TextBook — Ваша високосте…
— Як пан віконт? — безбарвним голосом довідалася Марґарита, відчужено дивлячись крізь слугу.
— Його світлість вже отямилися, а коли дізнались, що ваша високість тут, побажали зустрітися з вами.
— Ґрафиня там?
— Так, ваша високосте. Її світлість звеліли мені вийти.
— Добре, — сказала Марґарита. — Ви всі залишайтеся тут. Вас це також стосується, Тібальде.
Вона ввійшла до невеликої кімнати, освітленої тьмяним світлом однієї свічки, що кіптявіла в свічнику на грубо збитому столі. У протилежному кутку кімнати стояло вузьке ліжко, біля якого сиділа на табуреті Адель де Монтальбан. Угледівши принцесу, вона швидко звелася на ноги.
— Мені залишити вас, кузино?
— Так, будь ласка.
Дошки ліжка заскрипіли. Почувся стогін, а потім слабкий голос Рікарда:
— Марґарита… Вона тут?…
Адель мовчки вийшла з кімнати, щільно зачинивши за собою двері. Тоді Марґарита підійшла до ліжка, опустилася на табурет і зміряла Рікарда пильним поглядом.
Він лежав навзнак, одягнений лише в спідню білизну, місцями забруднену кров’ю; на шиї у нього на тонкому золотому ланцюжку висів медальйон. Обтерте вологою ганчіркою обличчя було все в саднах та синяках, обидві брови були розбиті, а з носа й потрісканих губ сочилася кров. Очі його скорботно й винувато дивилися на Марґариту.
— Що ти накоїв, Рікарде? — з невимовним болем у голосі промовила вона. — Що ж ти накоїв?!
— Збирався допомогти кузенові Біскайському вбити його сестру.
— Це я знаю. Але навіщо?
— Він сказав…
— Мене не цікавлять його мотиви. Тим більше, що я здогадуюся, чим йому заважає Жоанна. Але ти, ти…
— Це не борги, Марґарито, ні. Хоч…
— Хоч що?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LVI Рікард Іверо“ на сторінці 4. Приємного читання.