Розділ XXXII у якому між іншим вирішується доля Матільди, а Філіп починає розуміти, що явно поквапився з переоцінкою цінностей

Марґарита знизала плечима:

— Певна річ! Бо інакше італійські ханжі-патриції луснуть від обурення: гай, яке неподобство, подумати лишень! Вінчання призначене на десяте число. На десяте вересня, звичайно…

— Дуже істотне уточнення, — зауважила Бланка. — А то кузен подумав би, що на десяте грудня.

Марґарита кинула на неї швидкий погляд і продовжувала:

— Так от, десятого вересня Авґуст Юлій і Нора повінчаються тут, у Памплоні, в соборі Пречистої Діви Марії, а вже на наступного ранку вирушать до Рима, де після їх прибуття відбудеться коронація нової королеви Італії.

— Можна подумати, — пустила шпильку Бланка, — що до їх прибуття.

— А можна подумати, — роздратовано відповіла Марґарита, — що в тебе більше прикрощів, ніж у мене, що я менше переживаю за Матільду, що зрештою… Посоромся, кузино! Ти ж не мале дитя.

На превеликий подив Філіпа, Бланка не огризнулася і навіть перепросила за нестриманість, хоч видно було, що вона дуже засмучена.

„Дорослішає“, — відзначив він з розчуленням батька, який одного чудового дня виявив, що його донька з нескладного дівчиська перетворилася на чарівну юну дівчину.

Після цього інциденту розмова за столом зав’яла і лише зрідка молоді люди обмінювалися скупими беззмістовними репліками. Коли, нарешті, подали десерт, Жоанна, що не любила солодкого, мовчки підвелася зі свого місця.

— Ти вже йдеш? — запитала Марґарита.

— Мабуть, так. Якщо я не помиляюсь, у вас намічається розмова не для чужих вух.

— А хіба ти чужа? — не так щоб дуже наполегливо, швидше задля годиться, запротестувала принцеса. — Залишайся. Ми люди щирі, відверті, нам нічого від тебе приховувати.

— Даруй, кузино, та все ж я піду. І так уже засиділася з вами.

Марґарита недбало пересмикнула плечима:

— Воля твоя, сестричко. І будь ласка — про Рікарда нікому ані слова. Перекажи Александрові, що коли він стане базікати…

— Не треба погроз, Марґарито. Я просто попрошу його мовчати. Мене він послухається.

— От і гаразд.

Провівши Жоанну поглядом, Марґарита повернулася до Філіпа:

— Уявіть-но, кузене! Цей скажений ідіот…