Розділ 31

— Не бійся, — почув я. — У цьому мороці твоє Світло волало про допомогу, от ми і прийшли. Ми теж служимо Світлу, — і з обох боків обступили чотири гігантські павуки.

Я спробував підвестися, але рани давали про себе знати.

— Тобі терміново потрібна допомога, укуси і подряпини необхідно обробити, інакше почнеться зараження.

«Я і сам це знаю, але цілющих трав немає, у підземеллях один лише слиз і павутиння», — подумав я, але вголос сказав:

— Ви врятували життя. Та я не знаю кому дякувати.

— Я — Схав, а це мої друзі.

— Дякую. Я — Айхо-о-о, — ім’я називав уже поринувши в напівсон-напівмарення.

Наче крізь пелену, чув, як мене збираються віднести до Джерела Сяйва. Чомусь тоді ця назва здалася кумедною. Легка хода велетнів заколисувала, поглинав тяжкий сон, та раптом яскраве сяйво засліпило — і я відчув, що занурююсь під воду.

Перше, що вразило, коли прийшов до тями, це зелене гілля дерева, яке нависло наді мною, і сонячне світло, що пробивалось між листків. Неймовірно, але я на волі!