Розділ 27

— Що трапилось з Есхою?

— Есха не прийде.

— Не прийде… — повторив я. — Едо, що означає «не прийде»?

— Це означає, що тут ти з нею уже не зустрінешся…

— Ти хочеш сказати, що трапилось щось страшне? — боячись відповіді, запитав я.

— Внутрішній зв’язок з Есхою раптово обірвався, я не знаю що трапилось, але це може означати…

— О ні, Едо, ні! Я не хочу цього чути. Що зі мною таке: всі близькі, друзі… вони трагічно зникають. Я якийсь проклятий!

— Айхо, зараз у тобі говорить відчай і біль, вони — недобрі радники. Згадай, чого ми вчили тебе з Есхою. Звернись до Світла, не дозволяй Тіні затьмарювати розум. Ти маєш знайти вихід звідси. Зараз ти у небезпеці!

— Едо, — намагаючись взяти себе в руки, вже спокійніше сказав я. — Але з Вершини Тиші немає іншого виходу, окрім того, що веде до Храму Есетів, та й той надійно охороняється жерцями і відкривається лише з Храму. Чи я чогось не знаю? — з надією запитав я.

— Ні, все правильно. Це єдиний вихід з Вершини. Звичайна людина може потрапити сюди тільки так, навіть Есха потрапила цим шляхом. Але ти, Айхо, незвичайний. Ти і на Вершину Тиші потрапив так, як це було неможливо. Вір у себе! Не знаю як, але ти повинен вибратися звідси. Інакше потрапиш до рук жерців, а для тебе це кінець.

Я хотів ще щось запитати, але раптом почув кроки і чоловічі голоси, що наближались до печери. Це точно не Есха.

— Айхо, жерці! — крикнув Едо.

Я відчув, як кров заграла в тілі. Небезпека, що наближалась, не паралізувала, а навпаки — збуджувала! Я хотів зустрітись із кривдниками бабці сам на сам.