TextBook — Що ви так дивитеся на Матільду? — з раптовою підозрою спитала Марґарита.
— Чарівне дитя, — стримано відповів Філіп.
— І, боюся, ви вже накинули на неї оком, — зітхнула принцеса. — Та й вона явно небайдужа до вас. Коли прийшла від вас, була дуже схвильована, а очі її якось дивно блищали… Та й не їй одній ви запаморочили тут голову.
— А кому ще?
— Мені, наприклад.
— Це слід розуміти як комплімент?
— Ну… Вважати це авансом.
Філіп жартівливо вклонився:
— Дякую за комплімент, пані. Я приймаю ваш аванс і обіцяю при першій-ліпшій нагоді відробити його.
Марґарита кокетливо поглянула на нього і млосним голосом промовила:
— Присядьмо, мій принце. Я трохи втомилася.
Вона влаштувалася на оббитій м’яким плюшем канапі, помахом руки прогнала менестреля та двох фрейлін, що не знайшли собі кавалерів, і дала копняка карликові-блазню, що плутався в неї під ногами.
— Це й тебе стосується, дурню. Забирайся геть!
Коли карлик утік, Філіп сів поряд з принцесою — і, ніби ненароком, набагато ближче, ніж це приписував етикет. Марґарита не стала робити йому зауваження, а навпаки — сама ще трохи присунулася до нього.
— Так я чекаю, — сказала вона, мліючи.
— Що ви чекаєте?
— Відповіді на мій комплімент.
— А хіба я зобов’язаний відповідати?
— Звісно, ні. Але правила поведінки з дамами…
— А, правила… Ну, це інша річ. То що ви хочете почути?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXV з якого випливає, що пантера — теж кицька“ на сторінці 9. Приємного читання.