Розділ XXXII у якому між іншим вирішується доля Матільди, а Філіп починає розуміти, що явно поквапився з переоцінкою цінностей

— З вашого вигляду не скажеш, — зауважила Бланка. — Ви зітхаєте, як за небіжчиком. У чому річ, Філіпе?

— Не до душі мені цей шлюб, Бланко, ой як не до душі. З важким серцем я взявся за це сватання. Як на мене, краще б Ґабріель у в’язниці посидів, ніж одружувався з Матільдою.

— Ви теж так вважаєте?

— А ви?

— Я — так. Але Марґарита й Еть… пан де Монтіні думають інакше. Вони загорілись бажанням зробити Матільду віконтесою і не можуть, вірніше, не хочуть зрозуміти, щó це означає для самої Матільди. Вони гадають, що негайний шлюб усе виправить — а це дурниці. Нічого він не виправить. Після того, що сталося вночі, Матільда ніколи не зможе поважати пана де Шеверні. Про кохання я навіть не кажу — за цих обставин говорити про кохання, по-моєму, блюзнірство. Ну, а там, де немає ні кохання, ні поваги… Одно слово, я дуже боюся, що їхнє подружнє життя буде справжнісіньким пеклом.

Філіп пильно подивився їй в очі:

— Як я розумію, ви судите зі свого гіркого досвіду.

Бланка відвела погляд і видимо зніяковіла.

— Не будемо про це, Філіпе.

„Що ж, з біса, сталося між нею та ґрафом?“ — дивувався він.

— Гаразд, не будемо. Я цілком поділяю вашу думку, Бланко, і навіть хотів запропонувати Матільді відступну — один з моїх особистих маєтків у Кантабрії, що дає право на баронський титул і близько шестисот скудо чистого річного прибутку.

— О! Значна відступна. Отримавши її, Матільда зможе знайти собі гідну партію, навіть якщо ця історія набуде розголосу. Я майже впевнена, що в світлі ваших умов Марґарита й Етьєн переглянуть своє рішення.

Філіп похмуро похитав головою:

— Зате я не перегляну.

— Як це? — розгублено перепитала Бланка. — Я вас не розумію, Філіпе.

— А тут і розуміти нічого. Я лише збирався запропонувати відступну, але не запропоную її.

— Чому?

— Ґабріель уперся, — пояснив Філіп. — Хоче одружитися з Матільдою, дурень такий! Скільки я його не відраджував, та він і чути мене не хоче. Вперся рогом, і ні в яку.

— І ради його хлоп’ячої забаганки ви ладні пожертвувати Матільдиним щастям? — з докором промовила Бланка.

Філіп знову зітхнув.