висновку із засновку та підтвердження істинності висновку визначається методами сучасної символічної логіки. Неформальне виведення висновку із засновків має місце в індуктивному умовиводі й умовиводі за аналогією.

Індукція - умовивід, в якому висновок про клас предметів А робиться на підставі знання про окремі предмети (елементи) цього класу, яким притаманна властивість Р, або про окремі випадки. Знання про окремі предмети класу А або про окремі випадки формально зображають мовою традиційної логіки:

Зразок:

Для того, щоб дійти висновку про клас предметів А на підставі перелічення окремих предметів 5,, 52,... 5л (елементів класу А), яким притаманна властивість Р, варто дотримуватися таких правил: 1. Усі перелічені предмети повинні належати до одного класу. 2. Варто брати якомога більше предметів цього класу, яким притаманна властивість Р. 3. При переліку окремих предметів, яким притаманна властивість Р, не повинно бути суперечливого випадку, тобто потрібно назвати предмети, котрим ця властивість Р не притаманна.

Загальна схема індуктивного умовиводу:

1. Ствердження про наявність ознаки Р. 2. Заперечення про наявність ознаки Р:

Імовірність висновку в індуктивному умовиводі (підтвердження висновку В засновками А ($,, S2,... Sn) підвищується за таких умов: 1) доцільно визначати якомога більше властивостей у предметів, що належать до певного класу; 2) властивості повинні бути суттєвими; 3) властивості мають бути різноманітними.

Види індукції.

Індукція (індуктивний умовивід) поділяється на повну та неповну. Неповна індукція в свою чергу поділяється на популярну, статистичну, наукову.

Повна індукція (completa inductio) умовивід, в якому загальний висновок стосовно властивостей, притаманних певному класу А загалом, здійснюється на підставі переліку всіх елементів цього класу. Особливість повної індукції полягає в тому, що на її підставі можна отримати істинний висновок, але за умови точного визначення усіх елементів досліджуваного класу. Наприклад: "Деймос не має атмосфери. Фобос не має атмосфери. Деймос і Фобос є природними супутниками Марса. Отже, всі природні супутники Марса не мають атмосфери".

Схема виведення цього висновку за повною індукцією:

Неповна індукція - умовивід, в якому загальний висновок стосовно властивостей, притаманних певному класу А, здійснюється на підставі виявлення цих властивостей лише у певній частині цього класу, відповідно, висновок є ймовірнісним.

Схема виведення висновку за неповною індукцією:

Неповна індукція поділяється на популярну, статистичну, наукову.

Популярна індукція, або "індукція через простий перелік" (inductio per enumerationem simplicem) - індукція, сутність якої полягає в тому, що на підставі простого переліку певної кількості спостережувальних випадків робиться загальний висновок за відсутності суперечливого випадку. Такий висновок за ступенем підтвердження істинності висновку зі заданих засновків варіюється від 0 до 1; відповідно, для підвищення імовірності висновків варто збільшити кількість спостережувальних випадків. Популярна індукція є методом узагальнення спостережувальних людиною окремих випадків (явищ, процесів, подій, поведінки осіб, практичних дій та ін.). Таке узагальнення лише визначає факт існування певних випадків у природному та соціальному світі. Наприклад: "Золото є твердим тілом. Срібло є твердим тілом. Алюміній є твердим тілом. Цинк є твердим тілом. Золото, срібло, алюміній, цинк - метали. Ймовірно, деякі метали є твердими тілами".

Якщо на підставі наведених засновків дійти висновку: "Отже, всі метали є твердими тілами", то він буде хибним, оскільки суперечить тому факту (випадку), що існують метали, які не є твердими тілами, скажімо, ртуть.

Статистична індукція (селекційна) - умовивід, в якому висновок здійснюється стосовно певного класу предметів на підставі здобуття інформації про частоту розподілу певної властивості Р для цього класу. Такий клас називається популяцією, а відокремлений для дослідження підклас - вибіркою (пробою, взірцем). Наприклад: "Треба визначити вологість зерна, що поступила на приймальний пункт. Із загальної кількості зерна взяли певну кількість зерна і перевірили її вологість (вибірка). Встановлено, що вологість цієї вибірки дорівнює 10 % (умовно). Ймовірно, вологість загальної кількості зерна дорівнює 10 %".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логіка» автора Н.В.Карамишева на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.4. Логічні форми міркувань та операції над ними“ на сторінці 13. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ЛОГІКА В СИСТЕМІ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ СВІТУ

  • 1.3. Історичний розвиток науки логіки. Виникнення різних типів логіки

  • 1.4. Сучасний етап розвитку науки логіки

  • Розділ 2. МИСЛЕННЯ ТА МОВА

  • 2.2. Мова як знакова система

  • 2.3. Мова як репрезентант мислення

  • 2.4. Логіко-семантичний аналіз мови

  • 2.5. Логіко-семантичні та формально-логічні концепції істини

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА ЛОГІКА

  • 3.2. Логічні операції

  • 3.3. Закони логіки

  • 3.4. Логічні форми міркувань та операції над ними
  • 3.5. Доведення та спростування

  • 3.6. Запитання та відповіді

  • 3.7. Парадокси

  • Розділ 4. СИМВОЛІЧНА ЛОГІКА

  • 4.2. Класична символічна логіка

  • 4.2.2. Логіка предикатів

  • 4.3. Некласична логіка

  • 4.3.2. Модальна логіка

  • 4.3.3. Логіка існування

  • Розділ 5. ПРАКТИЧНА ЛОГІКА

  • Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ

  • 6.4. Альтернативні теорії та паранесуперечлива логіка

  • 6.5. Обґрунтування підстав науки як мета логічна проблема

  • Розділ 7. ДИСКУРС ЯК ОБ'ЄКТ ЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

  • 7.2. Суперечка та її теоретико-ігрова модель

  • 7.3. Аргументація у дискурсі

  • 7.4. Розуміння смислу промов і текстів

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи