TextBook — Ти — живий! — радісно вигукнула незнайомка, ніжно обійнявши. — Я боялась, що тебе спіткала сумна доля брата.
Я і без того спантеличений, здивувався ще більше:
— То сміливець, що втік від піратів, — твій брат?!
Тепер черга дивуватися прийшла до дівчини. Я ж забув, що бідолашна нічого не знає про втечу.
— Ти говориш про Зуфара? Про хлопчину, якого врятував від ганебного покарання? Утік! О, як це схоже на брата!
— і її красиве обличчя осяяла щаслива усмішка.
— Ой, я ж забула назватись. Зайра, принцеса Захрейну. Ледве не вдавившись від здивування, я скромно протягнув руку:
— Я — Айхо.
Тепер зрозуміло, чому Зайра вела себе так владно і трималась так гордо. Вона ж — принцеса! Оце так! Не думав, що колись на власні очі побачу принцесу. Тоді той сміливець — принц? Та поміж цим, на відміну від задеркуватої Астри, Зайра дуже привітна.
— За звичаєм Захрейну, Айхо, тепер ти для нас з Зуфаром, як брат. Наш рятівник і наш друг! Розкажи все про втечу!
Приємно вражений, я розповів дівчині все, що знав. Але боявся давати даремну надію. Адже хлопець пірнув зі зв’язаними руками. Помітивши нерішучість, з якою розповідав останні деталі втечі, Зайра усміхнулась:
— Зуфар — чудовий плавець. У нашій країні тільки лінивий чи боягуз погано плаває. Ми живемо на березі Південного моря і у вільний час любимо наввипередки пірнати за чудовими перлами, в честь яких нас з братом і назвали.
Зайра раптом замовкла, стурбовано заглянула у вічі:
— Вибач, я на радощах не помітила смутку і болю в твоїх очах. Якщо хочеш, можеш розповісти, як сестрі, що хвилює. І, можливо, випустиш чорного птаха смутку на волю, щоб він не ранив зсередини.
Дівчина заглянула великими бездонними очима, здалося, в самісіньке серце. Зворушений добротою, я несміливо усміхнувся.
— Не знаю, що трапилось з тобою, Айхо, але ніколи не варто здаватися. Продовжуй боротися за щастя. Завжди знайдуться люди, яким будеш потрібен, хто чекатиме, радітиме і сумуватиме разом з тобою.
Серце наче огорнули чимось цілющим теплим. Згадались слова дідуся, сказані на прощання: «Будь сильним та мужнім і ніколи не відступай перед труднощами. Серце тримай відкритим для миру та добра, і ти ніколи не будеш самотнім!»
Дівчина ніжно обійняла. І я порушив обіцянку. Але сльози текли не від смутку: я знову не сам у такому непередбаченому і ще не пізнаному світі…
Розділ 16
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15“ на сторінці 2. Приємного читання.