TextBook — Ех! — зітхнув Філіп. — Гаразд, здаюся.
— І все-таки, — промовила Бланка. — Чому Ізабелла довірилася саме тобі? Чому не своїй сестрі?
— Ну, передусім, Марія вчора багато випила, а до того ж, уночі в неї був Фернандо. От Ізабелла і звернулася до мене, адже я відома авантюристка. — Гелена дзвінко розсміялася. — Окрім всього іншого, за мною був невеликий боржок.
— Це щодо Гамільтона? — поцікавився Філіп.
— Точно. І ти, либонь, думаєш, що в мене з ним роман?
— Я вже й не знаю, що думати, — чесно признався він.
— Скоро дізнаєшся. Скоро всі дізнаються. Це буде ще один сюрприз… — Гелена встала з ліжка і розправила сукню. — Ну, добре, я побігла. Бачу, кузене, ти вже наївся і тепер поїдаєш поглядом Бланку… Ні-ні, все гаразд. Не запевняйте мене, що моя присутність вам не заважає. Не люблю лицемірства, повторюю, хай навіть з найкращих спонукань. Я й так засиділась у вас, а мені треба ще розшукати Рікарда. Боюся, він знову налигався до чортиків. — Вона скрушно зітхнула. — Бідолашний мій хлопчик! Ума не приберу, що мені з ним робити. Останнім часом він поводиться так дивно, що я… Ой! Я знову розбазікалася. Будь він неладний, мій довгий язик! Всього найкращого, друзі.
З цими словами Гелена квапливо вийшла із спальні, але хвилю по тому вихором увірвалася назад і застала Філіп та Бланку, що стояли біля ліжка й цілувалися.
— О, Господи! — пробурмотіла вона розгублено. — Що на мене найшло?!… Даруйте, друзі, ради Бога. Я така нетактовна, я зовсім не скромна. Але я… Я це з кращих… Ох!… Перепрошую, кузене, та раз я вже повернулася… Загалом, скажи мені, Філіпе: ти справді любиш Бланку? Тільки відверто.
— Так, — відповів він, пристрасно дивлячись на Бланку. — Я її дуже люблю.
— І вона дуже любить тебе. Будь ласка, не кривдь її, дуже прошу… Вона просто обожнює тебе.
— Не скривджу, — пообіцяв їй Філіп. — Не хвилюйся, Гелено. Бланка сама не дасть себе скривдити.
— Ти тільки не подумай нічого такого, кузене…
— Боронь Боже, кузино! Запевняю тебе, я нічого такого не думаю. Зараз я взагалі не в змозі думати.
Гелена закотила очі і протяжно застогнала:
— Так, звісно! От я недотепа! Ну, що ж це зі мною діється?! Даруйте… Даруйте…
Вона підібрала спідниці і прожогом вибігла з спальні, гучно хряснувши за собою дверима.
— Гелена чудова дівчина, — сказав Філіп, знову подумавши про Рікард. — Така весела, товариська, безпосередня. І дуже душевна. У тебе гарна подруга.
— Так, гарна, — погодилася Бланка. — Вона найкраща з подруг. Я її дуже люблю.
— І вона тебе дуже любить. А як переживає за тебе, треба ж! — Він пильно подивився їй в очі. — Цікаво, чим ти її приворожила? Незважаючи на її палкі запевнення, мені все-таки здається, що вона несвідомо почуває до тебе…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LII Прозріння“ на сторінці 8. Приємного читання.